ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А ДУМКА

30 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1200/17

судді Одеського апеляційного адміністративного суду Бойка А.В.

по адміністративній справі № 815/1200/17

28.02.2017р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними дій щодо неповідомлення про ризики загрози тоталітарного режиму при спонуканні оформлення туристичної візи для поїздки в Республіку Куба за наявності боргу, який позивач не може сплатити, визнання протиправною бездіяльності щодо не оприлюднення інформації про тоталітарний режим та ризики, що з ним пов'язанні, під час поїздки в Республіку Куба. Також, позивач просила звільнити її від сплати судового збору, зазначивши, що єдиним її доходом є пенсія, яка становить 1727 грн.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано апелянту п'ятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: для надання доказів сплати судового збору в сумі 1280 грн., оформленої належним чином позовної заяви та доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, разом з їх копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Не погоджуючись з ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказану ухвалу.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 30.05.2017р. колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в порядку письмового провадження було постановлено рішення про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Приймаючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 є пенсія, розмір якої менший від прожиткового мінімуму, у зв'язку з чим, у такому випадку, звільнення від сплати судового збору є не правом суду, а його обов'язком - захистити право особи на судовий захист.

Не можу погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1, у зв'язку з чим, керуючись ст.25 КАС України, вважаю за необхідне висловити окрему думку.

Порядок звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України.

Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Наслідком недотримання зазначеної умови є залишення позовної заяви без руху відповідно до ст. 108 КАС України.

Згідно ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Така ж за змістом норма міститься у ст.8 Закону України «Про судовий збір».

Із системного аналізу наведених положень слідує, що процесуальний закон зобов'язує суд з'ясувати майновий стан сторони із метою зменшення тягаря несення судових витрат.

При цьому, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено виключно право, а не обов'язок суду, щодо зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк згідно правил ст.88 КАС України, виключно у випадку доведення майнового стану сторони.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, заявляючи клопотання про звільнення її від сплати судового збору, не надала до суду першої інстанції жодного доказу в підтвердження свого майнового стану та неможливості чи утруднення сплати судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір». Таким чином, в суду першої інстанції була відсутня можливість оцінити майновий стан позивача.

Довідку УПФУ в Приморському районі м.Одеси про отримання позивачем пенсії в розмірі 1727,10 грн. ОСОБА_1 надала лише до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. До того ж, з вказаної довідки не вбачається, що пенсія є єдиним джерелом доходу позивача.

При цьому, вказану довідку позивач не позбавлена була права надати до суду першої інстанції на виконання вимог ухвали від 03.03.2017р. про залишення її позову без руху з відповідним клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, відстрочення чи розстрочення його сплати.

Оскільки ОСОБА_1 не являється особою, яка звільнена від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», не довела належними доказами наявність підстав для застосування ст.8 Закону, а поданий позов є об'єктом справляння судового збору згідно ст.3 Закону, тому позовну заяву, відповідно до вимог ч.1 ст.108 КАС України, правомірно залишено судом першої інстанції без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

Аналогічну правову позицію висловлено колегією суддів Одеського апеляційного адміністративного суду при розгляді справи №815/1114/17.

Більше того, ненадання доказів сплати судового збору не було єдиною підставою для залишення позову ОСОБА_1 без руху, у зв'язку з чим скасування оскаржуваної ухвали судді Одеського окружного адміністративного суду 03.03.2017р. з посиланням не необґрунтованість відмови в задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, на мою думку, є помилковим.

З огляду на викладене, вважаю, що при прийнятті ухвали від 03.03.2017р. Одеський окружний адміністративний суд не допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1, відповідно до ст.200 КАС України, слід було залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Суддя: А.В. Бойко