справа № 22а-633/2006рік головуючий у 1 інстанції -
категорія - справи, що виникають Грицак Р.М.
з угод доповідач - Гірський Б.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Міщія О .Я. суддів - Гірського Б.О., Ткач О.І. при секретарі - Жовняревич Т.М. з участю апелянта ОСОБА_1, представника апелянта ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити пред'явлений ним позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 зазначили, що при вирішенні справи суд невірно оцінив наявні докази і прийшов до неправильного висновку про те, що на момент складення заповіту батьком позивача - ОСОБА_6 в користь внучки ОСОБА_3, заповідач усвідомлював значення своїх дій і міг керувати ними, хоча на їх думку висновок проведеної судово-психіатричної експертизи свідчить про наявність у спадкодавця істотних змін у психічному здоров'ї, що не давало йому можливості на момент оформлення спірного заповіту - 22.04.2004 року усвідомлювати значення своїх здій та керувати ними.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги заперечили та вказали, що спадкодавець ОСОБА_6 на момент складення ним заповіту - 22.04.2004 року, повністю розумів значення своїх дій та міг керувати ними, про що свідчать представлені ними докази: покази свідків, щоденник покійного за 2004 рік з логічним описом щоденних подій, його самостійне лікування в санаторії, самостійне одержання пенсії, здійснення ним щорічних підписок періодичних видань, самостійне відвідування лікарів і ін.
Крім того пояснили, що ОСОБА_3 проживала з покійним до його смерті останні 9 років, тому він і склав на неї заповіт, а апелянт лише провідував його декілька разів на рік, оскільки не вважав за необхідне приділяти йому більшої уваги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2004 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 в м. Тернополі, а також все інше майно, внучці ОСОБА_3
02.08.2005 року ОСОБА_6 помер.
Відповідно до ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що в момент складення його батьком заповіту - 22.04.2004 року, останній перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, в зв'язку з погіршенням його стану здоров'я, в результаті захворювання серця.
Як доказ цього позивач наводить висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи, з якого вбачається, що в період, який відноситься до 29.04.2004 року ОСОБА_6 виявляв ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок органічного ураження г/м складного генезу з помірним зниженням інтелектуально-мнестичних функцій, тому не міг в повній мірі давати звіт своїм діям і керувати ними.
Однак, даний висновок експертизи не визначив стан померлого на момент складення ним заповіту - 22.04.2004 року.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
з
З матеріалів справи та протоколу судового засідання від 23.11.2005 року - 14.04.2006 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 заперечуючи дійсність складеного його батьком заповіту від 22.04.2004 року, не подав суду будь-яких доказів про наявність у померлого на момент укладення угоди такого стану, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними; не заявляв клопотання про призначення додаткової чи повторної судово-психіатричної експертизи щодо стану померлого на момент укладення правочину, а також не надав будь-яких інших доказів щодо обставин справи, досліджених судом першої інстанції, які ним тепер заперечуються в апеляційній скарзі.
Постановляючи рішення і відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд першої інстанції вірно виходив з відсутності підстав для визнання недійсним заповіту, складеного 22.04.2004 року ОСОБА_6 в користь ОСОБА_3
При цьому суд вірно врахував пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про те, що в оспорюваний період у померлого ОСОБА_6 не було тимчасового психічного розладу, він розумів значення своїх дій та керував ними. Доказом цього також є його особисте перебування у вересні 2004 року на санаторно-курортному лікуванні в санаторії "Медобори", самостійне одержання ним пенсії, здійснення особисто щорічних підписок періодичних видань, самостійне відвідування лікарів, ведення щоденника в 2004 році з логічним описом щоденних подій.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14.04.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області
підпис два підписи
Б.О.Гірський