У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого судді      Боймиструка С.В.,

суддів:                    Шеремет А.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання   Демчук Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 лютого 2017 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено у зв’язку з спливом позовної давності.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає обставинам справи. Зазначає про те, що місцевим судом не визначено моменту недотримання боржником строку погашення чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності, не врахував підстави для переривання строку позовної давності

Згідно умов укладеного договору виконання зобов’язань визначено щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця наступним за звітним. Судом першої інстанції належним чином не досліджений розрахунок заборгованості та докази що містяться в матеріалах справи. З розрахунку заборгованості, з останньої колонки "Сума погашення за наданим кредитом", вбачається, що остання проплата проведена 26.09.2013 року у розмірі 150 грн., отже частково сплачував заборгованість за кредитним договором. Ці обставини та факти судом не були досліджені й залишені судом поза увагою. З позовом до суду банк звернувся 27.03.2016 року, тобто в межах строку загальної позовної давності у три роки.

З цих підстав просив рішення Рівненського міського суду від 20 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи банку в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернувшись до суду із позовом 31 березня 2016 року, клопотання про поновлення строку позовної давності не заявляв, банк порушив строки позовної давності, що є підставою для відмови у позові, оскільки подана заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2009 року ОСОБА_1 для отримання кредиту заповнила і підписала анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.8), в якій зазначено, що вона ознайомилась та згідна з тим, що ця заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Як зазначено в позовній заяві банку, 11 лютого 2009 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого їй надано кредит в сумі 10000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, встановленому кредитним договором.

Банк виконав свої зобов'язання, однак позичальник не виконав взяті на себе зобов’язання по погашенню кредиту, в зв'язку з чим банк 29 лютого 2016 року звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору в сумі 35116,27 грн. з них 5750,67 грн. заборгованість за кредитом; 24605,30 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 2850 грн. заборгованість за пенею та комісією; штрафи 250 грн. (фіксована частина) та 1660,30 грн. (процентна складова) та судові витрати по справі 1378 грн.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що строк дії договору 12 місяців, що автоматично продовжується на той же строк, якщо жодна із сторін не інформує про припинення його дії, та відповідає строку дії кредитної картки, що передбачено такими частинами договору, як заява та п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно із ч. 1 та ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування інтересів відповідача при вирішенні цього спору.

Наведене вище підтверджується правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 11.03.2015 року № 6-16цс15, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Про застосування наслідків пропуску строку позовної давності представником відповідачки ОСОБА_4 подано відповідну заяву (а.с.31).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з умов укладеного договору виконання зобов’язань визначено щомісячними платежами к розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом так і списання банком коштів з дебітної карти.

Отже, з часу звернення банку до суду та подання позову в даній справі минуло понад 7 років і він поновленню не підлягає.

Посилання Банку в апеляційній скарзі, що позовна давність переривалась вчиненням ОСОБА_1 дій, що свідчить про визнання нею свого боргу, тобто частковим погашенням боргу, після чого перебіг позовної давності починався заново, не заслуговують на увагу.

ОСОБА_1 заперечує будь-які сплати коштів Банку на погашення заборгованості. Зворотного позивачем не доведено. Строк дії картки закінчився в жовтні 2010 року (а.с.8), а іншої картки вона не отримувала, відповідно не мала змоги вносити кошти на погашення заборгованості. Письмових доказів її розпорядження про зарахування коштів на погашення заборгованості банком не подано до суду. Списання банком коштів в незначних розмірах з інших рахунків на погашення заборгованості не свідчить про визнання ОСОБА_1 боргу частковим його погашенням та поновлення перебігу строку позовної давності.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає,

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 20 лютого 2017 року залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання  нею законної сили.

Головуючий:                                                   С.В. Боймиструк

           Судді:                                           А.М. Шеремет

                                                                                                               ОСОБА_5