Головуючий у 1 інстанції – Прокопчук Г.М. Суддя-доповідач – Юрченко В.П.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2009 року справа № 2-а-462/09/0521
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Юрченко В.П.
суддів
при секретарі
за участю:
позивача
відповідача Горбенко К.П., Лях О.П.,
Барбаш Л.О.,
не з’явився
не з’явився
розглянувши у відкритому
апеляційну скаргу судовому засіданні
Управління Пенсійного фонду України
в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області
на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки суду Донецької області
від 10 квітня 2009 року
по справі № 2-а-462/09/0521
за позовом ОСОБА_1
до
Управління Пенсійного фонду України
в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області
про визнання дій протиправними зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_1. звернулася до Калінінського районного суду м. Горлівки суду Донецької області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій протиправними зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою суду першої інстанції позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та з обов`язано Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1. щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715, 23 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була припинена Законами України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до 09.07.2007 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» до 22.05.2008 року. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 р. та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та ці положення втратили чинність.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
У зв’язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» не передбачені зазначені виплати у розмірах встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Пенсійний фонд не має права на їх здійснення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії „діти війни” та знаходиться на обліку відповідача та отримує пенсію за віком (а.с.8).
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 -протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Протягом 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 та 2008 роки зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Однак суд першої інстанції помилково стягнув на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 7,00 грн.
Так, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Згідно квитанції про оплату судового збору позивачем сплачено на користь Державного бюджету 3,40 грн., а інших документальних підтверджень сплати позивачем судових витрат у справі не має, тому колегія суддів вважає, що саме остання сума підлягає стягненню на користь позивача. Відтак постанова суду підлягає зміні в цій частині.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу але із помилковим застосуванням норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 195-196, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ст.207, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області – задовольнити частково.
Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки суду Донецької області від 10 квітня 2009 року у справі № 2-а-462/09/0521 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій протиправними зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну соціальну допомогу – змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в такій редакції:
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.
В іншій частині постанову Калінінського районного суду м. Горлівки суду Донецької області від 10 квітня 2009 року у справі № 2-а-462/09/0521 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді К.П. Горбенко
О.П. Лях