ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" квітня 2007 р. Справа № 10/214-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Тютюнник С.В. - довіреність №372/10 від 29.12.2006 року,
від відповідача: Дідиченко О.О., довіреність №46/06-Д від 24.05.2006 року,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "08" лютого 2007 р. у справі № 10/214-06 (суддя Даценко М.В.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України",
м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз",
м. Вінниця
про стягнення 1261761,44 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2007 року у справі №10/214-06 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця про стягнення 1261761,44 грн. задоволено частково: стягнуто на користь позивача 1128076,41 грн. основного боргу, 14045,20 грн. 3 % річних, 51620,54 грн. інфляційних, 11937,78 грн. витрат на державне мито та 111,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних.
На думку, скаржника, судом першої інстанції не враховано, що статтею 625 ЦК України, передбачено відповідальність боржника (як вважає скаржник - застосування санкцій) за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати основної суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. А тому, з урахуванням приписів ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а також враховуючи, що стосовно Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" порушена справа про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, скаржник вважає неправомірним задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних.
В судовому засіданні представник особи, що подала апеляційну скаргу, підтримав доводи скарги в повному обсязі.
Позивач виклав свої заперечення проти доводів скаржника у відзиві на апеляційну скаргу №31/10-3444 від 13.04.2007 р. (а.с.83-84). Представник позивача в засіданні суду також проти доводів апеляційної скарги заперечив, оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2007р. у справі №10/214-06 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
28.12.2002 р. між сторонами у справі - Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупець) укладено договір №06/02-2058 на постачання природного газу для потреб населення, за яким постачальник зобов'язався передати покупцю в 2003 році природний газ для потреб населення, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах вказаного договору (п.1.1. договору).
Сторони обумовили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані і скріплені печаткою; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
Відповідно до п.5.1. вказаного договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу від 20.01.2003р., 31.01.2003р., 17.02.2003р., 28.02.2003р., 31.03.2003р., 30.04.2003р., 31.05.2003р., 30.06.2003р., 31.07.2003р., 31.08.2003р., 30.09.2003р., 31.10.2003р., 30.11.2003р., 31.12.2003р. (а.с.17-20,22,24-32) та додаткових актів приймання-передачі від 27.10.2004р. (а.с.21,23), ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" свої зобов'язання за договором виконало, а саме: в період з січня по грудень 2003 року поставило відповідачу 539230,985 тис.куб.м. природного газу всього на суму 65607922,96 грн.
Проте, ВАТ "Вінницягаз" здійснило оплату газу лише частково, перерахувавши позивачу лише 50203739,97 грн.
Додатковою угодою №5 від 17.06.2005р. до договору на постачання природного газу №06/02-2058 від 28.12.2002р. (а.с.11), ДК "Газ України" та ВАТ "Вінницягаз" дійшли згоди про зміну строку проведення розрахунків за вказаним договором, зокрема, погодили, що заборгованість за договором, що складає 15573934,38 грн. відповідач буде погашати на протязі 2006-2015р.р. по 129782,78 грн. щомісяця.
Як свідчить розрахунок боргу ВАТ "Вінницягаз" по договору №06/02-2058 від 28.12.2002 р. (а.с.39), в період з січня по жовтень 2006 року відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши в погашення заборгованості згідно додаткової угоди 25.01.2006 р. - 64891,39 грн., 01.03.2006 р. - 70000,00 грн., 05.05.2006 р. - 34860,00 грн., тобто всього 169751,39 грн.
Статтею 33 Господарського кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач не надав доказів погашення боргу, який виник в період з січня по жовтень 2006 року в сумі 1128076,41 грн., господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову в цій частині.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В той же час, зі змісту п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вбачається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Зважаючи на те, що 09.11.2005 р. господарським судом Вінницької області за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної компанії "Нафтогаз України" порушено провадження у справі про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів вказаного боржника.
З огляду на викладене, вірним є також висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 68019,29 грн. пені, нарахованої в період з 01.02.2006 р. по 01.08.2006 р.
Стосовно твердження скаржника щодо неправомірності стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за вказаний період, слід зазначити наступне.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що для цілей цього Закону термін "грошове зобов'язання" вживається у такому значенні: зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, що встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи скаржника про те, що зазначені в ст.625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми та інфляційні є санкціями за порушення грошового зобов'язання, спростовуються нормами чинного законодавства.
Зокрема, як вбачається з положень Господарського кодексу України, в переліку санкцій, що можуть застосовуватись до суб'єкта господарювання та інших учасників господарських відносин (штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, адміністративно - господарські санкції), що викладені в ст.ст. 230, 236, 239 Господарського кодексу України, не передбачено 3 % річних та інфляційні.
А тому, оскільки за своєю суттю при проценти річних та інфляційні не є санкціями за виконання чи не належне виконання зобов'язання боржником, дія мораторію, передбаченого п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо них не поширюється.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" втрат, пов'язаних з інфляцією суми заборгованості в період з лютого по жовтень 2006 року в розмірі 51620,54 грн. та 3% річних за період з 01.02.2006 р. по 01.12.2006 р. в розмірі 14045,20 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а тому скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2007р. у справі №10/214-06 - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 08 лютого 2007 року у справі №10/214-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця - без задоволення.
2. Справу №10/214-06 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд