Судове рішення #645360
13/196-06

                 

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "05" квітня 2007 р.                                                           Справа № 13/196-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Шкляр Л.Т.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                   Пасічник С.С.


при секретарі                                                             Ямковій О.О.

за участю представників сторін:

від позивача:     Левчишина С.О. - представника за довіреністю №44 від 12.01.2007р.;

від відповідача: Кукуть О.А. - представника за довіреністю від 11.10.2006р.,

 

розглянувши апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради,

м. Вінниця

на постанову господарського суду Вінницької області

від "29" травня 2006 р. у справі № 13/196-06 ( суддя Тісецький С.С. )

за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім ТД" ЛТД, м. Вінниця

про зміну договору оренди

з перервою в судовому засіданні з 20.03.2007 р. до 05.04.2007 р.,

 

ВСТАНОВИВ:

  

Постановою господарського суду Вінницької області від 29.05.2006 р.у справі №13/196-06 Виконавчому комітету Вінницької міської ради відмовлено у позові до підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ТД" ЛТД про зміну договору оренди від 12.10.1993 р.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, позивач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нову постанову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме:

- при прийнятті постанови суд не врахував приписи п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України;

- на думку скаржника, закономірним є його посилання на ч.2 ст.652 ЦК України;

- позивач наголосив, що використання будівлі "Будинок побуту" ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД завдає збитків територіальній громаді в особі Вінницької міської ради та її виконавчих органів у зв"язку з тим, що орендна плата не відповідає фактичним ринковим цінам на аналогічне нерухоме майно;

- за результатами проведених перевірок ефективності використання комунального майна встановлено, що будівля "Будинок побуту" використовується підприємством у формі ТОВ "Торговий дім ТД" ЛТД не в повному обсязі; фактично займана площа становить 632,51 кв.м., тоді як загальна площа будівлі складає       2532,1 кв.м.;

- судом першої інстанції порушено ст.ст.142,145 Конституції України, ст. ст. 2,3,21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.3 ст.16, ч.7 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 5,7,8,9 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти скарги заперечив, вважаючи оскаржену постанову законною і обґрунтованою, просили залишити її без змін, а скаргу - без задоволення             ( більш детально позицію відповідача викладено в письмових запереченнях на апеляційну скаргу ).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач уклали договір оренди №б/н від 12.10.1993 р., згідно з яким позивач передав в оренду відповідачу приміщення будівлі "Будинок побуту", розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Леніна, 64, площею 590,6 м.кв., строком на 25 років, а саме з 01.09.1993 р. по 01.09.2018 р. (п.3.1. договору).

Відповідно до додатку №2 до договору оренди сторони обумовили розмір орендної плати в сумі 649733 крб. за квартал.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що в 1995 році сторони внесли зміни в додаток №2 до договору оренди в частині балансової вартості об’єкту, залишкової вартості, суми амортизації та орендної плати із врахуванням індексації на 01.01.1995 р. Внаслідок внесення змін до договору за погодженням сторін розмір орендної плати становив 9529416 крб.

Після проведення в 1996 році  грошової реформи відповідач сплачує щомісячно за оренду вказаного приміщення 95,29 грн. Щомісячні платежі за оренду сплачуються відповідачем вчасно, що не заперечується позивачем.

Рішенням Вінницької міської ради №37 від 21.06.2002 р. прийнято Положення про методику розрахунку орендної плати, порядок, умови оренди та використання коштів, що надходять від оренди комунального майна територіальної громади м. Вінниці. У вказаному Положенні зазначено методику розрахунку орендної плати (п.3.8 положення) для об’єктів, що знаходяться на балансі комунальних підприємств.

Слід зазначити, що сторони уклали договір оренди до прийняття положення про методику розрахунку орендної плати від оренди комунального майна територіальної громади м. Вінниці.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт цивільного судочинства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, на думку судової колегії, Положення про методику розрахунку орендної плати від оренди комунального майна територіальної громади м. Вінниці, прийняте у 2002 році, не може бути в обов’язковому порядку застосоване до договору оренди №б/н від 12.10.1993 р.

Водночас в п.4.7. договору оренди вказано, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін або на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів, передбачених законодавчими актами України.

