Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #64486001


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________


Провадження: 22-ц/790/803/17 Головуючий 1 інстанції - Довготько Т.М.

Справа № 643/6453/15-ц Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді: Хорошевського О.М.,

суддів: Кіся П.В.,

Кружтліної О.А.,

за участю секретаря: Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харитонової Яни Михайлівни про визнання іпотечного договору недійсним та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому після уточнень і доповнень просила визнати недійсним іпотечний договір від 21.03.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати за нею ОСОБА_2 право власності на ? частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1..

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21.03.2013року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, до умов якого ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі - 264320грн. строком на шість місяців, які останній зобов'язався повернути не пізніше 21 вересня 2013року. В якості забезпечення вимог за договором позики від 21.03.2013року, приватним нотаріусом Харитоновою Я.М. також був посвідчений 21.03.2013 року іпотечний договір про надання в іпотеку квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира була придбана ним згідно договору купівлі-продажу 27.12.2004року, тобто в період її шлюбу з ОСОБА_3 і яка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_3 є її чоловіком та вони мешкають однією родиною за адресою: АДРЕСА_1, ведуть спільне господарство, мають спільний бюджет, разом виховують трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 підписуючи договори від 21.03.2013року, внаслідок юридичної необізнаності, без дозволу органів опіки та піклування, порушив її права, права своїх дітей на користування житлом. На укладення договорів позики та іпотечного договору від 21.03.2013 року її згоди не було а ні в письмовій, а ні в усній формі, про дані правочини їй нічого не було відомо.

Крім того, зазначила, що вище вказана квартира була набута її чоловіком ОСОБА_3 в період шлюбу з нею, а тому вона має право на частку у спільній сумісній власності подружжя. Вважає іпотечний договір, укладений її чоловіком без її на то згоди, порушує її законні права та інтереси, права та інтереси її малолітніх дітей, укладений всупереч вимогам закону та підлягає визнанню недійсним, оскільки сторони договору не дотримали вимог ст.203 ЦК України та порушили її майнові права та права малолітніх на користування квартирою, уклавши договір без її згоди та згоди органу опіки та піклування.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір від 21.03.2013 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ті ж самі доводи що і в позовній заяві.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не було доведено що квартира АДРЕСА_1 була придбана за спільні сумісні кошти з ОСОБА_3, що вона працювала та отримувала будь-які доходи, а тому вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частку цієї квартири не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним суд посилався на недоведеність проживання неповнолітніх дітей у квартирі що є предметом іпотеки на час укладання договору.

Однак, повністю з таким висновком суду погодитись не можна.

З матеріалів справи вбачається, що кв. АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2004 року (т. 1 а.с. 11).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу, переклад якого зроблено бюро перекладів «GLOBALUA» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб 17.01.2001 року (т. 1 а.с. 23, 24).

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, спірна квартира була придбана в період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак вирішуючи спір про визнання за позивачем права власності на ? частку спірної квартири судова колегія виходить з того, що спір між сторонами з цього питання відсутній.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частину квартири ОСОБА_3 визнав, проти того, що квартира придбана під час шлюбу з позивачем не заперечував. Будь-яких відомостей про те, що існують перешкоди у реєстрації права власності позивача на ? частину квартири у позасудовому порядку суду надано не було.

Відсутність між сторонами спору щодо цього питання свідчить на думку судової колегії лише про намагання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ухилитись від виконання ОСОБА_3 умов за договором позики, укладеним з ОСОБА_4

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору іпотеки, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 21.03.2013 року судова колегія дійшла наступного.

В правовій позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 07.10.2015 у справі за № 1622цс15 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Згідно до вимог ч.1 ст. 360-7ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 під час укладення іпотечного договору з ОСОБА_4 не отримав згоди ОСОБА_2.

При цьому будь-яких відомостей на підтвердження зловмисної домовленості сторін іпотечного договору або іншої спільної недобросовісності суду надано не було.

Посилання позовної заяви на порушення інтересів дітей до уваги взяті бути не можуть оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

З відповіді на запит суду Московського районного відділу у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області від 29.12.2015 року № 17/12199 станом на 21.03.2013 рік, тобто на час укладання оспорюваного договору іпотеки, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т.2 а.с. 106).

Судом першої інстанції надано оцінку копії довідки Дільниці № 34 КП «Жилкомсервіс» від 24.09.2013 року, згідно якої у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні діти (Т.1 а.с 10).

Суд визнав зазначену довідку недопустимим доказом, оскільки на вимогу суду представником ОСОБА_3 її оригіналу для огляду надано не було, а відомості викладені у ній, суперечать іншим матеріалам справи. З таким висновком погоджується і судова колегія.

З огляду на викладене і ці позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки висновки суду не у повній мірі відповідають обставинам справи, а норми матеріального права застосовані неправильно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити з інших підстав, зазначених вище.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 218, 209 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 листопада 2016 року .

У задоволенні позовних вимог відмовити з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.


Головуючий - О.М. Хорошевський


Судді - П.В.Кісь


О.А.Кружиліна



  • Номер: 22-ц/790/5756/15
  • Опис: за позовом Аббасової В. Ф. кизи до Таптигова Д. П. огли та інш. про визнання іпотечного договору недійсним. вих 34955
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 643/6453/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Харківської області
  • Суддя: Хорошевський О.М.
  • Результати справи: Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.07.2015
  • Дата етапу: 27.10.2015
  • Номер: 22-ц/790/5757/15
  • Опис: за позовом Аббасової В. Ф. кизи до Таптигова Д. П. огли та інш. про визнання іпотечного договору недійсним. вих 34955
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 643/6453/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Харківської області
  • Суддя: Хорошевський О.М.
  • Результати справи: у зв'язку з відмовою апелянта від своїх вимог
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 15.07.2015
  • Дата етапу: 27.10.2015
  • Номер: 22-ц/790/803/17
  • Опис: за позовом Аббасової Вефа Фазіл кизи до Тапдигова Джахіда Паша огли, Андрійчука Євгенія Івановича, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харитонової Яни Михайлівни про визнання іпотечного договору недійсним та визнання права власності
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 643/6453/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Харківської області
  • Суддя: Хорошевський О.М.
  • Результати справи: в позові відмовлено; Ухвалено нове рішення по суті позовних вимог у зв'язку із:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.12.2016
  • Дата етапу: 06.06.2017
  • Номер: 22-ц/790/5197/17
  • Опис: за позовом Аббасової Вефа Фазіл кизи до Тапдигова Джахіда Паша огли, Андрійчука Євгенія Івановича, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харитонової Яни Михайлівни про визнання іпотечного договору недійсним та визнання права власності
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 643/6453/15-ц
  • Суд: Апеляційний суд Харківської області
  • Суддя: Хорошевський О.М.
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено; Постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.08.2017
  • Дата етапу: 23.08.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація