ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2009 року №22а-6781/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання – Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційні скарги Державної податкової інспекцій в м.Ужгороді, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекцій в м.Ужгороді про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИЛА:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м.Ужгороді від 03.08.2007р. №0002111742/0 та від 14.09.2007р. №0002111742/1, якими визначено зобов’язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції; від 15.112007р. №0002701742/2 та від 23.01.2008р. №0002701742/3, якими визначено зобов’язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції; від 03.08.2007р. №0002121742/0, від 14.09.2007р. №0002121742/1, від 15.11.2007р. №0002121742/2 та від 23.01.2008р. №0002121742/3, якими визначено зобов’язання з податку на доходи від підприємницької діяльності.
Постановою господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Ужгороді від 03.08.2007р. №0002111742/0, від 14.09.2007р. №0002111742/1, від 15.112007р. №0002701742/2 та від 23.01.2008р. №0002701742/3, якими позивачу визначено зобов’язання з податку на додану вартість на суму 255438,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням, в частині задоволення позовних вимог, не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що обсяг виручки позивача від реалізації продукції з 01.04.2006р. по 30.06.2006р. перевищив передбачені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та Законом України «Про податок на додану вартість» граничні обсяги виручки, і оскільки позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, то зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування.
Також з рішенням, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, не погодився позивач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову в частині відмови в задоволенні позову і задоволити позовні повністю.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що передбачений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» гранично допустимий обсяг виручки в 500 тис. грн. ним перевищено не було, оскільки отримані кошти не являлись виручкою від реалізації продукції, а надходили на його рахунок для здійснення в інтересах третіх осіб операцій по декларуванню та розмитненню товарів на митниці, сплати ввізного мита, податку на додану вартість та інших обов’язкових платежів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу позивача слід задоволити з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 5 зазначеного Указу передбачено, що в разі порушення вимог, установлених статтею 1, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до пункту 2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг)… сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, протягом 2006-2007 років перебував на спрощеній системі оподаткування і являвся платником єдиного податку. Позивач здійснює діяльність транспортного агента і посередництво.
За результатами проведеної ДПІ в м.Ужгороді перевірки, згідно акту перевірки від 25.07.2007р., встановлено, що отримані позивачем протягом 2-го та 3-го кварталів 2006 року кошти перевищили передбачений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» допустимий об’єм виручки в 500 тис. грн. та передбачену Законом України «Про податок на додану вартість» загальну допустиму суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) в 300 тис. грн. На думку податкового органу усі отримані позивачем кошти є його виручкою, а тому позивач зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування і зареєструватись платником податку на додану вартість.
Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що основна частина грошових надходжень, від здійснення позивачем операцій по декларуванню товарів, включала в себе кошти на сплату податку на додану вартість, ввізного мита та інших обов’язкових платежів, а виручка за надані послуги складала незначну частину від загальної суми отриманих коштів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення позивачу податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції прийшов до висновку, що до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відносяться загальні грошові надходження в касу чи на розрахунковий рахунок платника податків, а тому позивач перевищив гранично допустимий обсяг виручки.
Однак такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював діяльність по декларуванню та розмитненню товарів в інтересах третіх осіб, від яких отримував кошти для здійснення в їх інтересах певних дій, однак такі кошти йому не належали і вони не були отримані від здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), а тому підстав вважати їх виручкою в розумінні частини 4 статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» немає.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що в частині відмови в задоволенні позову судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду в частині відмови в задоволенні позову підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню в повному об’ємі.
Керуючись ст.ст.160, 195, ч.4 ст.196, ст.198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволити.
Постанову господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. по справі 7/25 в частині відмови в задоволенні позову скасувати і в цій частині позов задоволити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекцій в м.Ужгороді від 03.08.2007р. №0002121742/0, від 14.09.2007р. №0002121742/1, від 15.11.2007р. №0002121742/2 та від 23.01.2008р. №0002121742/3, якими фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено зобов’язання з податку на доходи від підприємницької діяльності.
В решті постанову господарського суду Закарпатської області від 13.03.2008р. по справі 7/25 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекцій в м.Ужгороді залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