АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2247/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1586/17Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Карпушина Г.Л., Одринської Т.В.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ спільного майна подружжя,- 

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що 26 серпня 2008 року він познайомився з відповідачем ОСОБА_4, а через місяць почали проживати разом однією сім'єю у будинку по вул. Реконструктивна, 60 в м. Полтава. Весною 2009 року відповідач розірвала свій минулий шлюб з ОСОБА_5 З 2009 року до початку 2010 року вони проживали разом у будинку в с.Абазівка Полтавського району, який належав батькам відповідача. У період 2010-2012 років вони проживали разом у ІНФОРМАЦІЯ_1, яку разом орендували. У період 2012-2013 років проживали у будинку по вул. Шевченка в с. Абазівка Полтавського району, який разом орендували. 10 липня 2013 року вони придбали для спільного проживання житловий будинок по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району. У період липня-жовтня 2013 року у вказаному будинку ним та за його рахунок проводилися ремонтні роботи, підведення комунікацій, заміна опалення, електропроводки тощо. З листопада 2013 року вони розпочали проживати у даному житловому будинку, де мешкали до 08 січня 2016 року, це дата припинення між ними відносин. Таким чином, з 26 вересня 2008 року по 08 січня 2016 року він з відповідачем проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно обговорювали питання фінансового характеру, спілкувалися як подружжя, планували своє сімейне життя та народження дітей, спільно придбавали рухомі та нерухомі речі, спільно користувалися ними. За час проживання з відповідачем однією сім'єю в період з весни 2009 року по 08 січня 2016 року ними набуто наступне спільне майно: - житловий будинок з господарськими спорудами, який розташовано по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, і у відповідності до технічної документації складається із житлового будинку літ. «А-1, а», сараю літ. «Б», сараю літ. «В», погрібу літ. «в», вбиральні літ. «Г», воріт з хвірткою №1, огорожі №2, реєстраційний номер майна 38028202, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2006, виданий 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6;

- земельна ділянка площею 0,1337 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташована по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88708353240, кадастровий номер 5324080101:01:003:0228, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2007, виданий 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6;

Загальна вартість даного нерухомого майна складає 40 437 грн. (згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно).

Також придбано у 2010 році холодильник «Індезіт» вартістю 3 200 грн. та пральну машину «Індезіт» вартістю 2 000 грн. У період з листопада 2013-2015 років спільно придбали душову кабінку вартістю 3 200 грн.; унітаз вартістю 680 грн.; мийку вартістю 480 грн.; шафу навісну вартістю 640 грн.; котел (Део) вартістю 4 200 грн.; витяжку (Бравіс) вартістю 1 700 грн.; газову поверхню (Піраміда) вартістю 1 500 грн.; шафу духову (Піраміда) вартістю 5 600 грн.; мийку кухонну вартістю 420 грн.; стінку кухонну вартістю 3 000 грн.; м'який куток кухонний вартістю 1 200 грн.; шафу-купе вартістю 5 600 грн.; гладильну дошку вартістю 250 грн.; сушку для одягу вартістю 220 грн.; телевізор «Самсунг» вартістю 3 000 грн.; стіл скляний вартістю 460 грн.; ноутбук «Леново» вартістю 800 грн.; планшетний комп'ютер «Асистент» вартістю 1 600 грн.; телефон «Самсунг» 2 шт. вартістю 4 200 грн. кожен - загальною вартістю 8 400 грн.; диван вартістю 3 500 грн.; антену параболічну вартістю 820 грн.; піч мікрохвильову вартістю 650 грн., на загальну вартість 53 120 грн.

Загальна вартість даного нерухомого та рухомого майна складає 93 557 грн.

Угоди про добровільний поділ вказаного майна між ними не досягнуто.

Враховуючи вказане, просив встановити факт спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 26 серпня 2008 року по 01 лютого 2016 року. Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4: - житловий будинок з господарськими спорудами, який розташовано по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, і у відповідності до технічної документації складається із житлового будинку літ. «А-1, а», сараю літ. «Б», сараю літ. «В», погрібу літ. «в», вбиральні літ. «Г», воріт з хвірткою №1, огорожі №2, реєстраційний номер майна 38028202, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2006, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; - земельну ділянку площею 0,1337 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташована по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88708353240, кадастровий номер 5324080101:01:003:0228, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 вірі Сергіївні на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2007, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; - холодильник «Індезіт» вартістю 3 200 грн. та пральну машину «Індезіт» вартістю 2 000 грн.; - душову кабінку вартістю 3 200 грн.; унітаз вартістю 680 грн.; мийку вартістю 480 грн.; шафу навісну вартістю 640 грн.; котел (Део) вартістю 4 200 грн.; витяжку (Бравіс) вартістю 1700 грн.; газову поверхню (Піраміда) вартістю 1 500 грн.; шафу духову (Піраміда) вартістю 5 600 грн.; мийку кухонну вартістю 420 грн.; стінку кухонну вартістю 3 000 грн.; м'який куток кухонний вартістю 1 200 грн.; шафу-купе вартістю 5 600 грн.; гладильну дошку вартістю 250 грн.; сушку для одягу вартістю 220 грн.; телевізор «Самсунг» вартістю 3 000 грн.; стіл скляний вартістю 460 грн.; ноутбук «Леново» вартістю 800 грн.; планшетний комп'ютер «Ассистент» вартістю 1 600 грн.; телефон «Самсунг» 2 шт. вартістю 4 200 грн. кожен - загальною вартістю 8 400 грн.; диван вартістю 3 500 грн.; антену параболічну вартістю 820 грн.; піч мікрохвильову вартістю 650 грн., на загальну вартість 53 120 грн.

Провести поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шляхом визнання за ОСОБА_2 на: - 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташовано по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, і у відповідності до технічної документації складається із житлового будинку літ. «А-1, а», сараю літ. «Б», сараю літ. «В», погрібу літ. «в», вбиральні літ. «Г», воріт з хвірткою №1, огорожі №2, реєстраційний номер майна 38028202, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2006, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; - 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1337 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташована по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88708353240, кадастровий номер 5324080101:01:003:0228, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2007, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; - холодильник «Індезіт» вартістю 3 200 грн. та пральну машину «Індезіт» вартістю 2 000 грн.; - душову кабінку вартістю 3 200 грн.; котел (Део) вартістю 4 200 грн.; витяжку (Бравіс) вартістю 1 700 грн.; газову поверхню (Піраміда) вартістю 1 500 грн.; шафу духову (Піраміда) вартістю 5 600 грн.; шафу-купе вартістю 5 600 грн.; гладильну дошку вартістю 250 грн.; сушку для одягу вартістю 220 грн.; телевізор «Самсунг» вартістю 3 000 грн.; ноутбук «Леново» вартістю 800 грн.; антену параболічну вартістю 820 грн.; піч мікрохвильову вартістю 650 грн., на загальну вартість 25 640 грн.

За ОСОБА_4 визнати право власності на: - 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташовано по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, і у відповідності до технічної документації складається із житлового будинку літ. «А-1, а», сараю літ. «Б», сараю літ. «В», погрібу літ. «в», вбиральні літ. «Г», воріт з хвірткою №1, огорожі №2, реєстраційний номер майна 38028202, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2006, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; - 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1337 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташована по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88708353240, кадастровий номер 5324080101:01:003:0228, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2007, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; - унітаз вартістю 680 грн.; мийку вартістю 480 грн.; шафу навісну вартістю 640 грн.; газову поверхню (Піраміда) вартістю 1 500 грн.; шафу духову (Піраміда) вартістю 5 600 грн.; мийку кухонну вартістю 420 грн.; стінку кухонну вартістю 3 000 грн.; м'який куток кухонний вартістю 1 200 грн.; стіл скляний вартістю 460 грн.; планшетний комп'ютер «Асистент» вартістю 1 600 грн.; телефон «Самсунг» 2 шт. вартістю 4 200 грн. кожен - загальною вартістю 8 400 грн.; диван вартістю 3 500 грн.; на загальну вартість 27 480 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ спільного майна подружжя – відмовлено.

Знято арешт з житлового будинку з господарськими спорудами, який розташовано за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Гоголя, 4 і у відповідності до технічної документації складається із житлового будинку літ. «А-1, а», сарай літ. «Б», сарай літ. «В», погріб літ. «в», вбиральня літ. «Г», ворота з хвірткою № 1, огорожа № 2, реєстраційний номер майна 38028202, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2006, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_6; земельної ділянки площею 0,1337 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Гоголя, 4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 88708353240, кадастровий номер 5324080101:01:003:0228, належний на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2007, виданого 10 липня 2013 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу ОСОБА_7; рухомого майна, що знаходиться у житловому будинку за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Гоголя, 4, а саме: холодильника «Індезіт» придбаного у 2010 році вартістю 3200 грн., пральної машинки «Індезіт» 2010 року вартістю 2 000 грн.; придбаного в період листопада 2013-2015 років: душової кабінки вартістю 3 200 грн., унітаза вартістю 680 грн., мийки вартістю 480 грн., шафи навісної вартістю 640 грн., котла (Део) вартістю 4 200 грн., витяжки (Бравіс) вартістю 1 700 грн., газової поверхні (Піраміда) вартістю 1 500 грн., шафи духової (Піраміда) вартістю 5 600 грн., мийки кухонної вартістю 420 грн., стінки кухонної вартістю 3 000 грн., м'якого кутка кухонного вартістю 1 200 грн., шафи-купе вартістю 5 600 грн., гладильної дошки вартістю 250 грн., сушки для одягу вартістю 220 грн., телевізора (Самсунг) вартістю 3000 грн., стола скляного вартістю 460 грн., ноутбука (Леново) вартістю 800 грн., планшетного комп'ютера (Асистент) вартістю 1 600 грн., телефону Самсунг, 2 пгг. вартістю 4 200 грн.кожен-загальною вартістю 8400 грн.; дивана вартістю 3 500 грн., антени параболічної вартістю 820 грн., пічки мікрохвильової вартістю 650 грн., накладеного ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції  скасувати та ухвалити нове рішення, яким свої позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно  ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи,  що ОСОБА_4 з 19 червня 1999 року перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 05 червня 2009 року, який набрав чинності 15 червня 2009 року, розірваний. Від вказаного шлюбу ОСОБА_4 має дитину - сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.111).

     Оскільки дані шлюбні відносини фактично припинились ще до набрання чинності вказаного судового рішення, ОСОБА_4 у серпні 2008 року познайомилась з ОСОБА_2

     Після вказаного знайомства деякий час проживали разом у будинку по вул. Реконструктивна, 60 в м. Полтава.

     З 2009 року до початку 2010 року вони проживали у будинку в с.Абазівка Полтавського району, який належав батькам відповідачки.

У подальшому ОСОБА_4 орендувала житло в с.Абазівка Полтавського району Полтавської області. До орендованого житла приходив ОСОБА_2 Будь-яких документальних підтверджень укладення договорів оренди однією із сторін не надано.

Згідно договору від 10 липня 2013 року купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6, ОСОБА_4 придбала у власність житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул. Гоголя, 4 в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області (т.1 а.с.73, 74). В той же день, таким же чином між вказаними особами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1337 га, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (т.1 а.с.70, 71).

Для ведення справ в усіх державних, кооперативних та інших органах і організаціях з питань, що стосуватимуться ОСОБА_4 як власника житлового будинку з господарськими будівлями № 4, що знаходиться в с. Абазівка Полтавського району Полтавської області, остання 10 липня 2013 року видала ОСОБА_2 довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_6 (т.1 а.с.98).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивач просить встановити факт спільного проживання з відповідачем з 26.08.2008 р., проте, на цю дату остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, шлюб з яким розірваний за рішенням суду від 05.06.2009 р., тому встановлення вказаного факту з 26.08.2008, про який просить позивач, суперечить засадам суспільства, оскільки таке проживання не породжує будь-яких прав та обов»язків подружжя у осіб, які проживали однією сім»єю, але перебували в іншому шлюбі. Встановлення факту проживання сторін однією сім»єю та придбання у вказаний період житлового будинку та земельної ділянки за спільні кошти є неможливим лише на підставі показань свідків, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім»єю без реєстрації шлюбу, виникнення між вказаними особами усталених відносин, притаманних подружжю, ведення ними спільного господарства в період, протягом якого придбано спірне майно. Матеріали справи не містять даних про спільні сумісні кошти сторін, про проведення розрахунків, не надано доказів чи мали заощадження сторони, розмір їх доходів у 2009-2015 р.р. Допитані у суді свідки, які є рідними сторін, пояснили, що ні позивач, ні відповідач не мали особистих коштів на придбання майна, тому вони надавали їм свої кошти. Позивачем не надано жодного доказу щодо придбання ним або відповідачем рухомого майна, що знаходиться у будинку по вул. Гоголя, 4 в с. Абазовка Полтавського району. Придбання житлового будинку та земельної ділянки ОСОБА_4 підтверджується відповідними правовстановлюючими документами на це майно.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є  правильним,  оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 СК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано належних на допустимих доказів на підтвердження вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Крім цього, позивачем не надано належних та допустимих доказів в частині визнання спірного майна спільним сумісним майном подружжя. Матеріали справи не містять квитанцій, чеків тощо на ім»я сторін, на підтвердження придбання ними у спірний період проживання спірного майна.

Щодо висновку місцевого суду щодо придбання житлового будинку та земельної ділянки саме ОСОБА_4, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами на це майно, то він є обгрунтованим, оскільки згідно п.9 договору купівлі-продажу від 10.07.2013 р. спірного житлового будинку та п.3.7 договору купівлі-продажу від 10.07.2013 р. спірної земельної ділянки покупець довела до відому продавця, а продавець взяла до уваги той факт, що покупець у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання житлового будинку з господарськими будівлями за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є її особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю житлового будинку з господарськими будівлями, в тому числі відповідно до ст.ст. 65,74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні (т.1 а.с. 74,71).

Позивачем не оспорено ні вказані пункти договорів, ні безпосередньо договори.

Як пояснив у суді апеляційної інстанції позивач, то він був присутнім у нотаріуса при посвідченні цих договорів, читав їх зміст, з вказаними пунктами договорів знайомий, не заперечував проти укладення цих договорів на ім»я ОСОБА_4 В С., оскільки сподівався, що має сім»ю з ОСОБА_4

Позивачем не спростовані вказані пункти договорів належними та допустимими доказами, не надано доказів того, що він мав особисті кошти, які витратив на придбання вказаного нерухомого майна.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року № 6-2333цс15, від 16 грудня 2015 року № 6-2641цс15, від 7 вересня 2016 року № 6-801цс16 та від 12 жовтня 2016 року № 6-846цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

У п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, зокрема, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Під час розгляду справи позивачем не надано допустимих доказів про те, що спірне майно придбане внаслідок спільної праці його та відповідача, як сім'ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності з вимогами п.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги підтверджуються показаннями свідків, допитаних у суді першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно вказав місцевий суд, в основу судового рішення недостатньо покласти лише показання свідків, інших належних та допустимих доказів позивач не надав.

Щодо акту про спільне проживання однією сім»єю від 24.05.2016 р., на який позивач посилається як на належний та допустимий доказ, то у матеріалах міститься ксерокопія цього акту, належним чином не посвідчена, що викликає сумніви у його достовірності, акт складений за 7 днів до звернення позивача з даним позовом до суду. Нотаріально посвідчена довіреність на ім»я позивача від 10.07.2013 р. не доводить факт перебування позивача з відповідачем у близьких сімейних відносинах, що він як власник мав безпосереднє відношення до нерухомого мана, як про це стверджує позивач, оскільки цією довіреністю ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з питань, що стосуватимуться її як власника житлового будинку, крім цього, колегія суддів звертає увагу, що вказана довіреність містить посилання на те, хто саме є власником спірного будинку і позивач про це знав і повинен був розуміти наслідки цього.

Місцевим судом дана правова оцінка висновку ОВС за зверненням ОСОБА_2 та постанові про закриття кримінального провадження від 23.03.2017 р., суд не визнав їх належними доказами, оскільки слідчий прийшов до висновку щодо спільного проживання сторін зі слів інших осіб, а тому у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України вказані документи не звільняють сторону від надання суду інших належних доказів. Щодо записів у трудові книжці позивача, договорів про виконання робіт, договору позики, на які посилається позивач як на підтвердження обставин, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці, то вказані докази не доводять того, що сторони мали спільні кошти у відповідному розмірі, за які мали б реальну можливість придбати спірне майно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2 - відхилити.    

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

С У Д Д І: