ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 року Справа № 904/1530/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Березкіна О.В. - доповідач

Судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2017 р.)

Секретар судового засідання Логвіненко І.Г.

За участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Мамаєвої Є.М., посвідчення № 044065 від 07.09.2016 р.

Представники сторін:

від позивача: Іванченко І.С., довіреність № 10 від 07.02.2017 р.;

від відповідача: Лопатнікова А.В. , довіреність № 8274-К-О від 29.12.2016 р.;

представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро та Луцького національного технічного університету, м. Луцьк Волинської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017року у справі № 904/1530/16

за позовом Луцької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк Волинської області

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луцького національного технічного університету, м. Луцьк Волинської області

про визнання недійсним договору, зобов'язання звільнити приміщення та повернення майна

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2016 у справі №904/1530/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2016, у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому, суди виходили з того, що спірний договір оренди відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прокурором не доведено, що укладання вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; майно,

яке є предметом спору, використовується у навчальному процесі; законами « Про освіту» та «Про оренду державного та комунального майна» не передбачена заборона надавати в оренду індивідуального визначене майно з дотриманням порядку погодження з органом управління.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2016 рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасовано та справу передано на новий розгляд в іншому складі суду.

Скасовуючи рішення судів, та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що суди не проаналізували належним чином та у повній мірі статусу самого орендованого майна - частини учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету ( частина будівлі Б-3), яке обліковується на балансі Луцького національного технічного університету, можливість використання якого, згідно вимог діючого законодавства - виключно для потреб навчально-виховного процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року (суддя Воронько В.Д.) позовні вимоги першого заступника керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задоволено повністю.

Суд визнав недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №818 від 21.11.2013, укладений між Фондом державного майна України по Волинській області (ідентифікаційний код 13347870) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк" (ідентифікаційний номер 14360570), та додаткові угоди до нього № 1 від 20.11.2014 та №2 від 20.11.2015.

Суд зобов'язав Публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" звільнити і повернути Луцькому національному технічному університету з подальшим підписанням акту приймання-передачі приміщення частини учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету (частина будівлі Б-3) площею 32,7 кв.м за адресою: м. Луцьк Волинської області, вул. Львівська, 75.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та третя особа - Луцький національний технічний університет звернулись з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Апелянт вважає, що судом не виконані вимоги Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 26 грудня 2016 року по даній справі, а саме про необхідність аналізу в повній мірі статусу самого орендованого майна - частини учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету, яке обліковується на балансі Луцького національного технічного університету.

Судом не надано належної оцінки доказам, якими підтверджується статус орендованого майна, яким є окреме індивідуально визначене майно - кімната в приміщенні учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету ( частина Будівлі-3) площею 37,2 кв.м., розміщеного за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська,75, що знаходиться на балансі університету, не використовувалась за призначенням, не планувалась до використання за призначенням у майбутньому, а безпосереднє використання її відповідачем у своїй діяльності жодним чином не погіршує соціально-побутових умов закладу освіти.

В матеріалах справи відсутні докази того, що приміщення , яке орендується апелянтом згідно з умовами спірного договору оренди, використовувалося або може використовуватися у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності закладу освіти. Прокурор цих обставин не спростував.

Заперечень з боку уповноваженого органу управління стосовно надання в орендне користування нерухомого майна та мети його використання до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області не надходило. Договір оренди між позивачем та відповідачем був укладений відповідно до норм чинного законодавства України.

Отже, процедура передання спірного державного майна в оренду до ПАТ КБ «Приватбанк» (апелянт) була додержана у повній мірі. Усі уповноважені органи державної влади, які безпосередньо управляють, володіють та розпоряджаються даним майном, надали свою згоду на укладання договору та додаткових договорів до такого.

За весь час дії оспорюваного договору оренди зауважень від уповноваженого органу щодо погіршення соціально - побутових умов відповідачем до позивача та третьої особи не надходило.

Будь-яких доказів того, що розміщення відділення погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, ускладнює чи робить неможливим надання освітніх послуг, прокурором не надано суду.

Враховуючи, те, що форма та умови договору оренди №818 від 21 листопада 2013 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та РВ ФДМУ по Волинській області не суперечать чинному законодавству, підстав для визнання такого договору недійсним немає, а тому рішення суду є необґрунтованим та безпідставним і підлягає скасуванню.

В обґрунтування своєї скарги третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луцький національний технічний університет, посилається на те, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку нормативно-правовим актам, що регулюють питання оренди майна закладів освіти та не надано належної оцінки доказам, якими підтверджується статус орендованого майна.

Також апелянт неодноразово звертав увагу суду на те, що орендоване майно у навчальному процесі не використовувалося, та у планах університету немає намірів його використовувати в навчальному процесі. Використання майна відповідачем у своїй діяльності жодним чином не погіршує соціально-побутових умов закладу освіти, а навпаки сприяє оперативному вирішенню питань оплати за навчання студентами які навчаються на платній формі навчання, оперативному отриманню студентами стипендій , проведенню розрахунків співробітниками університету, оплати за комунальні послуги, отриманню заробітної плати тощо, що в позитивному результаті покращує соціально-побутові умови осіб, які навчаються та працюють у навчальному закладі.

Крім того судом не взято до уваги ту обставину, що укладенню договору оренди передує отримання погодження органу уповноваженого управляти державним майном.

Органом, уповноваженим управляти вказаним державним нерухомим майном у сфері освіти є Міністерство освіти і науки України, яке відповідно до пункту 30 статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» відповідно до покладених на Міністерство завдань, надає орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Дозвіл органу уповноваженого управляти даним нерухомим майном на укладення та продовження терміну дії договору оренди спірного майна підтверджено належними доказами. Заперечень щодо укладення договору оренди від Міністерства освіти і науки України балансоутримувачу не надходило.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді справи не враховано рівність прав Луцького національного технічного університету поряд з іншими суб'єктами господарювання на реалізацію права розпорядження майном, що належить йому на праві оперативного управління, зокрема на передачу в оренду у встановленому законодавчо порядку, зокрема Законом України «Про вищу освіту», Законом України « Про оренду державного та комунального майна», які є спеціальними законами при врегулюванні відносин оренди майна вищого навчального закладу, балансоутримувачем якого є Луцький національний технічний університет.

Крім того, апелянт вважає, що договір оренди між Фондом державного майна України по Волинській області та Публічним акціонерним товариством комерційним банком „Приватбанк" був укладений відповідно до норм чинного законодавства України, а отже підстав для визнання його недійсним немає.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року апеляційна скарга публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 квітня 2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач -Березкіна О.В., судді: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 березня 2017 року апеляційна скарга Луцького національного технічного університету була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 квітня 2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя-доповідач -Березкіна О.В., судді: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

Розпорядженням керівника апарату від 26 квітня 2017 року у зв'язку з відпусткою судді Широбокової Л.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/1530/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.

У відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Приватбанк» - луцький національний технічний університет просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року у справі № 904/1530/16, та ухвалити нове. Яким у задоволенні позовних вимог першому заступнику керівника Луцької місцевої прокуратури , що діє в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Луцького національного технічного університету - прокуратура Волинської області Луцька місцева прокуратура проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2017 року розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро та Луцького національного технічного університету, м. Луцьк Волинської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017року у справі № 904/1530/16 було відкладено на 06 червня 2017 року колегією суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.

Розпорядженням керівника апарату від 06 червня 2017 року у зв'язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/1530/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луцького національного технічного університету в судове засідання не з'явився, але на адресу суду надійшли витребувані судом документи, додаткові пояснення та клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів, ознайомилась з наданими документами в судовому засіданні та вирішила розглянути справу за відсутністю представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луцького національного технічного університету .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 21.11.2013року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (далі - орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №818 (далі - договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету (частина будівлі Б-3) площею 32,7 кв. м (реєстраційний номер - 05477296.1.КЯДФМБ006), що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 75 та обліковується на балансі Луцького національного технічного університету (код ЄДРПОУ 05477296 (далі - балансоутримувач, третя особа), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.08.2013, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Волинь-експерт" і становить за незалежною оцінкою - 117617,00 грн без врахування ПДВ (т. 1, а.с.17-23).

У пункті 1.2 договору оренди визначено мету використання майна орендарем - для розміщення відділення банку.

Пунктами 3.1, 3.3-3.6 договору оренди передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2013 року 3920,57 грн; орендна плата за перший місяць оренди (листопад 2013 року) визначається шляхом коригування орендної плати за баковий місяць оренди вересень 2013 року на підставі інфляції за жовтень та листопад 2013 року; орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України; у разі користування майном протягом неповного календарного місяця добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування; розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, істотної зміни стану об`єкта з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством; орендна плата перераховується орендарем щомісячно в термін не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50% від суми орендної плати до державного бюджету на р/р 31115093700002 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Волинській області, одержувач коштів Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, ідентифікаційний код 38009628, МФО 803014, код платежу 22080200, а 50% від суми орендної плати на рахунок балансоутримувача.

Згідно пункту 6.1 договору оренди орендареві надано право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

За умовами пункту 7.1 договору оренди орендодавець зобов'язаний передати орендарю за участю балансоутримувача майно згідно з цим договором по акту приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 22 листопада 2013 року по 21 листопада 2014 року включно (пункт 10.1 договору оренди).

Позивачем (орендодавцем) на виконання умов договору оренди за участю третьої особи (балансоутримувача) було передано відповідачу у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ, площею 32,7 кв.м., що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 22.11.2013 (т. 1, а.с. 26).

20.11.2014 сторонами було підписано додатковий договір №1, яким строк дії договору оренди продовжено на 1 рік до 21.11.2015.

Згодом, 20.11.2015 сторони також підписали додатковий договір №2, відповідно до якого строк дії договору оренди продовжили до 21.11.2016 включно (т. 1, а.с. 24-25).

Відповідно до матеріалів справи, укладенню договору між сторонами передувало звернення відповідача до третьої особи листом від 08.08.2013 за № Э.52.0.0.0.0/4-2617 (т. 1, а.с. 30) з пропозицією укласти договір оренди та подання відповідачем позивачу заяви від 13.08.2013 за № Э.52.0.0.0/4-2654 про надання частини приміщення університету в оренду (т.1, а.с. 31). Проти зазначеної заяви відповідача балансоутримувач майна (третя особа) не заперечував та направив позивачу (орендодавцю) лист від 13.08.2013 №1245-03-34 щодо погодження зазначеної заяви (т. 1, а.с.32).

Міністерство освіти і науки України листом від 30.08.2013 №07-04-17-27 повідомило позивача про розгляд звернення щодо укладення договору оренди з відповідачем, надало свою згоду на укладення такого договору терміном на один рік та зауважило на врахуванні напрямку діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу (т. 1, а.с. 33).

В подальшому, Міністерство освіти і науки України листами від 29.09.2014 №07-04-1871 та від 13.10.2015 №07-04-2160 надало дозвіл Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області на продовження строку дії договору оренди (т. 1, а.с. 34-35).

Звертаючись до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" із позовом про визнання недійсним на майбутнє договір оренди №818 від 21.11.2013, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ПАТ КБ "Приватбанком" та додаткові угоди до нього №1 від 20.11.2014 та №2 від 20.11.2015; зобов'язати ПАТ КБ "Приватбанк" звільнити приміщення площею 32,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75 та повернути його за актом прийому - передачі Луцькому національному технічному університету позивач - Перший заступник керівника Луцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області посилався на те, що договір оренди №818 від 21.11.2013 був укладений з порушенням норм діючого законодавства України, а саме: Закону « Про освіту», «Про оренду державного та комунального майна», якими передбачена заборона передавати в оренду приміщення об'єктів освіти.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з правового режиму даного майна та статутної діяльності третьої особи, передане відповідачу приміщення не може бути об'єктом оренди для використання його у підприємницькій діяльності відповідача, оскільки його цільове призначення - для навчальних цілей.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно Статуту Луцького національний технічного університету ( п. 1.3) встановлено, що напрямками діяльності ЛНТУ є, зокрема, платні послуги, визначені для вищих навчальних закладів чинним законодавством України і відповідними нормативними документами.

Пунктами 1.6, 1.7 Статуту передбачено, що університет є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний герб, прапор, печатку, офіційні бланки, може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності університету, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. ЛНТУ може створювати навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об`єднаннями; університет здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Статуту управління університетом здійснює Міністерство освіти і науки України, повноваження якого визначаються Законом України "Про вищу освіту" та чинним законодавством України; Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває ЛНТУ, зокрема, визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення університету, здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти, державне інспектування.

Відповідно до п.3.2 Статуту ЛНТУ має право, зокрема, у встановлених законом межах вирішувати всі питання, які стосуються навчальної, наукової, методичної, виховної, організаційної, міжнародної, видавничої та господарської діяльності, а також змін організаційної структури; володіти, розпоряджатися і користуватися землею, будівлями, спорудами, навчальним, науковим, виробничим обладнанням, інвентарем та іншим майном, які відповідно до чинного законодавства передані університету; надавати платні послуги, визначені для вищих навчальних закладів чинним законодавством України і відповідними нормативними документами; провадити фінансово-господарську діяльність в Україні та за її межами.

Пунктом 6.1 Статуту за Луцьким національним технічним університетом з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, закріплюється на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, що визначено ч. 5 ст. 63 України "Про освіту".

Приписами ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладання договору) визначено, що додатковими джерелами фінансування є кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

Аналізуючи зазначені правові норми, апеляційний господарський суд зазначає, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 65 Закону України "Про вищу освіту" ( в редакції, чинній на час укладання договору) вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освітити та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності; перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 (яка є чинною і не скасована) "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 ГК України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Стаття 9 зазначеного Закону встановлює порядок погодження та укладання договору оренди, зокрема, орендодавець зобов'язаний надіслати заяву потенційного орендаря разом із доданими матеріалами органу, уповноваженому управляти державним майном.

Як встановлено судом першої інстанції, листом від 13.08.2013р. №1245/03-34, адресованим на ім'я начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, балансоутримувач (Луцький національний технічний університет) державного майна запропонував передати в оренду частину учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету площею 32,7 кв.м (частину будівлі Б-3), що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75. Метою використання приміщення визначено - розміщення відділення банку, термін дії договору - 2 роки 11 місяців (а.с.32, т.1).

Листом від 30.08.2013р. за № 07-04-1727 Міністерство освіти і науки України надало дозвіл на передачу в оренду частини нежитлового приміщення учбово-лабораторного корпусу площею 32,7 м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75, але терміном на 1 рік, та в подальшому двічі надавало дозвіл на продовження договору оренди терміном до 3-х років (а.с.33-35, т.1).

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічних акціонерних товариств залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Однак, відповідно до абзацу 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як цілісний майновий комплекс, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Як вбачається з технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна - учбово-лабораторний корпус ЛДТУ - будівля Б-3, загальна площа якого 3675,5 кв.м., з яких підвальне приміщення площею 13019 кв.м., другий поверх площею 1318,3 кв.м., та перший поверх площею 1055,3 кв.м.

Об»єктом оренди згідно технічного паспорту будівлі є не частина учбово-лабораторного комплексу, а окрема кімната- кабінет літ. 24 площею 32,7 кв.м.

Інші приміщення учбово-лабораторного корпусу Б-3 використовуються для освітньої, навчально-виховної, навчально-виробничої та наукової діяльності, що підтверджується технічним паспортом, згідно до якого за означеними цілями використовується лабораторії, аудиторії, книгосховища, бібліотека, кабінети для розміщення кафедр.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищезазначений об'єкт освіти і науки, що фінансується з бюджету - учбово-лабораторний корпус Луцького національного технічного університету використовується за призначенням, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 63 України "Про освіту", а передача в оренду окремої кімнати площею 32,7 кв.м. не змінює цільового призначення та використання усього об'єкту освіти як цілісного навчального комплексу, і узгоджується з нормами частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладання договору), яка передбачає додаткові джерела фінансування від надання в оренду приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними правочину і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, оскільки договір відповідає вимогам законодавства щодо укладання правочинів, відповідає передбаченим законами правам учбового закладу на отримання додаткових джерел фінансування, з урахуванням того, що передана в оренду кімната площею 32,7 кв.м. тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, і це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, за умов існування погодження органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу та не змінить його призначення як навчального корпусу, то суд першої інстанції, неповно з'ясувавши статус самого орендованого майна - частини учбово-лабораторного корпусу Луцького національного технічного університету ( частина будівлі Б-3), яке обліковується на балансі Луцького національного технічного університету, можливість використання якого, згідно вимог діючого законодавства - виключно для потреб навчально-виховного процесу, дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів вважає, що прокурором не доведено, що укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі та що воно використовується не за призначенням, в той час як норми ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 61 Закону України "Про освіту", ст. 65 Закону України "Про вищу освіту", не містять заборона надавати індивідуально визначене майно навчального закладу в оренду, а Статутом університету передбачена можливість передання нерухомого майна, яке перебуває на його балансі, в оренду.

Відповідно до ст. 2 Закону України « Про оренду державного та комунального майна» регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють державну політику у сфері оренди державного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області , в інтересах якого прокурором заявлено позов, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що договір укладався з дотриманням Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на підставі заяви орендаря (відповідача) та дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном - Міністерством освіти та науки України, а також за згодою балансоутримувача - Луцького національного технічного університету (третьої особи по справі), оскільки передане в оренду майно навчального закладу тимчасово не використовується у навчальному процесі і його використання відповідачем не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; передачею в оренду частини приміщення забезпечується збереження державного майна та його ефективне використання. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем належним чином виконуються умови договору - орендна плата надходить до державного бюджету вчасно та в повному обсязі, інтереси держави не порушуються.

Відповідно до ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

З огляду на вищезазначені обставини колегія суддів вважає, що прокурором не доведено та не вмотивовано порушення інтересів держави, які підлягають захисту.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд першої інстанції вирішуючи справу, необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання договору недійсним, оскільки неповно з'ясував обставини справи, дав неналежну правову оцінку отриманим доказам, що у відповідності до статті 103 ГПК України є підставою для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним.

Керуючись ст.ст. 99-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпро та Луцького національного технічного університету, м. Луцьк Волинської області - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2017 року у справі № 904/1530/16 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Луцької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м. Луцьк Волинської області про визнання недійсним договору, зобов'язання звільнити приміщення та повернення майна - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанов виготовлено та підписано 09.06.2017року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя О.Г.Іванов