ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
суддя-доповідач - Димерлій О.О.
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.
при секретарі - Мішиєвій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2007 року позивачка звернулась з вказаним вище адміністративним позовом та просила: стягнути з департаменту праці і соціального захисту населення Миколаївської міської ради недоотримані суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки у розмірі 5528 грн. 50 коп.
Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Судовим рішенням визнано протиправним нарахування та виплату позивачці в 2001-2007 роках щорічної допомоги на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII. департамент праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради провести перерахунок вказаних платежів відповідно до вимог вказаного вище закону та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2001-2007 роки в розмірі трьох мінімальних заробітних платних плат, що були встановлені законодавством на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення, в загальній сумі 4863,2 грн.
У поданій апеляційній скарзі департамент праці та соціального захисту населення м. Миколаєва з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою від аварії на Чорнобильській атомній електростанції, оскільки була евакуйована із зони відчуження і отримує щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
У 2001-2007 роках, вона отримала допомогу на оздоровлення нижчу, ніж передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року.
Так: 2001 році отримала – 15 грн.70 коп. замість – 354 грн.;
у 2002 році отримала – 15 грн.70 коп. замість – 495 грн.;
у 2003 році отримала – 15 грн.70 коп. замість – 615 грн.;
у 2004 році отримала – 15 грн.70 коп. замість – 711 грн.;
у 2005 році отримала – 15 грн. 70 коп. замість – 930 грн.;
у 2006 році отримала - 75 грн.00 коп. замість – 1125 грн.;
у 2007 році отримано – 75 грн. 00 коп. замість – 1200 грн.
Загальна сума не отриманої допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2007 рік включно, склала – 5201 грн.50 коп.
Виходячи з вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" , яка передбачає, що щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей виплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у повному розмірі.
Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з викладеним, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у 2001-2007 році управлінням виплачено позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок "Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення».
Зі змісту статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей реалізації ст..48 цього закону та застосування розміру мінімальної заробітної плати, що встановлювався Законами України "Про Державний бюджет України" з 2003 по 2005 рік включно. Навпаки, статтею 2 Закону № 372-ІV передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до статті 1 Закону № 372-ІV з 1 січня 2003 року складав 185 грн. на місяць, який згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали. Це ж можна сказати і про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення»
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови КМУ № 836 та №562.
Однак, згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235 дію абзацу 7 ч.4 ст.48 вказаного вище Закону України, в частині виплати компенсації і допомоги у розмірі відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено. Звідси, підстав для задоволення позову за 2006 рік у розмірі, відповідно до мінімальної заробітної плати – не має.
Законом України від 19.12.2006 року №489 також зупинено на 2007 рік виплату компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, але це зупинення, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним.
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат з 2001 по 2005 рік та за 2007 рік.
Посилання департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва на ту обставину, що позивачці тільки у 2003 році виповнилось 18 років, а неповнолітнім цей вид грошової допомоги не надається – безпідставний, оскільки грошова допомога виплачується саме неповнолітнім, але до виповнення 18 річного віку її отримують законні представники неповнолітньої. На час звернення до суду ОСОБА_1 – є повнолітньою та може захищати свої права, свободи та законні інтереси.
Зважаючи на все вище викладене колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року та прийняття нового рішення.
Керуючись: ст.. ст. 185, 195, 199, 202, 205, 207 КАС України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва – задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.10.2007 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до департаменту праці та соціального захисту населення виконкому Миколаївської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки – скасувати та прийняти нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району м. Миколаєва департаменту праці і соціального захисту населення Миколаївської міської ради недоотримані ОСОБА_1 суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки та за 2007 рік у розмірі 4151 грн.50 коп.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Суддя доповідач:
Судді: