ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/2370/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого – судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 року Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 124 740,31 грн. зі збору за спеціальне використання води (крім збору за спеціальне використання води водних об'єктів) та штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 кошти в рахунок погашення його податкового боргу в сумі 124736 грн. на користь держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду від 22.03.2017 року в частині задоволення позовних вимог, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також не повним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не враховано, що сума боргу, щодо стягнення якого податковий орган звернувся з даним позовом, є неузгодженою, так як рішення ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про застосування фінансових санкцій оскаржено відповідачем в адміністративному порядку.

У зв’язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.03.2017 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області у повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, станом на час звернення ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області з позовом до суду згідно карток особливих рахунків ФОП ОСОБА_2 мав загальну заборгованість на суму 124740,62 грн., в тому числі:

- військовий збір (30 1101100) – 0,31 грн.;

-          штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, обігу готівки, РРО (30 21080900) – 1 грн. (податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0001261405);

-          адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів (50 21081500) – 124735 грн. (рішення про застосування фінансових санкцій від 12.07.2016 року №000076/02-40);

-          збір за спеціальне використання води (30 13020100) – 4,31 грн. (самостійно визначені податковими деклараціями №9099167715 від 19.05.2015 року у розмірі 2,19 грн. та №9167228354 від 08.08.2015 року у розмірі 2,49 грн.).

При вирішенні спору суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими, однак, у зв'язку з самостійно сплатою відповідачем 4,31 грн. боргу, позовні вимоги ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнив частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог податкового органу та відхиляє доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

В силу вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, у відповідності до п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п.п. «е» п.176.1 ст.176 ПКУ платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Апеляційний суд встановив, що рішення про застосування фінансових санкцій від 12.07.2016 року №000076/02-40 у розмірі 124735 грн. та податкове повідомленням-рішення від 23.06.2016 року №0001261405, яким відповідачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн., винесені ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на підставі акту фактичної перевірки порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів від 13.06.2016 року №0081/14/29/14/НОМЕР_1. Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення відповідачем:

- п.1, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося у не проведенні розрахункової операції через РРО у розмірі 30,80 грн. з не роздрукуванням та невидачею розрахункового документу встановленої форми, за що передбачені штрафні (фінансові) санкції, відповідно до п.1 ст.17 зазначеного Закону, у розмірі 1 гривня;

- ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що виразилося у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявної діючої ліцензії та право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (встановлено факт реалізації 1 пляшки горілки «Первак» 0,25 л на суму 30,80 грн.), за що передбачені штрафні (фінансові) санкції, відповідно ст.17 зазначеного Закону, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За проведення господарської діяльності без наявності ліцензії на ФОП ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №675514 від 13.06.2016 року. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.164 ч.І КУпАП, провадження у праві закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, копію податкового повідомлення-рішення від 23.06.2016 року №0001261405 ФОП ОСОБА_2 отримав 14.07.2016 року, а рішення про застосування фінансових санкцій від 12.07.2016 року №000076/02-40 отримано відповідачем 20.07.2016 року (а.с.19, 141).

В матеріалах справи відсутні докази оскарження ФОП ОСОБА_3 вказаних податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій в адміністративному чи судовому порядку, а відтак, визначені ними суми є узгодженими відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 ПК України.

Апеляційний суд не бере до уваги надану відповідачем заяву, адресовану на ім’я голови Ленінського районного суду м.Миколаєва, в якій ОСОБА_3 просить скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 12.07.2016 року №000076/02-40, оскільки відповідачем не надано доказів щодо відкриття судом провадження у справі за його позовом про скасування вказаного рішення.

При цьому, в матеріалах справи міститься корінець податкової вимоги форми «Ф» від 29.08.2016 року №6025-17 на суму 124740,62 грн., яку податковим органом надіслано 01.09.2016 року на адресу ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та яку відповідачем отримано 16.09.2016 року. (а.с.26)

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ДПІ в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:                                                                       А.В. Бойко

Суддя:                                                                                 О.О. Димерлій

Суддя:                                                                                          О.В. Єщенко