Головуючий у 1 інстанції – суддя Солоніченко О.В.. /Луганський окружний адміністративний суд/
Доповідач -Г.А.Колеснік Категорія 2.19.4
донецький апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л А
Іменем України
8 жовтня 2009р Справа 2-а-13125/09
Донецькій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого - Колеснік Г.А. , суддів Ястребової Л.В., Ляшенко Д.В. при секретарі Асєєвої Я.В.,
Розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення і стягнення щорічної допомоги на оздоровлення ,-
за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2009року ,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про стягнення з управління праці та соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007роки , виходячи з норм Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” для учасника 2 категорії у розмірі 5 мінімальної зарплати.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 року позов задоволено частково. Зобов,язано УПСЗН сплатити позивачеві допомога на оздоровлення за 2007 роки у розмірі у розмірі 5 мінімальних заробітних плат . В іншій частині позову - відмовлено .
Суд першої інстанції виходив з того ,що Законом України “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена виплата щорічної допомоги постраждалим 2 категорії, і у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Дія Закону на 2006 рік зупинена а за 2003,2004 та 2005 роки - пропущений строк для звернення до суду і тому в цій частині позову відмовлено.
Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення місцевого суду , просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне, ухвалити нову постанову і відмовити ОСОБА_1.. у позові.
Обґрунтована скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права при вирішенні позову. Згідно Закону “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосування норм цього Закону проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996року постраждалому 2 категорії , встановлена щорічна матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 21,50гр. Виходячи з цього розміру виплачується допомога на оздоровлення у 2003-2007 роках. Це повністю відповідає нормам Конституції України , Закону “ Про державний бюджет на 2005 рік “ та Закону “Про бюджет на 2006 рік” , Закону “ Про державний бюджет на 2007рік” а також Бюджетному Кодексу,згідно яким усі компенсації і виплати проводяться з бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.
У судове засідання апеляційного суду сторони не з,явились , про час розгляду апеляції повідомлені належним чином.
Апеляційний адміністративний суд, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга управління праці і соціального захисту населення не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС як постраждалий 2 категорії , внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічно допомогу на оздоровлення згідно Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Висновки суду першої інстанції про розміри мінімальних зарплат , які повинні бути виплачені позивачеві, відповідають нормам Закону “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ і судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення , виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги.
Судом зараховані суми, які позивач отримав на оздоровлення у вказані роки.
Доводи управління праці та соціального захисту населення про те, матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів , які встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996року , а з 2005 року розмір допомоги був підвищений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.
Законом “Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії” передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони , які встановлювали мінімальні заробітні плати , не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи з принципу адміністративного судочинства –верховенства права та законності, що визначає пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами , яким є Постанова Кабінету Міністрів України , при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст.. 48 названого вище Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 796-ХП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ст.. 62 Закону “ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” питання обчислення розміру виплат віднесено до компетенції Кабінету Міністрів є також необгрунтованими, оскільки Законом це не передбачено, і навпаки, Законом передбачено обов,язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм Закону.
Слід врахувати, що Закони України про щорічні державні бюджети , крім Закону “Про державний бюджет на 2006 рік “ не містили будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону № 796-ХП.
Тому ,виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.. 48 Закону № 796-ХП а не Постанови Кабінету Міністрів України.
Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007року положення п.30ст.71 Закону України “ Про державний бюджет України на 2007рік”, якими зупинена дія Закону № 796 в частині виплат допомоги на оздоровлення, визнані неконституційними.
При таких обставинах судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно встановлені обставини справи і рішення винесене з додержанням норм матеріального права, підстав для його скасування чи зміни не має .
Керуючись ст..ст.. 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2009 року про задоволення позову ОСОБА_1 –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення але може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Колегія суддів Г.А.Колеснік Л.В.Ястребова Д.В.Ляшенко