апеляційний суд тернопільської області
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської
області в складі:
головуючого: Декайла П.В.
суддів: Вавріва І.З., Демченко О.В.
з участю прокурора Парусова А.М.
потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Монастириського районного суду від ЗО березня 2006 року, -
цим вироком засуджено:
ВСТАНОВИЛА.
ОСОБА_1, 8 квітня 1977 року народження, уродженця та мешканця м. Монасттириськ, Тернопільської області, АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого
за ч.2 ст.289 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати
транспортними засобами строком на 2 роки
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - залишено без розгляду.
Міра запобіжного заходу до вступу вроку в законну силу залишена попередня - підписка
про невиїзд з постійного проживання.
Цим вироком ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 4 травня 2005 року близько 00 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки „Фольксваген пасат", д. н. з. НОМЕР_1, в м. Монастириськ по вулиці Січових Стрільців, рухаючись по правій стороні дороги в напрямку центральної частини міста, в порушення вимог п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, в темну пору доби та умовах недостатньої видимості, під час виникнення небезпеки для руху та виникнення перешкоди, яку НОМЕР_1 об'єктивно бачив, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_2, яка отримала закриту черепно-мозкову травму від якої наступила її смерть.
Справа № 11-217
категорія:сг. 286 ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції: Костюк М.І. Доповідач: Ваврів І.3.
2
В апеляції адвокат ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що досудове слідство по справі було проведено неповно та необ'єктивно, а суд першої інстанції не усунув цих недоліків і фактично, як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні не було встановлено вини ОСОБА_1 у вчинені ДТП, внаслідок якої було спричинено смерть ОСОБА_2 У випадку доведення судом винності ОСОБА_1, просить пом'якшити йому покарання, застосувавши до нього ст.75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробування.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, та прокурора які просять вирок суду залишити без змін, мотивуючи тим, щ він є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_1, до задоволення не підлягає, виходячи з наступного
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
Зокрема, свідок ОСОБА_3, будучи неодноразово допитаний по справі, вказував, що 4 травня 2005 року близько 00-30 год. він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 поверталися з дискотеки по вулиці Січових Стрільців, поблизу військомату; йшли вони по тротуару - він посередині, ОСОБА_2 зліва від нього, а ОСОБА_4 - справа. За декілька метрів від них засвітилося світло фар автомобіля, що рухався їм назустріч. В цей час він відчув звук удару; цей автомобіль збив ОСОБА_2, зачепив його і зупинився неподалік від них.
Аналогічні показання дала суду свідок ОСОБА_4, яка підтвердила, що в автомобілі, який рухався їм назустріч, фари включилися лише за декілька метрів до них і тому почувши звук удару вони відразу не зрозуміли, що сталося, а лише пізніше побачили, що цей автомобіль збив ОСОБА_2
Ці показання свідків при перевірці знайшли своє повне підтвердження даними протоколів огляду місця події від 4 травня 2006 року та 5 травня 2006 року, яким зафіксовано, що на місці ДТП було виявлено мобільний телефон, що належав ОСОБА_2, парасолю, яка належала ОСОБА_3, а також частини автомобільного дзеркала бокового виду; висновком судово-медичної експертизи від ЗО травня 2006 року № НОМЕР_2, згідно якої смерть ОСОБА_2 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, а характер та властивості тілесних ушкоджень виявлених при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_2 свідчать, що вони утворилися від дії тупих предметів чи при ударі до таких, можливо в час та при обставинах викладених в постанові про призначення експертизи, тобто - при наїзді автомобілем.
з
Крім того, сам ОСОБА_1, будучи допитаним 4 травня 2005 року в якості свідка, визнав, що того дня повертаючись вночі додому на автомобілі марки „Фольксваген пасат", д. н. з. НОМЕР_1, збив людину.
На думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення засудженого щодо вживання ним алкогольних напоїв, оскільки ці його твердження спростовуються висновком експерта від 12.05.2005 року № НОМЕР_3 з якого встановлено, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові ОСОБА_1 знайдено етиловий спирт в кількості 2, 03 % (проміле).
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про достовірність показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо обставин скоєння злочину ОСОБА_1.
Незважаючи на непослідовність показань вказаних свідків стосовно того з включеними фарами чи ні рухався засуджений на своєму автомобілі, на що вказує в апеляції захисник ОСОБА_7, їх показання в сукупності з іншими зібраними і дослідженими по справі доказами доводять винність ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого і спростовують посилання засудженого та його адвоката на необ'єктивність досудового та судового слідства.
Покарання ОСОБА_1 призначено судом відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, з додержанням вимог ст.65 КК України, з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, а також всіх обставин справи.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що покарання у виді позбавлення волі є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При цьому, суд врахував в якості пом'якшуючих обставин те, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності та добровільно відшкодував заподіяну потерпілим моральну шкоду, в зв'язку з чим обрав йому покарання в межах санкції статті обвинувачення терміном наближеним до мінімального.
На думку судової колегії вирок суду є обґрунтованим і законним. Будь-яких передбачених ст.367 КПК України підстав до його зміни чи скасування не виявлено при перевірці справи в апеляційному порядку, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
4
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Монастириського районного суду від ЗО березня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий Судді
Суддя апеляційного суду Тернопільської області