ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" квітня 2007 р. Справа № 8/268-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Кришина Д.В. - довіреність від 16.01.2007р. (приймав участь в судовому засіданні 03.04.2007 р.),
від відповідача: Балтак Д.О. - довіреність від 01.01.2007р. (приймав участь в судовомузасіданні 03.04.2007 р.),
Савишен О.Б. - довіреність від 01.01.2007р. (приймав участь в судовому засіданні 03.04.2007 р.),
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "01" грудня 2006 р. у справі № 8/268-06 (суддя Мельник І.Ю.)
за позовом Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РегВін-Агроресурс", с. Джулинка Бершадського району Вінницької області
про стягнення 65897 грн.
з перервою в судовому засіданні з 03.04.2007 р. по 10.04.2007 р.
згідно ст.77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.12.2006р. (дата підписання 07.12.2006р.) у справі №8/268-06 у позові Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м.Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "РегВін-Агроресурс", с.Джулинка Бершадського району Вінницької області про стягнення 65897 грн. відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" звернулося до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду, пославшись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення ним норм матеріального права.
Особа, що подала апеляційну скаргу, зокрема, вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано ту обставину, що непридатність зерна, яке знаходилось на зберіганні у відповідача, підтверджена сертифікатами державної хлібної інспекції.
Скаржник посилається також на приписи ч.2 ст.951 ЦК України: якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилась настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитись від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Тому, оскільки зерно пшениці було придбане за ціною 650 грн. за тону, в.т.ч. ПДВ, то, на думку скаржника, відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в розмірі 58110,00 грн., в т.ч. ПДВ. А враховуючи те, що згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків (втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі та втрат, які особа зазнала або мусить зазначити для відновлення свого порушеного права) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, скаржник вважає, що стягненню з відповідача підлягають також і понесені позивачем витрати по транспортуванню неякісного зерна пшениці та простою автотранспорту в розмірі 7787,00 грн. в т.ч. ПДВ, як такі, що понесені з вини відповідача.
В судовому засіданні представник особи, що подала апеляційну скаргу підтримав доводи скарги в повному обсязі та просить скаргу задовольнити, скасувавши рішення місцевого господарського суду та прийнявши новий судовий акт про задоволення позовних вимог.
Відповідач виклав свої заперечення на доводи скаржника письмово у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.99-100), представники відповідача в засіданні суду також проти доводів апеляційної скарги заперечили, оскаржуване рішення вони вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, зокрема, що на даний час право позивача щодо повернення суми вартості зданого на зберігання зерна пшениці, згідно умов договору складського зберігання №190 від 01.03.2006 р. в розмірі 39139,41грн. не порушене, оскільки обов'язок відповідача повернути дану суму виникає лише після вчинення позивачем дій, передбачених законодавством України, а саме звернення до зернового складу з письмовою вимогою про перерахунок вищезгаданої суми та повернення зерновому складу оригіналу складського документу.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "РегВін-Агроресурс" (зерновий склад) та Дочірнім підприємством "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" (поклажодавець) укладено договір №190 складського зберігання зерна (а.с.12-15), за яким зерновий склад зобов'язався прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечувати кількісне і якісне зберігання зерна та здійснювати відпуск його поклажодавцю (п.3.1. договору), а поклажодавець - своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна (п.3.7 договору).
Відповідно до п.3.4. даного договору, не пізніше, ніж наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання, зерновий склад надає поклажодавцю складські документи на зерно.
На виконання умов вказаного договору, ТОВ "РегВін-Агроресурс" прийняв на зберігання від ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібопром" 1086930 кг. зерна пшениці VІ класу, що підтверджується складською квитанцією на зерно №82 від 03.03.2006 р., а також 108840 кг. зерна пшениці V класу, про що свідчить складська квитанція №81 від 03.03.2006 р. (а.с.17).
При цьому, у відповідності до п.3.8. договору складського зберігання, поклажодавець зобов'язаний повідомити зерновий склад про необхідність відвантаження зерна, яке знаходиться на зберіганні, не пізніше 10 діб до проведення цієї роботи.
Строк зберігання зерна за договором №190 від 01.03.2006 р. встановлено до 15.05.2006 р. (п.7.1. договору). Пунктом 7.3. даного договору сторони обумовили, що зерновий склад зобов'язаний письмово, не пізніше ніж за 7 днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення його строку і визначити строк витребування зерна.
Дане положення передбачено також ч.2 ст.31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Як свідчать матеріали справи, дотримуючись передбачених законодавством норм та умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "РегВін-Агроресурс" звернулось з листом №37 від 04.05.2006р. до ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром", попереджуючи про закінчення терміну зберігання, встановивши строк витребування поклажодавцем зерна, а саме до 15.05.2006р., а також повідомивши про наявність заборгованості перед ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" за надані послуги, пов'язані із зберіганням зерна, на загальну суму 7769,00грн. з ПДВ (а.с.50).
Даний лист, як і листи №51 від 22.05.2006 р. та №59 від 21.06.2006р. (а.с.51,52), якими ТОВ "РегВін-Агроресурс" зокрема, попередило ДП "Вінницяхліб" ВАТ "Концерн Хлібпром" про необхідність повернення складської квитанції на зерно №81 від 03.03.2006р. при отриманні зерна зі зберігання, а також про можливість реалізації зерна, що знаходиться в нього на зберіганні відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем залишені без відповіді.
Слід зазначити, що відповідно до п.7.4. договору складського зберігання зерна №190 від 01.03.2006р. у разі, коли поклажодавець у запропонований зерновим складом строк не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурсних засадах за ринковими цінами; кошти, одержані від продажу зерна передаються поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу, в тому числі пов'язаних з його продажем.
Зазначене положення кореспондується з ч.3 ст.31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Відповідно до п.6.1. даного договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно закону.
У відповідності до ст.948 Цивільного кодексу України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, про відвантаження зерна, що перебувало на зберіганні у відповідача, Дочірнє підприємство "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" звернулось лише 13.06.2006р., тобто майже через місяць після закінчення строку зберігання зерна за договором між сторонами.
Відповідач стверджує, що зерно зі складу позивача було доставлене на переробку до Гайсинського хлібоприймального підприємства, однак повернуте у зв'язку з його неякісністю відповідачу.
З оглянутих у судовому засіданні оригіналів сертифікатів Державної хлібної інспекції від 13.06.2006 р. №324950, №324949, 324948, №325726 та №324947, виданих державним хлібним інспектором Вінницької обласної інспекції на зерно пшениці 5 класу вбачається, що в графі "Особливі помітки" дописано іншим почерком та іншими чорнилами та не оговорено належним чином слова "запах, не властивий нормальному зерну".
Стосовно посилання скаржника на дану обставину, слід зазначити, що статтею 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.
З ГОСТ 10967-90 "Зерно. Методи визначення запаху та кольору" вбачається, що по діючій класифікації до дефектних відносяться: солодовий (1 ст.), плісняво-гнилостний (2ст.); гнилостно-затхлий (3 ст.) запахи.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено факту протиправності дій відповідача та спричинення позивачу збитків в зв'язку з неякісністю зерна.
Слід зазначити також, що вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків - витрат, пов'язаних з транспортуванням зерна пшениці та простоєм автотранспорту, зважаючи на таке.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, цивільно-правова відповідальність однієї сторони за невиконання зобов'язань виникає за наявності збитків для іншої сторони, протиправності його дій, безпосереднього причинного зв'язку між збитками і протиправними діями та вини.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак, звернувшись із позовом до господарського суду про стягнення з відповідача завданих йому збитків, позивач не довів наявність факту порушення його права відповідачем (протиправності його дій), факту спричинення збитків (оскільки ним не надано доказів сплати рахунку №282 від 19.06.2006 р. на суму 7787 грн., виставленого ВАТ "Гайсинське автопідприємство 10562"). та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та зазнаними Дочірнім підприємством "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" витратами.
Відсутність хоча б одного з елементів складу деліктного правопорушення унеможливлює застосування відповідальності у вигляді збитків.
З огляду на викладене, господарський суд Вінницької області при прийнятті рішення від 01.12.2006 р. дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням того, що позивач не забрав зерно в запропонований відповідачем строк, діючи відповідно до ч.3 ст.31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та п.7.4 договору, якими передбачено, що якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах; кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна, ТОВ "РегВін-Агроресурс" здійснило реалізацію спірного зерна за договором купівлі-продажу №РВ 60-1/07/06 від 19.07.2006р. (а.с.53-55).
Як передбачено ч.4 ст.31 зазначеного вище Закону, кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.
Таким чином, позивач не позбавлений можливості в установленому порядку - згідно вимог ст.530 ЦК України звернутись до ТОВ "РегВін-Агроресурс" з відповідною вимогою.
Тому, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром" слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 01 грудня 2006 р. у справі №8/268-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Вінницяхліб" Відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром", м. Вінниця - без задоволення.
2. Справу №8/268-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд