КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2009 № 11/175
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 – представник за дов. № 554 від 01.04.2009р.;
від відповідача -не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009
у справі № 11/175 (суддя
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
третя особа позивача
третя особа відповідача
про виселення та стягнення коштів 186261,55 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – позивач) у квітні 2009 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) про виселення відповідача з нежилого приміщення № 400 – магазин одягу, загальною площею 123 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на користь позивача 180642,00 грн. заборгованості, що є еквівалентом 23460 доларів США у якості повернення майна, набутого без достатніх правових підстав, 5619,55 грн. 3% річних, 2066,00 грн. судових витрат.
06.07.2009 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 180642,00 грн. у якості повернення майна, набутого без достатніх правових підстав, 5619,55 грн. 3 % річних, 99000,00 грн. майнової шкоди (упущена вигода).
Крім того, в даній заяві позивач зазначив, що відповідач добровільно звільнив спірне нежиле приміщення. Тому, вимоги про виселення відповідача з приміщення позивач не заявляє.
12 червня 2009 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач за зустрічним позовом) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач за зустрічним позовом) про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 292446,00 грн. збитків, 2925,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі № 11/175 у первісному та зустрічному позові відмовлено повністю.
Рішення суду по первісному позову обґрунтоване приписами ст.ст. 22, 623, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України та п. 3.4.1 попереднього договору від 11.02.2008р.
Рішення суду по зустрічному позову обґрунтоване приписами ст.ст. 761, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.9., 3.4.1, 4.2 попереднього договору від 11.02.2008р. з огляду на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не є замовником чи підрядником будівництва приміщення, тому дотримання строків введення в експлуатацію приміщення не залежить від орендодавця. Крім того, строк виконання зобов’язання щодо сплати вартості ремонтно-оздоблювальних робіт у відповідача за зустрічним позовом не настав.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі № 11/175 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, які викладені в заяві про збільшення позовних вимог, задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Крім того, апелянт зазначив, що він належним чином обґрунтував свої позовні вимоги, відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а тому висновок місцевого господарського суду про недоведеність позовних вимог є незаконним та необґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. у справі № 11/175, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/ від 05.10.2009р. „Про зміну складу колегії суддів” в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 11/175 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Сулім В.В.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.10.2009р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. по справі № 11/175 в частині яка стосується первісного позову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, у даному відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що сума збитків у вигляді упущеної вигоди, яку хоче стягнути позивач обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання позивачем прибутку.
В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 06.10.2009р. представник позивача не з’явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 03.09.2009р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009р. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено розгляд справи.
В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 27.10.2009р. представник відповідача не з’явився, проте він був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується розпискою про день та час слухання справи (знаходиться в матеріалах справи).
Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 27.10.2009р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ :
Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) 11.02.2008 було укладено попередній договір (далі – попередній договір) предметом якого відповідно до пункту 2.1. є зобов’язання сторін укласти між собою та в подальшому належним чином виконати договір оренди нерухомого майна, іменований на далі – основний догові. Основний договір має бути укладений сторонами на основних умовах, встановлених у цьому договорі. Умови основного договору не встановлені цим договором, визначаються сторонами з урахуванням та на підставі відповідних умов і положень цього договору ( п. 2.2 – попереднього договору).
Відповідно до п. 3.2 попереднього договору об’єктом оренди є нежиле приміщення (станом на день підписання цього договору не прийняте в експлуатацію) загальною площею 132 кв.м., яке розташоване в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Об’єкт оренди на момент передачі його орендарю має цілком відповідати вимогам державних будівельних норм та правил, а також має бути придатним для використання його за відповідним призначенням – облаштування швейної майстерні та магазину орендаря (п. 3.4 попереднього договору).
Згідно п. 3.4.1 попереднього договору до моменту підписання основного договору орендодавець надає згоду орендарю виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації для проведення необхідного ремонту, установки пожежної та охоронної сигналізації нежилого приміщення по причині існування для цього об'єктивної необхідності. Строки та суми проведення ремонтних робіт погоджуються Орендодавцем з Орендарем в залежності від виготовленої проектно-кошторисної документації підрядними організаціями. Строки проведення всіх ремонтних та оздоблювальних робіт повинні бути виконані до моменту підписання основного договору, визначених п. 3.10 цього Договору. Орендодавець зобов'язаний відшкодовувати 50% вартості від'ємних та невід'ємних поліпшень нежилого приміщення, здійснених орендарем за згодою орендодавця до моменту підписання основного договору. Інші 50% вартості від'ємних та невід'ємних поліпшень нежилого приміщення орендодавець зобов'язується відшкодувати в рахунок сплати Орендарем орендної плати за користування майном за Основним Договором та за попередньою домовленістю Сторін.
Станом на день підписання цього Договору за попередньо поданими кошторисами від підрядних організацій була встановлена загальна сума 61 442 доларів США, а саме:
• проведення ремонтних робіт - 56 342 доларів США;
• розробка та пусконалагоджувальні роботи по системі пожежної сигналізації - 2 170 доларів США;
• розробка та пусконалагоджувальні роботи по системі охоронної сигналізації - 2 930 доларів США.
Відповідно до п. 5.6 первісного договору всі зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом викладення їх окремо, у вигляді паперового письмового документу, підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками.
Первинний договір набув чинності (стає зобов’язанням для сторін) з моменту підписання його сторонами та скріплення його їхніми печатками.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв кошти за проведені ремонтно-оздоблювальні роботи в нежилому приміщенні за згодою орендаря п. 3.4.1 попереднього договору в сумі 23 460,00 доларів США, що підтверджується актами виконаних умов по попередньому договору від 23.02.2009, підписаним сторонами.
Загальна сума проведених ремонтно-оздоблювальних робіт по передньому договору та за домовленістю сторін складає 61 442 доларів США.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачаться з матеріалів справи, орендодавцем було надано згоду орендарю виступати замовником на виготовлення проектно-кошторисної документації для проведення необхідного ремонту, про що зазначено у п. 3.4.1 попереднього договору.
Крім того, орендодавцем також було погоджено суму проведених ремонтних робіт у Акті виконаних умов по попередньому договору від 23.02.2009 та у п. 3.4.1 попереднього договору, в якому визначено загальну вартість ремонтних робіт за попередньою домовленістю сторін та поданими кошторисами від підрядних організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов’язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності одночасно трьох умов: має місце набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи кошти за проведені ремонтно-оздоблювальні роботи були добровільно передані позивачем відповідачу за Актом від 23.02.2009 на виконання умов Попереднього договору.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, у якості повернення майна, набутого без достатньої правової підстави та 3% річних, нарахованих на вказану суму заборгованості задоволенню не підлягають.
Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу за первісним позовом в задоволенні вимоги про стягнення майнової шкоди у вигляді неотримання доходів (упущеної вигоди) в розмірі 99 000,00 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та іншої майнової шкоди.
Відповідно до ч 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України та 224 Господарського кодексу України.
У відповідності з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками в силу ч.2 цієї статті розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З вищезазначених норм законодавства випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.
Так, матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували неотриманий позивачем за первісним позовом прибуток (упущену вигоду), оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції вимоги щодо стягнення неотриманих доходів (упущеної вигоди) саме в розмірі 99 000,00 грн., ґрунтуються на припущеннях позивача, що не дає суду підстав вважати обґрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до п. 3.10 попереднього договору термін укладення основного договору та передачі орендарю об’єкта оренди за відповідним актом приймання-передачі – до 15.06.2008р.
Відповідно до п. 4.2 попереднього договору за ухилення від укладення основного договору сторона, що ухилилася зобов’язана відшкодувати іншій збитки повної вартості проведених ремонтно-оздоблювальних робіт згідно п. 3.4.1 цього договору.
Відповідно до п. 3.5 попереднього договору орендодавець гарантував, що після вводу в експлуатацію орендодавець набуде права власності на нежилі приміщення та відповідне право буде зареєстрованим у органах бюро технічної інвентаризації; термін отримання правовстановлювальних документів на нежиле приміщення та реєстрації права власності на них у органах бюро технічної інвентаризації – до 01.06.2008р.
Згідно чинного законодавства України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та прийняття його до експлуатації.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є обов’язковою і засвідчує факт визнання державою виникнення такого права.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не є замовником чи підрядником будівництва приміщення, тому дотримання строків введення в експлуатацію приміщення не залежить від орендодавця.
Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 своє зобов’язання згідно з п. 3.5 Попереднього договору щодо набуття права власності після введення вводу приміщення в експлуатацію і реєстрації права власності в органах бюро технічної інвентаризації виконала належним чином, з огляду на наступне.
Як вбачається з акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 25.12.2008р., затвердженого розпорядженням ДРДА від 30.12.2008р. №1723 та зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві 31.12.2008р. № 526 нежиле приміщення № 400, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мішуги, 2 прийнято в експлуатацію 31.12.2008р.
ОСОБА_2 01.04.2009 було видано Свідоцтво про право власності на нежиле приміщення № 400 – магазину одягу, площею 132,00 кв.м., яке розташоване в м. Києві по вул. Олександра Мишуги,2.
09.04.2009р. право власності на вказане приміщення було зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна".
Відповідно до п. 3.9 попереднього договору основний договір має бути укладений після прийняття об’єкта оренди за основним договором в експлуатацію, отримання орендодавцем права власності на об’єкт оренди та реєстрації цього права в органах бюро технічної інвентаризації.
Орендар не вважається таким, що прострочив укладення основного договору у випадку змін у порядку прийняття об’єктів нерухомості в експлуатацію, внесених компетентними органами, змін законодавства з питань прийняття об’єктів нерухомості в експлуатацію, винних дій (бездіяльності) компетентних органів, щодо прийняття об’єкту нерухомості в експлуатацію (п. 4.3 попереднього договору).
З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини справи свідчать про відсутність вини орендодавця в ухиленні від укладення основного договору оренди до 15.06.2008р., оскільки з приміщення було введено в експлуатацію лише 31.12.2008р., а отже, право власності на вказане приміщення виникло після вводу його в експлуатацію 09.04.2009р.
Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім того, в попередньому договорі не встановлено строку, в який повинна бути відшкодована вартість проведених ремонтно-оздоблювальних робіт. Цей строк також не передбачений у п. 2 Акту виконаних умов по попередньому договору, в якому визначена сума заборгованості орендодавця перед орендарем згідно п. 3.4.1 Попереднього договору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на підтвердження звернення до відповідача за зустрічним позовом в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України з вимогами про відшкодування вартості вказаних ремонтних робіт.
З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що строк виконання зобов’язання щодо сплати вартості ремонтно-оздоблювальних робіт у відповідача за зустрічним позовом не настав.
Інші доводи наведені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі № 11/175 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 11/145 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді