ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2009 р. Справа № 59/233-09
вх. № 6775/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пономаренко Ю.Ю. дов. від 24.06.2009р.;
відповідача - ОСОБА_2 дов. від 01.09.2009р.
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "48 Завод залізничної техніки", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків
про визнання угоди неукладеною та витребування майна
ВСТАНОВИВ:
19.08.2009р. позивач ДП «48-й завод залізничної техніки» звернувся до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача ФОП ОСОБА_3 із позовом про визнання неукладеним договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, яке належить до державної власності від 17.12.2007р. №3/23-ДП та витребування від відповідача орендованого майна (кран балки інв.. №1/553 та індукційної установки ИСТ-0,16 інв. №1/539) та передачу його позивачеві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність спірного договору оренди вимогам ст. 10, 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 181, 283, 284 ГК України. Стверджує, що спірний договір оренди від 17.12.2007р. №3/23-ДП є неукладеним оскільки в його тексті відсутні умови договору (забезпечення виконання зобов’язань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна), котрі є істотними у відповідності до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Факт неукладення договору означає, на думку позивача, обов’язок відповідача повернути позивачеві передане на виконання договору спірне майно на підставі ст. 1212 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не надав. Надав документи, які долучені до матеріалів справи. В судовому засіданні представник позивача проти задоволення позову заперечує. Посилається на відсутність його вини у тому, що спірний договір оренди був укладений з порушенням чинного законодавства. Крім того, вказує, що перевірками господарської діяльності відповідача. Які неодноразово проводились контролюючими органами, не було виявлено жодних порушень у оформленні орендних відносин з позивачем. На цій підставі представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Третя особа (ФДМУ по Харківській області) залучена до участі у справі ухвалою від 28.09.2009р.) правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила, витребуваних судом документів не надала. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою.
В судовому засіданні 14.10.2009р.оголошено перерву до 11 год. 15 хв. 19.10.2009р. для виготовлення повного тексту рішення.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
17.12.2007р. представниками позивача та відповідача підписаний договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, яке належить до державної власності від 17.12.2007р. №3/23-ДП. Згідно умов п. 1.1. договору орендодавець (позивач) зобов’язався передати, а орендар (відповідач) прийняти індивідуально визначене майно – кран-балку інв.. №1/553 та індукційної установки ИСТ-0,16 інв. №539, яке знаходиться за адресою 61051, м. Харків, вул.. Завода «Комсомолець», 36 вартість яких складає 24869,03 грн.
02.04.2008р. вказане майно (кран-балка інв.. №1/553 та індукційної установки ИСТ-0,16 інв. №1/539) було передане позивачем відповідачеві на підставі акту прийому-передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 02.04.2008р. (додаток №1 до договору оренди від 17.12.2007р. №3/23-ДП).
Станом на момент звернення позивача із позовом до суду до часу вирішення спору майно перебуває у користуванні відповідача, який використовує його у відповідності до умов спірного договору оренди від 17.12.2007р. №3/23-ДП.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його (позивача) прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Всупереч зазначеним вимогам Закону у тексті договору оренди індивідуально визначеного рухомого майна, яке належить до державної власності від 17.12.2007р. №3/23-ДП відсутні істотні умови на які вказує позивач, а саме: забезпечення виконання зобов’язань, порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об’єкта оренди, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Такі обставини означають, що договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, яке належить до державної власності від 17.12.2007р. №3/23-ДП є неукладеним.
Проте позовні вимоги про визнання цього договору неукладеним задоволені бути не можуть з наступних підстав.
Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті – це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб’єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України «Про судоустрій» (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання спірного договору оренди неукладеним.
Наслідки не укладення договору визначені чинним законодавством України. Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
За таких обставин суд приходить до висновку про відповідність Закону та обґрунтованість позовних вимог позивача про повернення йому майна (кран-балка інв.. №1/553 та індукційної установки ИСТ-0,16 інв. №539) переданих відповідачеві безпідставно, тобто на виконання спірного договору оренди, який фактично є неукладеним. Факт передачі майна позивачем відповідачеві, а також факт належності права власності на майно позивачеві підтверджується матеріалами справи (актом прийому-передачі індивідуально визначеного рухомого майна від 02.04.2008р., інвентаризаційними відомостями тощо), а також визнається представником відповідача у судовому засіданні.
За таких обставин, позовні вимоги про витребування від відповідача орендованого державного майна (кран балки інв.. №1/553 та індукційної установки ИСТ-0,16 інв. №1/539) та передачу його позивачеві є законними, обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. В даному разі обставини справи приводять суд до висновку про наявність вини позивача у виникненні господарського спору та доведенні його до суду. Так позивач також несе відповідальність за підписання разом із відповідачем тексту спірного договору, який не містить усіх істотних умов; за нездійсненя заходів, спрямованих на своєчасне приведення договору у відповідність з діючими вимогами тощо. Тому судові витрати у справі покладаються на позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 638, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 180 Господарського кодексу України, ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», керуючись, ст.ст.1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82–85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Витребувати від суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (61000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кран-балку, інвентарний №1/553 та установку індукційну ИСТ-0,16, інвентаризаційний №1/539 та передати їх Державному підприємству «48 завод залізничної техніки» (61051, м. Харків, вул.. заводу Комсомолець, 36, код ЄДРПОУ 08112520).
В частині позовних вимог про визнання договору неукладеним відмовити.
В частині стягнення судових витрат відмовити.
Суддя
/Справа №59/233-09
Повний текст рішення оголошено
та підписано 19.10.2009р./