Головуючий в 1 інстанції – Цукуров П.М.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І .
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 жовтня 2009 року справа № 2а-58/09/0548
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Шаптали Н.К., Радіонової О.О.
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крючковій К.М.
ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2
на постанову Тельманівського районного суду Донецької області
від
по адміністративній справі 21 травня 2009 року
№ 2а-58/09/0548 ( суддя Цукуров П.М.)
за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2
до
управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області
про
визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника із розрахунку 50 % пенсії, встановленої для ліквідатора аварії на ЧАЕС: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії – 75 % мінімальної пенсії за віком, а також щомісячної компенсації з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.03.2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 21 травня 2009 року по справі № 2а-58/09/0548 в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3, який був віднесений до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнаний інвалідом ІІ групи, смерть якого настала внаслідок хвороби, у зв’язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Її сину ОСОБА_2 виплачується пенсія по втраті годувальника.
02 березня 2009 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по втраті годувальника в розмірі 50%, виходячи із розміру пенсії, передбаченого статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої розміри державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі – 8 мінімальних пенсій за віком та додаткових пенсій – 75 % мінімальної пенсії за віком.
10 березня 2009 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, оскільки пенсія по втраті годувальника призначена відповідно до діючого законодавства : 410 грн. – розмір пенсії по ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 49,70 грн. – щомісячна компенсація по статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 124, 50 грн. – надбавка члену сім’ї померлого інваліда війни, розмір пенсії складає – 584,30 грн.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 54 цього Закону передбачено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Законом України від 28.12.2007 р. № 107-V1 частину третю і четверту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено чотирма частинами, тому у зв’язку із змінами, частиною четвертою статті 54 цього Закону передбачалось, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:
на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника;
на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-V1.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв’язку з втратою годувальника повинна бути призначена позивачці в розмірі – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Колегія судів вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанов Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Законом України від 28.12.2007 р. № 107-V1 в частину першу статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни, відповідно до яких зазначена компенсація встановлена у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені підпунктом 14 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-V1.
Таким чином, щомісячна компенсація позивачці у зв’язку з втратою годувальника повинна бути призначена в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, перерахованими Законами чітко визначений розмір пенсії і компенсації у зв’язку з втратою годувальника, тому відповідно до ч.3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст.37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв’язку з втратою годувальника повинна бути призначена сину позивачці в розмірі – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, а відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація сину позивачці у зв’язку з втратою годувальника повинна бути призначена в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Тому позов в частині зобов’язання провести перерахунок пенсії по втраті годувальника із розрахунку 50 % пенсії, встановленої для ліквідатора аварії на ЧАЕС: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії – 75 % мінімальної пенсії за віком, задоволенню не підлягає.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на постанову Тельманівського районного суду Донецької області від 21 травня 2009 року по справі № 2а-58/09/0548 задовольнити частково.
Постанову Тельманівського районного суду Донецької області від 21 травня 2009 року по справі № 2а-58/09/0548 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії по втраті годувальника із розрахунку 50 % пенсії, встановленої для ліквідатора аварії на ЧАЕС: державної пенсії - 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії – 75 % мінімальної пенсії за віком, а також щомісячної компенсації з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.03.2009 року - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку її сину - ОСОБА_2 пенсії та компенсації у зв’язку з втратою годувальника неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області з 01 березня 2009 року здійснити перерахунок та виплату неповнолітньому ОСОБА_2: пенсії у зв’язку з втратою годувальника, виходячи з розміру 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; щомісячної компенсації у зв’язку з втратою годувальника, виходячи із розміру 50 відсотків мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі з 20.10.2009 року.
Головуючий
Судді