Справа № 2-328/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

01 квітня 2011 року Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого –судді Березюк Г. М.

при секретарі Федчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» Львівської області про зміну формулювання причин звільнення та виплату вихідної допомоги при звільненні ,-

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 17 лютого 2011 року звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» про зміну формулювання причин звільнення її з роботи зі «звільнити з роботи за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України» на « звільнити з роботи за власним бажанням в зв’язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України», а також відповідно стягнути з відповідача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що у відповідача вона працювала з 23.11.2007 року на посаді монтера кабельного виробництва. Робота була зв’язана з бандажуванням і накладанням кліпсів на в’язках кабельної мережі цеху № 2 дільниці «ІР», крок № 10 і відповідною нагрузкою на пальці обох рук.

Від такої роботи вона захворіла і була з 14.09.2010 року по 29.10.2010 року на лікуванні із діагнозом «стенозуючий легаментит 3-4 пальців обох костей рук». Їй було видано лікарський висновок ЛКК № 755 про те, що вона потребує звільнення від фізичного навантаження і переведення на полегшену роботу терміном на 6 місяців.

Здавши рішення ЛКК у відділ персоналу за їх рекомендацією пішла на 2 дні у відпустку, а 3.11.2010 року їй було запропоновано іншу роботу, але пропрацювавши до обіду на 9-му кроці їй опухли два пальці лівої руки і вона знову другого дня звернулася в Новороздільську міську лікарню, де була направлена в Стрийську лікарню та перебувала на лікарняному з 04.11. по 19.11.2010 року потім подала листок непрацездатності і звернулася до керівника відділу персоналу з проханням перевести її на легшу роботу згідно медичного висновку. Там їй було знову запропоновано піти на два дні у відпустку, щоб підшукати легшу роботу, що вона зробила. 24.11.2010 року вийшла на роботу на своє місце праці так як не було вакантних місць вона змогла пропрацювати знову до обіду, так як стан здоров’я погіршився, а 25.11.2010 року керівництво сегменту через погіршене здоров’я її не допустило до роботи і 26.11.2010 року пішла на лікарняний та знаходилась на лікуванні включно до 17.12.2010 р.. Пройшовши обстеження в м. Львові, в неї було виявлено ряд інших хвороб, тому вона знову лягла в лікарню і їй робили операцію на жировик, і пробула на лікарняному по 31.12.2010 р.. Після Нового року, як і всі працівники підприємства до 10.01.2011 року знаходилась у відпустці. 10.01.2011 року у відділ персоналу вона подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, у зв’язку із невиконанням відповідачем законодавства про працю (ч.3 ст. 38 КЗпП України).

12.01.2011 року відповідач надав їй письмову відповідь із своєю згодою на переведення її на інший крок праці із нібито меншим навантаженням на пальці рук. Проте вона відмовилась від запропонованої роботи, яка не звільняла її від фізичного навантаження на пальці рук і подала про це 13.01.2011 року письмову заяву.

Тоді відповідач 17.01.2011 року видав наказ № 18/о про звільнення її з роботи за власним бажанням, але за ч.1 ст. 38 КЗпП України, з яким вона зразу не була згідна і відмовилась від підпису про своє ознайомлення з наказом.

Вважає своє звільнення з роботи неправильним, оскільки адміністрація ТзОВ порушила ст. 170 КЗпП України, не перевівши її на легшу роботу на дільницю передмонтаж, де є полегшені умови праці.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що оскільки відповідач допустив порушення вимог ст. 170 КЗпП України і ст. 6 п.5 Закону України «Про охорону праці» в зв’язку із не переведенням її за станом здоров’я на легшу роботу, тому просить змінити формулювання причини звільнення на ч.3 ст. 38 КЗпП України і на підставі ст. 44 КЗпП України стягнути в її користь вихідну допомогу в сумі 8 754 грн. 82 коп..

Представник відповідача ОСОБА_3 позову не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 дійсно працювала в товаристві на посаді монтера кабельного виробництва дільниці «ІР» цех № 2 з 23.11.2007р. по 17.01.2011 року, була ознайомлена і згідна з картою умов праці, а її робоче місце було атестоване і згідно рішення атестаційної комісії відповідало всім санітарно-гігієнічним вимогам. На підприємстві всі робочі місця, в тому числі і робоче місце позивачки, згідно «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» № 528 від 27.12.2001 року Міністерства охорони здоров’я України відносяться до другого класу - допустимі умови праці. Разом з тим із позивачкою були проведені всі інструктажі з питань охорони праці, зауважень чи скарг нею ніколи не висловлювалось. Тому захворювання ОСОБА_1 зв’язано із загальним захворюванням, а не професійним, звідси в товаристві йшли назустріч позивачці і пропонувались інші робочі місця із меншою напруженістю праці і загрузки на пальці рук, хоча на підприємстві відсутні полегшені умови про це знають всі працівники ТзОВ «Леоні…» ще при прийомі на роботу і це знала також ОСОБА_1.

Монтажна дільниця FZ Передмонтаж не має полегшених умов праці і відповідно Гігієнічної класифікації…умови праці на цій дільниці відносяться теж до другого класу-допустимі умови праці.

Крім цього адміністрацією неодноразово пропонувалися позивачці переведення на інші кроки праці з меншим фізичним навантаженням на пальці обох рук, куди ОСОБА_1 зразу погоджувалась, а коли вона 13.01.2011 року письмово відмовилась на пропозицію про переведення і вимагала звільнення її з роботи вона була звільнена наказом по підприємству з 17.01.2011 року, згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Вважає, що ОСОБА_1 правильно звільнена з роботи, відповідачем не були порушені вимоги ст.ст. 170, 44 КЗпП України, тому підстав зміни формулювання причин звільнення позивачки і виплати їй вихідної допомоги немає.

Третя особа - ОСОБА_4 у судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що працюючи керівником відділу персоналу ТзОВ «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» знала про звернення працівниці ОСОБА_1 із довідкою ЛКК про переведення її на полегшену роботу на півроку.

Тому нею було передано звернення на вирішення керівником сегменту - дільниці «ІР» Циганенко і позивачці запропоновано виконання іншої операції легшої на руки, куди перейшла ОСОБА_1, а потім відмовилась, потім знову захворіла і керівництвом пропонувалась позивачці виконувати роботу виконання іншої операції (кроку) в межах даної дільниці, оскільки перевід у відділ передмонтажу неможливий був через відсутність вакантних місць, а позивачка офіційно згодом відмовилась на переведення на інший крок праці з меншим фізичним навантаженням на пальці рук, тому відповідач змушений був 17.01.2011 року звільнити її з роботи за власним бажанням.

Вважає, що оскільки всі виробничі дільниці на підприємстві відносяться до 2 класу Гігієнічної оцінки умов і характеру праці і на підприємстві відсутні полегшені умови праці, а такі робочі місця були взагалі відсутні, про що знають всі працівники при оформленні на роботу, тому відповідачем не було порушено будь-яких вимог законодавства про працю, колективного і трудового договору чи законодавства з охорони праці. Тому ОСОБА_1 звільнена з роботи згідно поданої нею заяви за власним бажанням відповідно чинного законодавства.

Представник третьої особи-голова первинної профспілкової організації ОСОБА_5 позов підтримав і в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 як член первинної профспілкової організації ТзОВ «ОСОБА_2 Системс…» зверталася до нього з приводу порушення адміністрацією ТзОВ щодо переведення позивачки згідно рішення ЛКК на легшу роботу, оскільки позивачка постійно хворіла на хворобу пальців рук і потребувала іншої роботи з меншою нагрузкою на руки.

Так, як відповідач принципово відмовлявся від переведення ОСОБА_1 на легшу роботу на дільницю Передмонтаж, він як голова профкому теж неодноразово звертався до адміністрації підприємства про перевід позивачки. Оскільки адміністрація відповідача порушила вимоги ст. 170 КЗпП України і Закон України «Про охорону праці» позов ОСОБА_1 слід задоволити і провести оплату позивачці згідно ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги.

Суд, вислухавши і перевіривши пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків та перевіривши матеріали справи, вважає що даний позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно положень ст. 38 ч.3 Кодексу законів про працю України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як видно із оглянутих в судовому засіданні наказу № 18/о від 17.01.2011 року ТзОВ «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх», заяв ОСОБА_1 від 10 січня 2011 року, від 13 січня 2011 року, пояснюючої ОСОБА_1 від 13 січня 2011 року ініціатором звільнення з роботи була позивачка, яка вимагала від відповідача розірвання трудового договору за ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Відповідач при звільненні з роботи позивачки згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України наводить відповідні мотиви такого звільнення це те, що на ТзОВ «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» усі робочі місця згідно «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» № 528 від 27.12.2001 р. Міністерства охорони здоров’я України відносяться до другого класу, - Допустимі умови праці; що робочі місця з більш легкими умовами праці відсутні взагалі; що позивачка відмовилась від переведення на інший крок праці з меншим навантаженням на пальці обох рук.

Дані мотиви звільнення стверджуються показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який ствердив, що працюючи у відповідача з 2005 року як інженер з охорони праці знає робоче місце № 271 цеху № 2 дільниці «ІР» на якому працювала монтером кабельного виробництва ОСОБА_1 і щодо якого у 2006 році і в 2010 році була проведена атестація робочого місця, є відповідна карта умов праці, гігієнічна оцінка умов праці, оцінка технічного та організаційного рівня і дане робоче місце відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Тому позивачка як із своїми посадовою інструкцією і картою умов праці була ознайомлена, їх дотримувалась, тому жодних претензій чи зауважень у неї не було, а результат пройденого медичного огляду свідчив про належний стан її здоров’я, що давав можливість виконувати позивачці посадову інструкцію монтера кабельного виробництва. Крім того, Стрийською районною санепідемстанцією щорічно проводяться комплексні обстеження стану промислової безпеки та охорони праці на підприємстві, про що свідчать акти перевірок дотримання санітарного законодавства від 20-21 січня 2010 р. і від 28 березня 2011 року.

Згідно оглянутої судом карти умов праці монтера кабельного виробництва цеху № 2 дільниці «ІР» робочого місця № 271 видно, що умови та характер праці належать до ІІ-го класу,- (-допустимі) згідно Гігієнічної класифікації праці № 4137-86, робоче місце відповідає технологічному процесу, характеру та обсягу виконуваних робіт, стандартам безпеки та санітарним нормам і правилам і відповідно атестації робоче місце відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Судом не можуть бути прийняті до уваги покликання позивачки ОСОБА_1 і твердження 3-ої особи ОСОБА_5 у судовому засіданні про те, що відповідачем при зверненнях позивачки порушувались вимоги ст. 170 КЗпП України, ст. 6 Закону України «Про охорону праці» і розділ V Колективного договору ТзОВ «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» в зв’язку із не переведенням ОСОБА_1 за станом здоров’я на легшу роботу згідно рішення ЛКК,- оскільки дані покликання і твердження є непослідовні та суперечливі самим поясненням позивачки, яка ствердила в судовому засіданні, що відділом персоналу на її звернення, вона направлялась 03.11.2010 року і 24.11.2010 року на роботу в другу команду, де працювала в іншій зміні (9-ий крок), проте і там не могла працювати. Ці твердження спростовуються також поясненнями представника відповідача ОСОБА_3 і 3-ої особи ОСОБА_4, а також письмовими документами по справі.

Разом з тим суд не може прийняти до уваги покликань позивачки і 3-ої особи ОСОБА_5 про те, що відповідачем було проігноровано принципове переведення ОСОБА_1 на легшу роботу на дільницю «Передмонтаж», на яку настоювала позивачка,- оскільки дані покликання сторони позивачки є суперечливі і не відповідаючі обставинам по справі, вони знайшли своє спростування поясненнями сторони відповідача та представленими письмовими матеріалами справи.

Так відповідно оглянутої судом карти умов праці робочого місця № 392 дільниці «FZ» «Передмонтаж» згідно Переліку шкідливих і небезпечних факторів атестації умови та характер праці належать до одного і того ж ІІ-го класу (допустимі) Гігієнічної класифікації праці № 4137-86, що і на дільниці «ІР», де працювала ОСОБА_1 на робочому місці № 271 одного і того цеху № 2 однієї і тієї ж посади, монтер кабельного виробництва.

Про одинаковість факторів виробничого середовища і трудового процесу на дільницях «ІР» та «FZ» Передмонтаж щодо шкідливих речовин, шуму, мікроклімату у приміщенні, важкості праці і динамічності роботи, напруженості праці обох дільниць свідчать наявні в матеріалах справи і оглянуті судом карти умов праці робочих місць № 271 та № 392, відповідних листів спостережень, протоколів № № 338, 340 проведення досліджень метеорологічних факторів, протоколів № № 331, 332 проведення досліджень важкості та напруженості праці робочих місць 271 і 392. Крім цього, поясненнями сторін по справі стверджується, що станом на жовтень-грудень 2010 року і на січень 2011 року вакантних посад на монтажній дільниці «FZ» Передмонтаж взагалі не було.

Як вбачається з відповіді адміністрації ТзОВ «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» від 12.01.2011 року ОСОБА_1 адміністрацією відповідача за рекомендацією лікарів відповідно довідки ЛКК № 755 від 03.11.2010 року позивачці пропонувалось дати згоду на переведення на інший крок праці з меншим фізичним навантаженням на пальці обох рук.

Проте позивачка ОСОБА_1 в своїй письмовій заяві на ім’я Генерального директора товариства 13 січня 2011 року висловила свою категоричну незгоду і надалі вимагала звільнити її з роботи за ст. 38 ч.3 КЗпП України.

Тому суд вважає, що при встановлених вище обставинах по справі роботодавець правомірно поставив питання про звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч.1 ст. 38 КЗпП України, коли позивачка вже понад один рік знаходилась на пільговій пенсії за шкідливі умови своєї роботи.

Таким чином, зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено фактів допущених ТзОВ «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» порушень вимог ст. 170 КЗпП України, Закону України «Про охорону праці» законодавства про працю, чи невиконань відповідачем умов колективного чи трудового договору відносно позивачки ОСОБА_1.

Звідси в суду немає підстав для зміни формулювання причин звільнення позивачки з роботи та відповідної виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

На підставі наведеного та ст.ст. 38, 170, 232, 233 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Системс УА Гмбх» Львівської області про зміну формулювання причин звільнення та виплату вихідної допомоги при звільненні відмовити за недоведеністю.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя :                                         Березюк Г. М.