Однак, як вбачається із змісту вказаного пункту, можливість внесення змін в договір в зв’язку із зміною законодавства не носить імперативного характеру, а більше посилається на погодження  цих змін контрагентами договору.

Крім того, п.3.2 договору оренди вказує про те, що умови договору зберігаються на весь термін його дії.

В п.3.3. договору зазначає, що зміни, домовлення та дострокове припинення договору допускається по домовленості сторін.

Згідно з п.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Крім того, слід зазначити таке.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, або майна, що перебуває у комунальній власності, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, а також майна, яке належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 № 2269-ХІІ , тому Цивільний Кодекс України до правовідносин , що виникли між Підприємством у формі ТОВ «Торговий дім ТД» ЛТД і виконавчим комітетом Вінницької міської ради може застосовуватись лише в частині, які не суперечать Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Посилання на ст. 652 ЦК України є безпідставними , оскільки норми даної статті не узгоджуються з ч. 4 ст. 10 та ст. 21 Закону України «Про оренду державного і комунального  майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Статтею 10 Закону визначено, що однією із істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. Крім того, ч. 4 вказаної правової норми визначено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Згідно з п.3.2 договору його умови зберігаються на весь термін дії.

За змістом ст. 21 Закону розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін розмір орендної плати може бути змінено у випадку, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди. Отже, одностороння зміна орендної плати у зв"язку з прийняттям законодавчих актів, які встановлюють інші правила, не допускається.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди . Як стверджується матеріалами справи, позивач не провів оцінку майна, пропонуючи внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що розрахунок проведено позивачем з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , а тому, на думку судової колегії, є необґрунтованим.

Що стосується внесення змін до договору щодо зменшення площі з 3 022,8 кв.м. до 475,1 кв.м. судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Вищевказану вимогу позивач заявив (  подавши в матеріали справи копію акту від 21.12.2005 р. перевірки орендованої будівлі "Будинок побуту" - а.спр.192-195, т.1 ) з посиланням на те, що фактично значну частину площі відповідач передав у суборенду.

Слід наголосити, що передача орендованого майна в суборенду чинним законодавством не заборонена. Натомість, ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає таке право орендаря.

Крім того, судова колегія вважає, що вимога про  внесення змін до договору щодо зменшення площі - це по суті є припиненням ( розірванням ) договору оренди в частині  2 547,7 кв.м. У відповідності з п.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дострокове розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін може мати місце у випадку невиконання сторонами своїх обов"язків.

Однак в порушення приписів ст.71 КАС України позивачем не доведено, що відповідач не виконує свої договірні зобов"язання.

В засіданні апеляційного суду представник позивача заявив письмове  клопотання про зміну позовних вимог, в якому просив винести рішення про зміну договору оренди будівлі "Будинок побуту" від 12.10.1993 р. шляхом викладення його в новій редакції у формі, затвердженій орендодавцем з метою приведення цього договору до вимог діючого законодавства та нормативних актів Вінницької міської ради; внести зміни до договору оренди в частині орендованої площі з урахуванням фактично зайнятої орендарем, відповідно до Акта перевірки орендованої будівлі "Будинок побуту" від 15.01.2007 р., внести зміни до договору оренди;  внести зміни до договору оренди будівлі "Будинок побуту" від 12.10.1993 р. в частині ціни за оренду приміщення відповідно до ставок, передбачених Положенням про оренду комунального майна територіальної громади м. Вінниці з метою приведення їх у відповідність до нормативних актів та недопущення порушення балансу інтересів сторін за договором, встановивши вартість оренди 1 кв.м. в залежності від категорії використовуваного  приміщення за тарифними ставками, передбаченими Положенням про оренду комунального майна територіальної громади м. Вінниці.

Проте судова колегія  відхилила вищевказане клопотання, оскільки згідно з ч.3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.  

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виконкому Вінницької міської ради, а тому правомірно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не є переконливими.

Підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

 

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Вінницької області від 29.05.2006року залишити без змін, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради (м.Вінниця) - без задоволення.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

3. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.


Головуючий суддя                                                                 Шкляр Л.Т.

судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

 






Віддрук.4 прим.:

-----------------------

1 - до справи2,3 - сторонам

4 - в наряд

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація