СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
07 травня 2007 року |
Справа № 2-30/18706-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивач: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідача: не з'явився, державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт";
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 19 лютого 2007 року у справі № 2-30/18706-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98601)
про стягнення 78910,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року у справі № 2-30/18706-2006 (суддя Ловягіна Ю.Ю.) позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення 78910,28 грн. задоволено частково.
Суд стягнув з державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 безпідставно набуті 77863,85 грн., державне мито у сумі 778,64 грн. та 116,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог відмовлено.
Не погодившись з цим судовим актом, державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року у справі № 2-30/18706-2006 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Сторона вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
На думку державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" господарським судом не дана належна оцінка фактам і обставинам приведеним Ялтинським портом, неправильно застосовані норм чинного законодавства в частині стягнення портами зборів і плат, оскільки суд звертає увагу на необхідність укладення договору з судновласниками за наданням додаткових послуг.
У судове засідання, яке призначено до розгляду 07 травня 2007 року учасники процесу не з'явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Причин неявки своїх представників не повідомили. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутності учасників судового процесу.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальним правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" здійснювались оплати за надання портових послуг - посадка/висадка пасажирів, які полягали у наданні причальних споруд порту для здійснення пасажирських операцій.
Судовою колегією встановлено, що в період з травня по вересень 2005 року теплохід "ІНФОРМАЦІЯ_1", що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював заходи до причалів Ялтинського морського торговельного порту, що підтверджується виставленими рахунками (а.с.10-23).
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснювала передплату портових зборів з вказівкою у платіжних документах конкретного найменування збору та періоду за який перераховано збір, що підтверджується квитанціями на загальну суму 100143,58 грн. ( а.с. 24-30).
Але, відповідачем - державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" прийнято лише 96569,04 грн., решта суми - 3574,54 грн. була повернута позивачу.
25.08.2005 капітану Ялтинського морського торговельного порту начальником порту було направлено морську вимогу про відмову у видачі дозволу на вихід із порту теплоходу "ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою ліквідації заборгованості по портовим зборам та оплаті послуги з посадки/висадки пасажирів у сумі 34436,07 грн. (а.с. 31).
Як пояснює позивач, з метою усунення негативних наслідків у вигляді відмов у видачі дозволу на вихід із порту теплоходу "ІНФОРМАЦІЯ_1" та недопущення їх у майбутньому, позивачем 26.08.2005 здійснені платежі на загальну суму 34436,07 грн.(а.с.29).
У листопаді 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення безпідставно набутих сум в розмірі 78910,28 грн. як необгрунтовано оплачених за послуги з посадки/висадки пасажирів.
Вподальшому, заявою від 05 лютого 2007 року позивач зменшив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідача 77863,85 грн.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 85 Кодексу торговельного мореплавства, під час перебування в морському порту судно зобов'язано дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі у частині справляння портових зборів і портових послуг.
Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що в морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Постановою Кабінету Міністрів України „Про портові збори” від 12.10.2000 року № 1544, затверджено Положення „Про портові збори”, яким встановлено, що розміри портових зборів, передбачені затвердженим згідно з пунктом 1 цієї постанови Положенням, є граничними. При цьому, Положенням „Про портові збори” не затверджувалось інших зборів ніж ті, що зазначені статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України.
Згідно пункту 2 Положення „Про портові збори”, сплата портових зборів у портах здійснюється до виходу судна з порту.
Відповідно до пункту 62 Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 27.06.1996 року № 214 в редакції наказу Міністерства транспорту від 09.01.2003 року № 10 „Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських портах України", розрахунки за надання судновласникам інших послуг, не передбачених цим Положенням, провадяться за тарифами, що затверджуються відповідно начальником порту, керівниками морських агентств та інших підприємств, що надають послуги суднам. При цьому, з національним судновласником розрахунки проводяться за домовленістю сторін.
У зв`язку з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з Розділом 2 Порядку використання кошів від портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 783 від 25.08.2004 року, кошти від причального збору використовуються на утримання та обслуговування причальних споруд і прилеглих до них територій; на ремонт, модернізацію, реконструкцію і будівництво причальних споруд і прилеглих до них територій; на утримання персоналу, що здійснює технічний нагляд за експлуатацією причалів і прилеглих до них територій.
Тому, хоча начальникам портів, керівникам морських агентств та іншим підприємствам, що надають послуги суднам і надано право на встановлення тарифів за послуги з посадки/висадки пасажирів, судова колегія вважає, що такі тарифи є додатковими. Зазначення про здійснення таких розрахунків за домовленістю сторін свідчить про можливість вільного волевиявлення сторін при вступі до договірних відносин з цього приводу.
Таким чином, за наявності затверджених начальником порту тарифів за посадку та висадку пасажирів, єдиною підставою для нарахування судновласнику таких тарифів є укладений між портом та судновласником договір.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність домовленості про надання послуг з посадки/висадки пасажирів, оскільки як свідчать письмові зауваження капітана теплоходу "ІНФОРМАЦІЯ_1" на рахунках за 2005 рік - портом послуги з посадки/висадки пасажирів не надавались.
Зазначені обставини спростовують посилання відповідача в апеляційній скарзі на фактичне існування правовідносин з приводу надання/отримання послуг з посадки/висадки пасажирів та використання в цих цілях причалів державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт”, які виникли з дій позивача по заходу до порту.
Посилання відповідача на статтю 85 Кодексу торговельного мореплавства також є необгрунтованими, оскільки вказаною нормою не передбачено необхідність сплати саме послуг за посадку та висадку пасажирів.
Дослідивши обставини справи, судова колегія вважає вірним застосування судом першої інстанції статті 15 Цивільного кодексу України, яка надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.
Оскільки судом першої інстанції обгрунтовано встановлено безпідставність вимог державного підприємства „Ялтинський морський торговельний порт” про оплату послуг з посадки та висадки пасажирів, судова колегія вважає, що застосуванню підлягає норма частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України також закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року у справі № 2-30/18706-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді