ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" квітня 2007 р. Справа № 2/3159
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Плохого О.І. - представника за довіреністю №3/а від 01.06.2006р.;
від відповідача: Гайдая Я.Ю. - представника за довіреністю від 03.01.2007р.,
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач", м.Житомирта Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційна фірма "Труботорг", с.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "09" січня 2007 р. у справі № 2/3159 (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційна фірма "Труботорг", с.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач", м.Житомир
про стягнення 45801,99грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.01.2007р. у справі №2/3159 позов Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційна фірма "Труботорг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" 45801,99грн., серед яких 31901,99грн. штрафу та 13900,00грн. - 36 % річних, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 10000,00грн. штрафу й 13900,00грн. - 36% річних. Судові витрати покладено на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення з наведених у скарзі підстав.
Позивач у справі, не погоджуючись з судовим рішенням в частині розміру стягненого з відповідача штрафу, також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення змінити у цій частині та стягнути з відповідача штраф у розмірі 31901,99грн.
Ухвалою від 23.01.2007р. Житомирський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу відповідача до провадження, призначивши її розгляд на 05.04.2007р., а 26.01.2007р. виніс ухвалу, якою прийняв до провадження апеляційну скаргу позивача, ухваливши здійснювати розгляд апеляційних скарг в одному провадженні.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що висновок господарського суду першої інстанції про те, що поставка позивачем та приймання відповідачем продукції відбулися не на підставі разових угод купівлі-продажу, а на підставі договору, а також про те, що накладні не містять в собі істотних умов поставки, є помилковим, оскільки суд не взяв до уваги, що:
- зобов'язання продавця щодо поставки вважаються виконаними після того, як він надав покупцеві товар на своєму складі. Відповідач товар замовляв по телефону, товар отримував залізницею, про що є відмітка в залізничній накладній, а накладну та специфікацію отримував поштою не того дня, коли було виписано товар, а набагато пізніше, в зв'язку з чим перерахувати кошти за товар відповідач міг тільки при отриманні рахунку і накладної. Розрахунок за товар був проведений повністю;
- поставка позивачем та приймання відповідачем продукції відбувалася на підставі разових угод купівлі-продажу, оформлених у вигляді окремих накладних №71 від 28.01.2005р., №222 від 25.03.2005р., №250 від 01.04.2005р. та довіреності №357623 від 30.03.2005р., відповідно, на суми 254769грн., 259833,42грн., 82292,86грн. та 256473,28грн. В накладних, які є первинними документами, відсутнє посилання на договір чи специфікацію, вони містять в собі всі істотні умови договору купівлі-продажу, такі як вид продукції, кількість, ціна. Строк оплати продукції в накладних не встановлений, а оплата за товар проводилась за платіжними дорученнями. Так, в платіжному дорученні від 31.03.2005р. на суму 25000грн. вказана передоплата за труби згідно договору без номера від 22.12.2004р. без посилання на накладну. В подальшому поставка по договору не здійснювалась і платіж був зарахований у послідуючі поставки;
- поставка товару не повинна рахуватись з дати відвантаження зі складу з тих підстав, що відповідач отримував рахунки-фактури №75 від 28.01.2005р., №240 від 25.03.2005р., №392 від 28.04.2005р. та накладні №71 від 28.01.2005р., №370 від 28.04.2005р., №222 від 25.03.2005р. після отримання вантажу поштою, чого не заперечує представник позивача. Оскільки інших не було, то ці рахунки та накладні були підписані відповідачем та відправлені позивачу. Вантаж був отриманий по залізничних накладних 31.01.2005р., 02.05.2005р., 01.04.2005р. та 28.04.2005р. Перерахування коштів відбулося пізніше, ніж вказано у накладних.
На думку відповідача, з врахуванням того, що правовідносини сторін щодо поставки продукції виникли не на підставі договору без номера від 22.12.2004р., підстави для застосування положень даного договору щодо зобов'язання ТзОВ "Металспецпостач" сплатити штраф та річні відсотки, відсутні.
Обґрунтовуючи поставлену в апеляційній скарзі вимогу про зміну рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення штрафу, позивач зазначив, що суд, в цілому правильно вирішивши спір, неправильно застосував п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підстави для зменшення штрафу були відсутні.
Зокрема, як стверджує позивач:
- твердження суду про те, що затримка в оплаті вартості продукції була на невеликий термін, не відповідає обставинам справи, оскільки з розрахунку позивача вбачається, що перевищення граничної дати оплати товару відповідачем в усіх випадках було значним і складало в середньому від 28 до 71 діб, що з огляду на середній розмір сум заборгованостей у 250000грн. по кожній з специфікацій могло мати для економіки позивача катастрофічні наслідки;
- помилковим є висновок суду про те, що позивачеві не спричинені збитки в зв'язку з затримкою оплати продукції відповідачем, так як позивач, хоча і не намагався довести точний розмір понесених збитків і не висував такої вимоги, певні обставини, які не взяті до уваги судом, а саме звернення позивача до банку за позикою, свідчать про те, що позивач в майбутньому понесе додаткові витрати, пов'язані з виплатою позики й відсотків за користування нею, замість того, щоб розпоряджатися власними вільними коштами. Крім того, місцевий господарський суд невірно оцінив листи приватного підприємства "Фірма "ІГ і К", оскільки із змісту цих листів, договору №2 від 05.01.2005р. та специфікацій №2, №3 вбачається, що невиконаними залишилися угоди з купівлі-продажу металопродукції через неможливість у позивача сплатити узгоджену вартість цієї продукції у встановлені терміни за браком коштів, а в останньому листі від 14.07.2005р. ПП "Фірма "ІГ і К" обґрунтовано вказує на понесення нею значних збитків, які були завдані позивачем фактично з вини відповідача. Тобто, в даному випадку, судом не враховано положення п.2 ст.233 Господарського кодексу України, яке дозволяє зменшувати штрафні санкції, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків третім особам;
- процесуальний закон дозволяє суду користуватися правом на зменшення розміру неустойки лише у виняткових випадках, проте, суд першої інстанції об'єктивно не оцінив, чи є даний випадок винятковим і саме в чому полягає його винятковість. Навпаки, постійне ухилення відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати продукції, має бути мірою для застосування до нього санкцій без зменшення розміру відповідальності;
- застосування місцевим господарським судом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України відбулося з порушенням принципу змагальності сторін, ст.4-3 ГПК України, оскільки 26.12.2006р., оголосивши про закінчення розгляду справи і заявивши про можливість зменшення розміру штрафу за умови, що відповідач до 09.01.2007р. надасть відповідні докази, які дали б суду право на зменшення розміру штрафу, суд прийняв рішення про зменшення штрафу без таких доказів;
- стверджуючи про те, що в зв'язку з недоведенням позивачем розміру понесених збитків, є підстави для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, суд порушив предметність спору і безпідставно вийшов за його межі, адже сторони не висували вимог про встановлення факту чи розміру спричинених збитків.
Позивач у письмовому відзиві №411 від 03.04.2007р. на апеляційну скаргу відповідача проти останньої заперечив, вважаючи доводи відповідача безпідставними й бездоказовими. Просить апеляційну скаргу ТзОВ "Металспецпостач" залишити без задоволення.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав. Додатково до апеляційної скарги ТзОВ "Металспецпостач" представник вказаного товариства письмово наголосив на тому, що відсутність первинних документів (специфікацій, накладних, тощо) до договору №184 від 22.12.2004р. та договору без номера від 22.12.2004р., які суд першої інстанції долучив до матеріалів справи, призвела до неповного та необ'єктивного вирішення справи. Звертає увагу на той факт, що наявний в матеріалах справи акт звірки на час його підписання зі сторони ТзОВ "Металспецпостач" не містив жодних дописок і посилань на договір №184 від 22..12.2004р., посилання на вказаний договір з'явилось після підписання акту звірки відповідачем і є фальсифікацією доказів.
Крім того, як зазначає відповідач, суд першої інстанції не оцінив належним чином і того факту, що на час подання позову до суду відповідач повністю розрахувався за поставлений товар згідно договору №31 від 22.12.2004р., який, відповідно до ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, справедливо слід вважати укладеним, так як позивач почав поставляти товар на підставі даного договору, що підтверджується долученими до матеріалів справи специфікаціями №№1,2,3,4. Відповідач заперечує факт поставки за іншими договорами з посиланням на те, що вони містили непропорційну долю відповідальності сторін. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Труботорг". Просить рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2007р. у даній справі скасувати в частині зменшення розміру штрафних санкцій до 10000,00грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 31901,99грн. штрафу. В решті судове рішення просить залишити без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач". Вважає рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову - стягненні 10000грн. штрафу, 3900,00грн. 36% річних, а також стягненні 458,02грн.витрат по сплаті державного мита й 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з чим просить скасувати судове рішення з прийняттям нового рішення - про відмову в позові повністю.
Представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечив.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційних скаргах позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, враховуючи положення ст.101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
18.10.2005р. в господарський суд Житомирської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Труботорг" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" про стягнення з останнього 45801,99грн., серед яких 31901,99грн. штрафу за ухилення від оплати продукції по специфікаціям №№1,2,3,4 до договору №184 від 22.12.2004р. та 13900,00грн. - 36 % річних від простроченої суми.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 22.12.2004р. між ним та відповідачем було укладено договір за №184, на виконання якого були оформлені специфікації №1 від 13.01.2005р., №2 від 24.03.2005р., специфікація №3 від 31.03.2005р. та №4 від 18.04.2005р. на постачання окремих партій металопродукції і у відповідності з умовами вказаних специфікацій по накладних, відповідно, №71 від 28.01.2005р., №222 від 25.03.2005р., №250 від 01.04.2005р. та №370 від 28.04.2005р. відповідачу було поставлено 228,72 тон металопродукції на загальну суму 853368,56грн. з врахуванням ПДВ.
Однак, як стверджує позивач, в порушення умов п.4.1 договору №184 від 22.12.2004р. та п.4 специфікацій №№1,2,3,4 до вказаного договору, відповідач своєчасно грошові кошти не перерахував, в зв'язку з чим на підставі п.7.4 договору №184 від 22.12.2004р. йому було нараховано штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої ухилився відповідач, а також 36% річних від простроченої суми.
На підтвердження своїх доводів позивач надав копію договору №184 від 22.12.20004р.; специфікацій №1 від 11.01.2005р., №2 від 24.03.2005р., №3 від 31.03.2005р., №4 від 18.04.2005р. до договору №31 від 22.12.2004р.; накладних №71 від 28.01.2005р., №222 від 25.03.2005р., №250 від 01.04.2005р., №370 від 28.04.2005р.; залізничних квитанцій про приймання багажу №17621946 від 28.01.2005р., №47726213 від 25.03.2005р., №47726614 від 28.04.2005р.; акту звірки по контрагенту ТОВ "Металспецпостач" за період з 28.01.2005р. по 31.08.2005р.; довідку Дніпропетровської обласної дирекції АППБ "Аваль" №1976 від 05.09.2005р. про підтвердження зарахування грошових коштів від ТОВ "Металспецпостач" на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Труботорг" за період з 01.03.2005р. по 31.08.2005р.; реєстр розрахункових документів, тощо (т.1 а.с.10-37).
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що поставка металопродукції здійснювалась за усними домовленостями, а не згідно будь-яких договорів (т.1 а.с.60-62).
Як стверджує відповідач, в специфікаціях міститься посилання на договір №31 від 22.12.2004р, а не договір №184 від 22.12.2004р., в зв'язку з чим застосування до ТзОВ "Металспецпостач" штрафних санкцій та сплати відсотків за прострочення платежу на підставі умов договору №184 від 22.12.2004р. є безпідставним.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у нього є в наявності договір без номера від 22.12.2004р., по якому будь-які поставки металопродукції не проводилися. На підтвердження наведеного відповідач надав свою редакцію договору від 22.12.2004р. без номера (т.1 а.с.65), зміст якого аналогічний змістові договору №184 від 22.12.2004р., що наданий позивачем.
Позивач пояснив, що проект договору від 22.12.2004р. був розроблений ним на комп"ютері і роздрукований без зазначення номера договору у двох однакових примірниках, один з яких, підписаний повноважним представником ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Труботорг" і скріплений печаткою товариства, був наданий відповідачу, який в подальшому підписав даний примірник без складання протоколу розбіжностей до проекту договору, а проставлення номера 184 на примірнику договору позивача було здійснене у відповідності до внутрішніх правил документообігу. Договір же за №31 від 22.12.2004р., на який містяться посилання в специфікаціях №№1,2,3,4, стверджує позивач, не існує взагалі, оскільки при складанні додатків до договору (специфікацій) відповідальною особою було допущено опечатку (т.1 а.с.72).
Враховуючи пояснення позивача щодо нумерації договору поставки від 22.12.2004р., зважаючи на ту обставину, що номер 184 на наданому позивачем при зверненні до суду з позовом примірнику договору від 22.12.2004р., підписаному представниками обох сторін, що в цілому виконаний на комп'ютері, дописаний рукописним текстом, а також беручи до уваги відсутність номера на примірнику договору від 22.12.2004р., що наданий відповідачем й також підписаний представниками обох сторін, ідентичність поданих сторонами текстів договорів та відсутність в матеріалах справи будь-яких інших договорів з датою укладення 22.12.2004р., суд приходить до висновку, що поставка металопродукції по специфікаціях №1 від 11.01.2005р., № 2 від 24.03.2005р., №3 від 31.03.2005р. та №4 від 18.04.2005р. відбулася на підставі договору від 22.12.2004р. без номера.
Відповідно до умов договору від 22.12.2004р. (т.1 а.с.22,63, т.2 а.с.17,34) товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Труботорг" (за договором "постачальник") зобов'язалось поставити металопродукцію товариству з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" (за договором "покупець"), а останнє - отримати і оплатити продукцію.
Докази на підтвердження того, що договір у встановленому законодавством порядку розірвано або визнано недійсним, в матеріалах даної справи відсутні.
Як передбачено пунктом 1.2 договору від 22.12.2004р., найменування металопродукції, асортимент, якість, кількість, строки поставки, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що строк поставки товару – протягом 30 днів з моменту підписання специфікації на партію товару, якщо інше не обумовлено в специфікації.
Порядок розрахунків сторони погодили в розділі 4 договору від 22.12.2004р.
Так, згідно пункту 4.1 договору покупець здійснює 100% оплату товару протягом трьох календарних днів з дати поставки, якщо інше не обумовлено в специфікації, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
У відповідності до п.1.2 договору, сторони підписали специфікації №№1 – 4, в яких містяться посилання на договір від 22.12.2004р. (т.1 а.с.23-26,64-67).
В специфікації №1 від 11.01.2005р. сторони встановили строк поставки – січень 2005р., умови оплати – 100% протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару; в специфікації №2: строк поставки – березень 2005р., умови оплати - 100% протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару; в специфікації №3 від 31.03.2005р.: строк поставки продукції – квітень 2005р., умови оплати – 100% протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару; в специфікації №4: строк поставки – квітень 2005р., умови оплати – 100% протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару.
В специфікаціях зазначено, що гранично допустиме відхилення по масі продукції, що поставляється складає +(-)5%.
Як встановлено ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 ст.611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
На виконання умов договору від 22.12.2004р. та підписаних сторонами специфікацій позивач поставив відповідачеві продукцію, що підтверджується накладними №71 від 28.01.2005р. на суму 254769,00грн., №222 від 25.03.2005р. на суму 259833,42грн., №250 від 01.04.2005р. на суму 82292,86грн., №370 від 28.04.2005р. на суму 256473,28грн., квитанціями про приймання вантажу, а також довіреністю (т.1 а.с.27-34).
Поставка товару по вказаних накладних відбувалася у встановлені специфікаціями строки та в асортименті і у кількості в межах, визначених у специфікаціях.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором від 22.12.2004р. виконав належним чином.
Вищенаведеним спростовуються всі доводи апеляційної скарги відповідача про те, що поставка позивачем та приймання відповідачем продукції відбулася на підставі разових угод купівлі-продажу, оформлених у вигляді окремих накладних №71 від 28.01.2005р., №222 від 25.03.2005р., №250 від 01.04.2005р. та довіреності №357623 від 30.03.2005р., а не на підставі договору від 22.12.2004р.
Додатково слід зазначити, що в платіжному дорученні №358 від 31.03.2005р. на суму 25000грн., відповідач визнає договір б/н від 22.12.04 року, оскільки зазначає підставу оплати: договір б/н від 22.12.04р (т.1 а.с. 17).
Матеріали справи, зокрема, розрахунок позивача та реєстр розрахункових документів, по яким відповідач проводив оплату вартості товару по вищевказаних накладних, (т.1 а.с.7-8,11-21) свідчать про те, що відповідач оплату вартості отриманої продукції проводив не в строки, узгоджені сторонами в специфікації.
За прострочку покупцем виконання грошового зобов'язання по договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати 36 процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення (п.7.2 договору від 22.12.2004р.). Включення до умов договору такої міри відповідальності не суперечить ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, де встановлено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, як встановлено п.7.4 договору, за ухилення від оплати в строк продукції, згідно п.4.1 договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він ухилявся.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Хоча фактично на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача була відсутня заборгованість по оплаті товару в частині основного боргу, що не заперечувалось позивачем та спростовується матеріалами справи, позивач цілком правомірно та обгрунтовано нарахував відповідачу у відповідності до пунктів 7.1,7.2 та 7.4 договору від 22.12.2004р. штраф в сумі 31901,99грн. за ухилення від оплати в строк продукції та 13900,00грн. – 36% річних.
Господарський суд першої інстанції визнав позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Труботорг" доведеними і визнав за можливе зменшити на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України розмір штрафу, що підлягав стягненню з відповідача, до 10000грн.
Всупереч твердженням позивача, судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції процесуального закону при прийнятті рішення про зменшення розміру неустойки.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вищий арбітражний суд України в своєму роз'ясненні від 25.02.1992р. №01-6/244 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального Кодексу України" звернув увагу судів на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо.
Передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила виконання зобов"язання, не поставлене в залежність від подання винною стороною доказів, які дали б суду право на зменшення розміру неустойки. Суд, в такому разі, за внутрішнім переконанням виходить з власної оцінки певних обставин, які пом"якшують відповідальність боржника.
В даному ж випадку до уваги береться та обставина, що відповідач добровільно, в повному обсязі та у порівняно невеликі строки сплатив вартість отриманої металопродукції, а прострочення у виконанні зобов'язання не є значним.
Позивачем не доведено, що допущена відповідачем затримка в оплаті вартості продукції спричинила для економічного стану товариства катастрофічні наслідки і в чому саме могла полягати катастрофічність таких наслідків.
Твердження позивача про те, що суд порушив предметність спору і вийшов за його межі, оскільки сторони не висували вимог про встановлення факту чи розміру спричинених збитків, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції з врахуванням приписів ст.233 Господарського кодексу України лише здійснював правову оцінку доводів позивача про те, що ним понесено збитки в зв'язку з простроченням відповідачем платежів (т.2 а.с.39-43).
Доводи позивача про те, що судом не взято до уваги факт звернення позивача до банку за позикою, в зв'язку з чим позивач в майбутньому понесе додаткові витрати, пов'язані з виплатою позики й відсотків за користування нею, замість того, щоб розпоряджатися власними вільними коштами, є необґрунтованими, оскільки, як правильно відмітив місцевий господарський суд в своєму рішенні, позивачем не доведено, що укладений позивачем ще до підписання специфікацій №2 від 24.03.2005р., №3 від 31.03.2005р., №4 від 18.04.2005р. (тобто коли строки розрахунків не були узгоджені з відповідачем в зазначених специфікаціях) кредитний договір від 21.03.2005р., в п.1.1 якого до того ж зазначено, що позивач отримував кредит в розмірі 1000000грн. для фінансування власної господарської діяльності, певним чином пов'язаний із правовідносинами, які існували між сторонами.
Всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України, доводи позивача про те, що фірмою "ІГ і К" понесено збитки, також є не підтвердженими належними доказами.
Наявні в матеріалах справи копії листів Приватного підприємства фірми "ІГ і К" №32 від 07.03.2005р., №61 від 28.03.2005р., №211 від 14.07.2005р. не є достовірними доказами, що підтверджують факт понесення цією фірмою збитків (т.2 а.с.55-57).
За таких обставин, колегія суддів не знаходить достатніх правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Житомирської області від 09.01.2007р. у даній справі, яке є обгрунтованим й таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 січня 2007 року у справі №2/3159 залишити без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Металспецпостач" (м.Житомир) та Товариства з обмеженою відповідальністю - виробничо-комерційна фірма "Труботорг" (с.Ювілейне Дніпропетровського району Дніпропетровської області) - без задоволення.
2. Матеріали справи №2/3159 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд