ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2009 року Справа № 31/130-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів Мороз В.Ф., Бахмат Р.М.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
за участю представників сторін :
від позивача – ОСОБА_1;
від позивача – ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.08.09 р.;
відповідача-1 –Черненкова Г.М., довіреність № 3/8061 від 30.12.08 р.
відповідача-2 –Гуржій Ю.В., довіреність б/н від 02.01.09 р.
розглянувши апеляційну скаргу управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2009р. у справі
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до відповідача-1 Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
відповідача-2 Комунального виробничого житлово-експлуатаційного підприємства Ленінського району, м. Дніпропетровськ
про визнання договору недійсним.
В С Т А Н О В И В :
5.05.2009р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання договору недійсним. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 3.04.2006р. між ОСОБА_1 та управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (далі Управління) було укладено договір оренди нежитлового приміщення площею 22,3м 2, яке розташовано в житловому будинку по АДРЕСА_2. Водночас позивачка є власником приміщення, розташованого в цьому ж будинку. Таким чином, ані Управління, ані Комунальне виробниче житлово-експлуатаційне підприємство Ленінського району (далі ЖЄП) не є власниками приміщення, переданого в оренду, а тому договір повинно бути визнано недійсним.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2009р. (суддя Єременко А.В.) позов задоволено.
Не погодившись з рішенням Управління звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення. При цьому апелянт послався на те, що судом не враховано, що на час розгляду справи не створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку в якому розташовано орендоване приміщення, а тому застосування до спірних правовідносин Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку” неможливо. Крім того, спірне приміщення має окремих вхід та не відноситься до місць загального користування мешканців будинку та не є допоміжним приміщенням.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 3.04.2006р. між позивачем та Управлінням укладено договір оренди комунального майна – нежитлового приміщення площею 22,3м 2, яке розташовано в житловому будинку за адресою : м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_2 (а.с.11-13). При цьому умовами договору передбачено, що орендоване приміщення повинно використовуватися під місця загального користування, а строк дії договору встановлено до 27.03.2007р.
Оскільки сторони не проінформували одно одного про припинення дії договору оренди спірного приміщення строк його дії, відповідно до ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на час розгляду справи в суд не закінчився.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку, а тому відповідачі не мали право розпоряджатися ним та здавати в оренду.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, колегія суддів виходить з такого,
Як спірне приміщення, так і приміщення, власником якого є позивачка, відповідно до приписів ст. 4 Закону України Житлового Кодексу Української РСР, є не житловими приміщеннями. Також спірне приміщення не є допоміжним приміщенням в розумінні ст.1 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, оскільки воно не призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Таким чином, спірне приміщення є вбудованим у житловий будинок приміщенням яке призначене для потреб непромислового характеру.
З огляду на це, питання експлуатації та використання вказаного приміщення регламентується не приписами Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку”, про що прямо зазначено у ст.1 вказаного Закону, оскільки приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Зазначене підтверджується діями самої позивачки, яка у січні 2004р. придбала нежитлове приміщення, що межує зі спірним, саме у комітету комунальної власності, не оспорюючи при цьому право органів місцевого самоврядування розпоряджатися частинами приміщень, які розташовані у житловому будинку по АДРЕСА_2 (а.с.18-20).
Що стосується роз’яснень, наданих Конституційним судом України в рішенні від 2.03.204р. по справі N1-2/2004, то воно стосується власників приватизованих та неприватизованих квартир (кімнат у квартирах), в той час, як позивачка є власницею нежитлового приміщення, вбудованого в житловий будинок. Вказане рішення Конституційного суду стосується виникнення у вищезгаданих осіб права власності саме на допоміжні приміщення, а не на інші приміщення, які можуть знаходитися у житловому будинку.
Крім того, колегія судді враховує, що відповідно до свідоцтва про право власності від 7.08.2000р. житловий будинок по АДРЕСА_2 належить до комунальної власності (а.с.70). Оскільки на час розгляду справи в суді територіальна громада у встановленому законом порядку не позбавлена права власності то, відповідно до ч2 ст.328 ЦК України, відсутні підстави вважати, що вона не є власником спірного приміщення, отже Управління, як вповноважений на це орган, мав право укладати договір оренди комунального майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм матеріального права, а в задоволенні позову повинно бути відмовлено.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2009р. скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (49018, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь управління житлового господарства Дніпропетровської міської (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна,16, код ЄДРПОУ 21927994) судові витрати –державне мито в сумі42,5гр.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Р.М. Бахмат