КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2009                                                                                           № 21/81

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової  Л.Г.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача:           ОСОБА_1, дов. №1685 від 26.05.2009                          

від відповідача 1 :  не з’явився

від відповідача 2:   ОСОБА_2, дов. б/н від 12.06.2009

від третьої  особи:  не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2009

у справі № 21/81 (суддя

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_5

ОСОБА_3

третя особа позивача

третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудвіл"

про визнання договору недійсним

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області  від 12.06.2009 у справі №21/81 позов задоволено повністю: визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл”  від 07.10.2008, укладений між ОСОБА_5 (далі-відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі-відповідач 2); стягнуто з відповідача 1 та відповідача 2 з кожного по 1500,00грн.  витрат з надання юридичної допомоги,  42,50грн. державного мита та 156,25грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; повернуто   ОСОБА_4  (далі-позивач) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у розмірі 17,00грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано  невідповідністю  оспорюваного договору  вимогам статей  145, 147, 148, 362 Цивільного кодексу України (ЦК України), оскільки  було відсутнє письмове повідомлення  відповідача 1  про намір  відчужити свою частку   у праві спільної  часткової власності    інших співвласників та доведеністю позовних вимог в частині  відшкодування витрат  пов’язаних з наданням юридичної допомоги.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду,  відповідач 2  звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 2  посилається на те, що  положення статей 145, 147, 148, 362 ЦК України не передбачають обов'язкового письмового повідомлення продавцем частки у праві спільної часткової власності інших співвласників про намір продати свою частку. Крім того, відповідач 2 зазначив, що  відповідно до пункту 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008  №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” - продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК України, частина друга статті 53 Закону України „Про господарські товариства”) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України. Відповідач 2 також  наполягає на  порушення судом  норм процесуального права  в частині  стягнення з відповідачів на користь позивача  компенсації  понесених ним витрат на правову  допомогу.

Ухвалою  Київського апеляційного господарського суду  від 13.07.2009  (колегія у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча,  Алданова С.О., Тищенко О.В.) апеляційну  скаргу  позивача було прийнято до розгляду,  судове засідання призначено на  29.07.2009.

Розпорядженням  Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/5 від 28.07.2009, у зв’язку з  перебуванням судді  Алданової С.О. у щорічній відпустці,  розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати  колегії у складі:  Смірнова Л.Г.-головуюча, Євграфова Є.П.,     Тищенко О.В.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України)  розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням  Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/1 від 08.09.2009, у зв’язку з зайнятістю  судді Євграфової Є.П. в іншому судовому процесі,  розгляд апеляційних скарг у даній справі доручено здійснювати  колегії у складі:  Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О.,     Тищенко О.В.

У судове засідання 21.09.2009 з’явилися представники позивача та відповідача 2. Представник відповідача 2  повністю  підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив  апеляційну скаргу  задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким   у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Представник    позивача проти апеляційної скарги відповідача 2 заперечив.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу  позивач зазначив, що  відповідач 1 не повідомив загальні збори учасників про свій намір вийти зі складу учасників товариства, зокрема  особисто позивача,  що є порушенням частини другої статті 147 ЦК України  та підставою для визнання договору недійсним, як такого, що укладений з порушенням чинного законодавства. Позивач також зазначив, що  витрати  по сплаті за послуги адвоката, правомірно  було  покладено судом на відповідачів відповідно до приписів статей  44 та  49 ГПК України.

Відповідач 1 та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте повноважних представників у судове засідання 21.10.2009 не направили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представників  відповідача 1 та третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний  доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів,

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з  установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл”, створеного та зареєстрованого 04.12.2002, його учасниками є: ОСОБА_5 - (частка в статутному капіталі 15%), ОСОБА_3 (35%), ОСОБА_4 (50%).  

Між ОСОБА_5 (відповідач 1) та ОСОБА_3 (відповідач 2) 07.10.2008 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл”, згідно з яким відповідач 1 передав у власність, а відповідач 2 прийняв 15% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл” та зобов’язався сплатити їх вартість на умовах, встановлених у договорі. Згідно зазначеного договору відповідач 1 передав свою частку відповідачеві 2  повністю, фактично вийшовши зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл”.   

Посилаючись на те, що відповідач 1 не повідомив загальні збори учасників про свій намір вийти зі складу учасників товариства, зокрема  особисто позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що  за відсутності письмового  повідомлення  продавцем (відповідачем 1) частки у праві спільної часткової власності інших співвласників про намір продати свою частку (а саме позивача), оспорюваний договір не відповідає вимогам статей 145, 147, 148, 362 ЦК України, що у свою чергу, тягне за собою визнання договору недійсним.

Проте, Київський апеляційний господарський    суд   не погоджується з вищезазначеним висновком виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені і  частинами 1-3, 5, 6 статті  203 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не  може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним  засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.   Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути   вільним  і   відповідати  його – внутрішній  волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на  інших умовах, на яких  частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня  повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. У відповідності з частиною першою статті  148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства,  повідомивши  товариство  про  свій  вихід  не пізніше  ніж  за  три  місяці  до  виходу,  якщо  інший  строк  не встановлений статутом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті  2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Таким чином, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оскарження прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами – конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Під захистом цивільних  прав  розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.  

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Статтею 362 ЦК України визначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну
та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової
власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред 'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов 'язків покупця.

Відповідно до пункту 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008  №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” - продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК України, частина друга статті 53 Закону України  „Про господарські товариства”) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.

З наведеного вбачається, що захист переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності здійснюється зовсім у інший спосіб, ніж захист права сторони недійсного правочину з метою припинення договірних зобов'язань та повернення всього отриманого за цим правочином.

У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 №01-8/2229 зазначено, що дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що  у задоволенні позовних вимог у даній справі слід відмовити, а тому  рішення господарського суду Чернігівської області від 12.06.2009  підлягає скасуванню.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33, 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на  рішення господарського суду Чернігівської області  від 12.06.2009 у справі №21/81 задовольнити повністю.

2.  Рішення господарського суду Чернігівської області  від 12.06.2009 у справі №21/81 скасувати.

3.    В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4.    Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 14000) на користь  ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, Чернігів,14000)    42(сорок дві)грн.50коп. державного мита   за розгляд даної справи в апеляційному порядку.

5.   Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

6. Матеріали справи №21/81 повернути до господарського суду                      Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

Головуючий суддя

Судді