донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2017 року справа №913/658/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

За участю представників сторін: від ТОВ "Метали і полімери": від ПАТ "Альфа-Банк": від інших кредиторів: розпорядник майна: розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_4 – за довіреністю б/н від 24.05.2016 року; ОСОБА_5 – за довіреністю №002946/16 від 15.09.2016 року; не з’явились; не з’явився; 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери", м. Лисичанськ Луганської області; 2.Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

на ухвалу господарського суду Луганської області

від11 жовтня 2016 року

у справі№ 913/658/16 (суддя Палей О.С.)

за заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери", м. Лисичанськ Луганської області

розпорядник майна проОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області банкрутство В С Т А Н О В И В:

          Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16, окрема:

- визнано конкурсні грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" у розмірі 100071489 грн. 81 коп. (у тому числі: 819 грн. 42 коп. – пеня (6 черга) та 100070670 грн. 39 коп. – основний борг (4 черга);

- зобов’язано розпорядника майна боржника ТОВ "Метали і полімери" - ОСОБА_6 внести до Реєстру вимог кредиторів конкурсні вимоги ПАТ "Альфа-Банк";

- зобов’язано розпорядника майном боржника ТОВ "Метали і полімери" - ОСОБА_6 внести до Реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ "Альфа-Банк" за Договором про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року у розмірі 424257866 грн. 23 коп. як вимоги забезпеченого кредитора;

- решту вимог ПАТ "Альфа-Банк" відхилено.

Не погодившись з ухвалою прийнятою місцевим господарським судом, боржник - ТОВ "Метали і полімери" (далі за текстом– апелянт-1) звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора ПАТ "Альфа-Банк" до боржника ТОВ "Метали і полімери" в сумі 524255286,62 грн. такими, що забезпечені заставою майна боржника вартістю 836958995,18 грн., внести грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери" в сумі 524255286,62 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Метали і полімери" окремо як такі, що забезпечені заставою майна боржника вартістю 836958995,18 грн. відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апелянт-1 вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції є необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає обставинам справи та підлягає скасуванню враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо часткового забезпечення заставою вимог ПАТ "Альфа-Банк", оскільки вартість усього майна, переданого ТОВ "Метали і Полімери" у заставу ПАТ "Альфа-Банк" судом визнана в сумі 836958995,18 грн., а вартість усіх кредиторських вимог ТОВ "Метали і полімери" перед ПАТ "Альфа-Банк" в сумі 524255286,62 грн. Тобто, апелянт-1 вважає, що вимоги ПАТ "Альфа-Банк" повністю забезпечені заставою майна боржника. Зокрема, ТОВ "Метали і полімери" стверджує, що в п.п. " е " п. 3 Додаткової угоди №5 до Договору про відкриття кредитної ліні №IB 10I-MB/09 від 21.08.2009 року належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується порукою ТОВ "Метали і полімери" на повну суму зобов’язань та саме таке формулювання дає підстави стверджувати, що поручительство передбачає відповідальність, в тому числі усім майном, що належить ТОВ "Метали і полімери". Боржник вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо часткового забезпечення заставою вимог ПАТ "Альфа-Банк", оскільки цей висновок не забезпечує баланс майнових інтересів інших кредиторів з огляду на те, що віднесення вимог ПАТ "Альфа-Банк" у повному обсязі до заставних забезпечить останньому можливість у повній мірі задовольнити усі свої вимоги за рахунок реалізації майна боржника, вартість якого визнана судом в розмірі 836958995,18 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між від 21.10.2016 року суддями сформовано склад колегії для розгляду апеляційної скарги ТОВ «Метали і Полімери» та визначено у складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), судді Агапов О.Л., М’ясищев А.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.10.2016 року прийнято апеляційну скаргу ТОВ "Метали і полімери" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 09.11.2016 року о 12 год. 10 хв.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду, також надійшла апеляційна скарга ПАТ "Альфа-Банк" (далі за текстом – апелянт-2) в якій останній просить скасувати частково ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі визнати грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери" в сумі 1034892 636,23 грн., з яких 171208950,00 грн. – вимоги, забезпечені заставою належних активів боржника.

Апелянт-2 вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції є необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає обставинам справи та підлягає частковому скасуванню враховуючи наступне.

По-перше, щодо невизнання судом заявлених Банком кредиторських вимог по комісії за управляння кредитною лінією "Ф" в сумі 2700,00 грн. і "К" в сумі 510566380,19 грн. за період з 28.05.2014 року по 06.06.2016 року зазначає, що за результатами проведеної судової економічної експертизи, в рамках розгляду господарським судом Харківської області справи №913/1437/14, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було зроблено висновок №1382/1383/15-45 від 27.02.2015 року відповідно до якого визначено, що суми у розрахунках повністю відповідають методиці проведення розрахунку комісії "К" та "Ф" та умовам договору. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані обставини та безпідставно відхилив вказану частину кредиторських вимог, а в якості такої підстави обмежився лише тим висновком, що ОСОБА_4 перестав проводити управління кредитною лінією після стягнення суми боргу за рішенням суду.

По-друге, щодо тверджень суду першої інстанції про забезпечення вимог ПАТ "Альфа-Банк" заставою майна третьої особи зазначив, що предмет застави за договорами застави корпоративних прав №297/13 від 02.07.2013 року, №233/13 від 26.06.2013 року належить не ТОВ "Метали і полімери", а Сінібальд Лімітед. Оскільки боржником у даній справі є ТОВ "Метали і Полімери", а відповідні вимоги кредитора були забезпечені майном іншої особи (Сінібальд Лімітед), у зв’язку з чим дані вимоги не можуть вважатись забезпеченим майном боржника.

По-третє, щодо забезпечення всіх вимог ПАТ "Альфа-Банк" заставою активів боржника обґрунтовує тим, що оціночна вартість застави була актуальна на 2013 рік, що не відповідає реаліям сьогодення. Проте, кредитор скористався свої правом, передбаченим умовами укладених Договорів застави у розділі "Права та обов’язки Сторін", в яких передбачено право Заставодержателя - ПАТ "Альфа-Банк" замовити оцінку предмета застави, у разі виникнення необхідності та звернувся до суб’єкта оціночної діяльності – ТОВ "Стандарт консалтинг", яким визначена ринкова вартість нерухомого майна, колісних транспортних засобів та обладнання станом на 01.08.2016 року у сумі 171208950,00 грн. Таким чином, апелянт-2 вважає, що ринкова вартість предмета застави, що зазначена у звіті від 01.08.2016 року, складеного відповідно до умов договорів застави, при зверненні стягнення або продовженні строку користування кредитними коштами за основним договором, є вартістю предмета застави, що погоджена сторонами.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.10.2016 року сформовано склад колегії для розгляду апеляційної скарги ПАТ "Альфа-Банк" та визначено у складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), судді Агапов О.Л., М’ясищев А.М.

На підставі розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1486 від 01.11.2016 року, у зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_2 у відпустці для вирішення питання щодо прийняття або повернення апеляційної скарги, призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/658/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.11.2016 року сформовано новий склад колегії для розгляду апеляційних скарг ТОВ "Метали і полімери" і ПАТ "Альфа-Банк" та визначено у складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), судді М’ясищев А.М., Агапов О.Л.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року прийнято апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" до провадження, об’єднано в одне провадження апеляційну скаргу ТОВ "Метали і полімери" та апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк". Розгляд апеляційних скарг призначено на 09.11.2016 року о 12 год. 10 хв.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги та відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Метали і полімери", які надійшли через канцелярію суду 09.11.2016 року від ПАТ "Альфа-Банк", апелянт-2 просив суд залишити скаргу апелянта-1 без задоволення, скасувати частково ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі визнати грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери" в сумі 1034892636,23 грн., з яких 171208950,00 грн. – вимоги, забезпечені заставою належних активів боржника.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року відкладено розгляд апеляційних скарг на 23.11.2016 року о 15 год. 20 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк", який надійшов через канцелярію суду 10.11.2016 року від ТОВ "Метали і полімери", апелянт-1 просив залишити скаргу апелянта-2 без задоволення.

Розгляд апеляційних скарг відкладався ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року та від 13.12.2016 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року справі призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі № 913/658/16 щодо розгляду розміру частини кредиторських вимог ПАТ "Альфа-Банк" зупинено до закінчення проведення призначеної судово-економічної експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 року (про призначення судової економічної експертизи та зупинення апеляційного провадження у цій справі, на час проведення судової експертизи) у справі №913/658/16 господарського суду Луганської області скасовано, справу №913/658/16 господарського суду Луганської області направлено до Донецького апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

На підставі розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №579 від 18.04.2017 року, у зв’язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_7 у відпустці для вирішення питання щодо поновлення апеляційного провадження, призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/658/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017 року сформовано новий склад колегії та визначено у складі: ОСОБА_1 – головуючий (суддя-доповідач), судді Агапов О.Л., Будко Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду 20.04.2017 року поновлено апеляційне провадження у справі №913/658/16 за апеляційними скаргами ТОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року із призначенням розгляду справи на 10.05.2017 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року та від 17.05.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладався (в останнє на 22.05.2017 року о 14 год. 00 хв.).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.05.2017 року був присутній представник боржника, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі ТОВ "Метали і полімери", просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери" в сумі 524255286,62 грн. - забезпечених заставою майна боржника вартістю 836958995,18 грн., внести грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери" в сумі 524255286,62 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Метали і полімери" окремо, як такі, що повністю забезпечені заставою майна боржника вартістю 836958995,18 грн. (відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк", а також заперечив проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "Альфа-Банк".

У судовому засіданні апеляційної інстанції 22.05.2017 року був присутній представник апелянта-2, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Метали і полімери", підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк", просив скасувати частково ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі визнати грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери".

Представники кредиторів та розпорядник майна у судове засідання призначене на 22.05.2017 року не з’явились та не повідомили суд про причини неявки. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Луганської області від 08.06.2016 року порушено провадження у справі №913/658/16 про банкрутство ТОВ "Метали і полімери" зокрема, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Метали і полімери", розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6.

Офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ "Метали і полімери", призначення розпорядником майна арбітражного керуючого ОСОБА_6 розміщено на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 13.06.2016 року.

В межах тридцятиденного строку на подання заяв кредиторів, встановленого ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який сплинув 13.07.2016 року, до господарського суду Луганської області звернулось, серед інших ПАТ "Альфа-Банк" із заявою про визнання кредиторських вимог.

Вищевказаною заявою (із врахуванням уточнення від 01.08.2016 року) ПАТ "Альфа-Банк" просило визнати його грошові вимоги до ТОВ "Метали і полімери" в розмірі 1034892636,23 грн. з яких:

- заборгованість за кредитом в розмірі 318947400,00 грн.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 85918092,76 грн.;

- заборгованість по пені в розмірі 369175,74 грн.;

- заборгованість по сплаті комісії в розмірі 629583804,23 грн.;

- судовий збір в розмірі 73993,50 грн.

- заборгованість за послуги розрахункового обслуговування 170 грн.

- сума вимог, забезпечених заставою майна боржника, складає 296 569 537,69 грн.

При цьому, грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" до ТОВ "Метали і полімери" складаються наступним чином:

           1) за договором про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року сума грошових вимог станом на 07.06.2016 року складає 934897326,42 грн., в тому числі:

          - 244500000,00 грн. заборгованості за кредитом;

          - 254575,95 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту;

          - 60368985, 87 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

          - 113804,38 грн. заборгованості по пені за прострочення сплати процентів;

          - 3100,00 грн. заборгованості по сплаті фіксованої комісії "Ф";

          - 3,99 грн. пені за прострочення сплати фіксованої комісії;

          - 629583804,23 грн. заборгованості по сплаті розрахункової комісії "К";

          - судові витрати в розмірі 73080,00 грн.;

2) за договором про відкриття кредитної лінії № ІВ10І- МВ/09 від 21.08.2009 року сума грошових вимог станом на 07.06.2016 складає 913,50 гривень та 4029583,02 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви становить 99997326,31 гривень, а загалом 99998239,81 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом 3000000,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви 74447400,00 гривень;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 1029550,00 доларів США 00 центів, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви становить 25549106,89 гривень;

- заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 33,02 долара США 02 цента, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви становить 819,42 гривень;

- витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50 гривень;

3) за договором банківського рахунку № М103994 від 15.02.2008 року сума грошових вимог складає 170,00 грн., в тому числі:

- заборгованість за послуги розрахункового обслуговування системи "Клієнт-Банк" iFOBS у розмірі 150,00 грн.;

- заборгованість за платежем по Україні за платіжне доручення на паперовому носії в сумі 20,00 грн.

При розгляді вищевказаних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство), провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Таким чином, на стадії розпорядження майном господарським судом встановлюється розмір грошових зобов'язань конкурсних кредиторів, їх склад та розмір, розглядаються та досліджуються докази, надані кредиторами на підтвердження таких зобов'язань, оцінюються підстави наявності чи відсутності грошових зобов'язань боржника. Зазначене є необхідним для складання реєстру вимог кредиторів, подальшого руху справи про банкрутство, обгрутованості переходу до призначення інших процедур, а також для повного або часткового погашення кредиторських вимог.

          Щодо заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.06.2013 року між ТОВ "Метали і Полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №72/13 (далі за текстом - Договір про відкриття кредитної лінії).

Відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії та угод про внесення змін до нього, ОСОБА_4 відкрив Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, строк дії якої закінчується "12" квітня 2019 року з лімітом Кредитної лінії (граничний розмір кредиту): 244500000,00 (двісті сорок чотири мільйони п’ятсот тисяч, 00) гривень.

Відповідно до п. 1.3 Договору про відкриття кредитної лінії за користування Кредитом складає 10% (десять відсотків) річних.

У відповідності до умов Договору про відкриття кредитної лінії, між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №1 від 26.06.2013 року, згідно якої ОСОБА_4 надав Позичальнику транш в розмірі 244500000,00 грн., зі строком повернення згідно п. 9.1 Договору про відкриття кредитної лінії, що підтверджується меморіальним ордером Позивача №146573 від 26.06.2013 року.

Відповідно до п. 6.1. Договору про відкриття кредитної лінії проценти нараховуються щомісячно, при цьому таке нарахування здійснюється не рідше одного разу на місяць на суму Кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з Траншів день його надання враховується, а день повернення – не враховується.

Згідно п. 6.2 Договору про відкриття кредитної лінії, проценти, нараховані за місяць, Позичальник зобов’язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим за яким вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту).

Проценти нараховані за грудень та/або квітень, Позичальник зобов’язаний сплачувати у строк з 1-го числа по 15-те число (включно) місяця, наступного за тим, за яким вони нараховані.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Метали і Полімери" порушило свої зобов’язання, встановлені пунктом 6.2 Договору про відкриття кредитної лінії, у зв’язку з чим ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду із відповідною позовною заявою.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14, позов ПАТ "Альфа-Банк" задоволено, стягнуто з ТОВ "Метали і Полімери" на користь Банку заборгованість:

- за кредитом в розмірі 244500000,00 грн.;

- по пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 254547,95 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 10773561,64 грн.;

- по пені за прострочення сплати процентів в розмірі 113804,38 гри.;

- по сплаті фіксованої комісії "Ф" в розмірі 400,00 грн.;

- пеня за прострочення сплати фіксованої комісії в розмірі 3,99 грн.;

- заборгованість по сплаті розрахункової комісії "К" в розмірі 119023255,73 грн.;

- судові витрати в розмірі 73080,00 грн.

Загалом за вищевказаним рішенням суду з боржника стягнуто 374665573,69 грн.

В подальшому, в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії із метою виконання вищевказаного рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14, на рахунки ПАТ "Альфа-Банк" надійшли грошові кошти в сумі 18339,15 гривень, з яких:

- 345,71 грн., згідно меморіального ордеру №751000 від 25.04.2016 року, що зараховані на погашення заборгованості по комісії за управління кредитом;

- 5485,98 грн., згідно меморіального ордеру №100092 від 03.02.2016 року, що зараховані на погашення заборгованості по комісії за управління кредитом;

- 741,46 грн., згідно меморіального ордеру №755536 від 25.04.2016 року, що зараховані на погашення прострочених процентів;

- 11766,00 грн., згідно меморіального ордеру №100081 від 03.02.2016 року, що зараховані на погашення прострочених процентів.

Тобто, ТОВ "Метали і Полімери" виконано рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14 частково на загальну суму 18339,15 грн.

Таким чином, залишок заборгованості за рішенням господарського Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14 становить 374647234,54 грн. та судовий збір в розмірі 73080,00 грн.

Враховуючи той факт, що в подальшому боржником не було вчинено жодних дій щодо погашення вищевказаної заборгованості, ОСОБА_4 зазначив, що сума боргу за період з 28.05.2014 року по 07.06.2016 року збільшилась на 560177011,88 грн. з яких:

- заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.05.2014 року по 07.06.2016 року в сумі 49607931,69 гривень;

- заборгованість по комісії "Ф" за управління кредитом в сумі 2700,00 грн.;

- заборгованість по комісії "К" за управління кредитом в сумі 510566380,19 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується та визнає обґрунтованими донараховані вимоги в частині заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 49607931,69 грн. та частину комісії "Ф" в розмірі 2700,00 грн., яка, за змістом п. 7.2 договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року нараховується до повного повернення траншу.

В той же час, заборгованість по комісії "К" за управління кредитом в сумі 510566380,19 грн., яка була донарахована після прийняття рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14 є безпідставною та необґрунтованою, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 7.1 Договору про відкриття кредитної лінії, за домовленістю Сторін, Позичальник зобов’язується сплатити/сплачувати Банку комісію за управлінням Кредитною лінією, розмір якої розраховується за наступною формулою: Комісія за управління Кредитною лінією = Ф+К, де "Ф" - фіксована комісія, "К" - розрахункова частина.

Пунктом 7.1.1. Договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що розмір частини Ф становить 100 гривень на місяць (без ПДВ);

Пунктом 7.1.2. Договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що розмір частини К визначається за наступною формулою:

Частина комісії К = ((%+Т)/ОРІ1)* СРІ2-(%+Т) гривень (без ПДВ), де

% - сума процентів, що сплачуються за траншем у відповідному період;

Т – розмір траншу/частини траншу, що фактично сплачується (коли сплачуються тільки проценти за користування траншем, Т=0);

GFI1 – курс продажу безготівкової іноземної валюти USD/UАН, встановлений банком на дату укладення відповідної додаткової угоди про надання відповідного траншу та визначається cторонами в кожній такій додатковій угоді;

GFI2 – курс продажу безготівкової іноземної валюти USD/UАН встановлений банком на робочий день, що передує даті здійснення відповідного погашення траншу/частини траншу/сплати процентів за користування траншем, крім випадків передбачених цим договором.

У відповідності до п. 7.2 Договору про відкриття кредитної лінії, частина комісії "Ф" нараховується щомісяця та підлягає сплаті щомісячно з 1-го по 5-те число місяця, наступного за місяцем, в якому "Ф" була нарахована, крім випадків передбачених наступними абзацами цього пункту Договору.

Частина комісії "Ф", нарахована за грудень та/або/ квітень, підлягає сплаті позичальником у строк з 1-го числа по 15-те число (включно) місяця, наступного за тим, в якому вона нарахована.

Згідно п.п. 7.2.1 Договору про відкриття кредитної лінії, частина комісії "К" нараховується відповідно до формули, зазначеної у п.п. 7.1.2 цього договору та підлягає сплаті щоразу в дату здійснення кожного повернення траншу/частини траншу/кредиту/процентів за користування кредитом/траншем, крім випадків передбачених наступним абзацом цього договору.

У випадку звернення Банком за захистом своїх прав до суду, частина комісії "К" нараховується та підлягає сплаті в дату підписання позовної заяви представником банку, виходячи з фактичної заборгованості позичальника по даному договору на дату такого підписання, при цьому для розрахунку розміру частини комісії "К" прийметься курс продажу безготівкової іноземної валюти, значення якого є найбільшим із двох курсів – курс продажу безготівкової валюти, встановлений банком, а дату закінчення строку дії кредитної лінії або курс продажу безготівкової іноземної валюти, встановлений банком на дату закінчення строку кредитної лінії або курс продажу безготівкової іноземної валюти, встановлений банком на дату підписання позовної заяви представником банку.

Згідно п. 2.4 гл. 2 розділу II Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року за №255 (далі за текстом – Правила №255) зазначено, що комісійні доходи і витрати банку як операційні доходи й затрати за наданими або отриманими послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов’язання, чи вважається фіксованою.

Відповідно до п.п. б) п. 2.4 розділу II Правил №255 комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами). До них належать: комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів; комісії за обслуговування кредитної заборгованості; комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу основі протягом строку дії зобов’язання; комісії за управління інвестицією тощо.

За твердженням кредитора, комісія за надання та обслуговування кредиту – це плата за послуги банку про, що Сторони прямо зазначили в Договорі, у зв’язку із чим у Банку є підстави для її стягнення.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи наведені приписи законодавства боржник продовжує сплачувати банку проценти за користування кредитом до моменту його погашення, враховуючи те, що проценти за своєю правовою сутністю є встановленою договором платою за користування грошовими коштами.

В той же час, правову природу комісії за надання та обслуговування кредиту не можна визначити як плату за користування грошовими коштами. Фактично комісія - це послуги банку за технічне супроводження наданого кредиту, за які банк бере відповідну плату. При цьому, діючим законодавством передбачено різноманітні види банківських комісій, порядок сплати яких має бути чітко передбачений кредитним договором.

Як вже зазначалось вище, п. 7.1 Договору про відкриття кредитної лінії передбачено сплату комісії за управлінням Кредитною лінією.

Таким чином, з огляду на правову природу комісії та умови договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року, нарахування комісії "К" можливе лише у випадку безпосереднього здійснення Банком обслуговування відповідного кредиту, при цьому зазначена обставина прямо витікає із умов договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року

Проте, після прийняття рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14 кредит вже не обслуговувався банком, що свідчить про відсутність підстав для нарахування відповідної комісії.

Крім того, як вбачається із розрахунків Банку, останній незважаючи на той факт, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі №913/1437/14 вже було стягнуто заборгованість по сплаті розрахункової комісії "К" в розмірі 119023255,73 грн., продовжує нарахування вказаної комісії, зачіпляючи частину періоду за який вищевказаним рішенням суду вже була стягнута комісія "К". Таким чином, ПАТ "Альфа-Банк" фактично здійснює подвійне нарахування комісії "К", що є суперечить умовам кредитного договором та вимогам Закону.

За таких обставин, у ПАТ "Альфа-Банк" відсутні правові підстави для донарахування комісії "К" за управління кредитною лінією у розмірі 510566380,19 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за Договором про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року підлягають задоволенню грошові вимоги на суму 424257866,23 грн. та окремо 73080,00 грн. судового збору, в тому числі:

- залишок заборгованості за судовим рішенням в сумі 374647234,54 грн. та судовий збір в розмірі 73080,00 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.05.2014 року по 07.06.2016 року в сумі 49607931,69 грн.;

- 2700,00 грн. заборгованості по комісії "Ф" за управління кредитом.

При визначенні вимог Банку, що забезпечені заставою належних йому активів Боржника, судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.

Матеріали справи свідчать, що з метою забезпечення виконання перед ПАТ "Альфа-Банк" зобов’язань по Договору про відкриття кредитної лінії між ТОВ "Метали і полімери" та ПАТ "Альфа-Банк" укладено наступні договори.

1.Договір іпотеки №230/13, посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області - ОСОБА_8 21.06.2013 року за реєстр. №929 (далі окремо – Договір іпотеки-1, а разом – Договори іпотеки).

Згідно п. 3.1 Договору іпотеки-1, в іпотеку банку передано об’єкт нерухомого майна – комплекс з виробництва оцинкованого та пофарбованого металу, загальною площею 16524,7 кв.м. (шістнадцять тисяч п’ятсот двадцять чотири цілих, сім десятих) п. м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Чапаєва, буд. 5 (п’ять).

Пунктом 3.3. Договору застави нерухомого майна, сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 117762700,00 грн.

2.Договір іпотеки №232/13 посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області - ОСОБА_8 21.06.2013 року за реєстр. №927 (далі окремо – Договір іпотеки-2, а разом – Договори іпотеки).

Згідно п. 3.1 Договору іпотеки-2, банку передано об’єкт нерухомого майна – підстанція ПС 110/10, загальною площею 233,5 (двісті тридцять три цілих і п’ять десятих) п. м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Чапаєва, буд. 5а (п’ять "а"), що має опис: будівля ОПУ та ЗРУ. Нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим Договором, розташоване на земельній ділянці, яка має загальну площу 3,3317 га, кадастровий номер 4411200000.14.004.0029. Земельна ділянка передана Іпотекодавцю в користування, що підтверджується Договором оренди землі, зареєстрованим Алчевським міським реєстраційним офісом Луганської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" у книзі 4 Державної реєстрації договорів оренди землі 22.02.2010 року за №041041200048.

Пунктом 3.3. Договору застави нерухомого майна, сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 1583305,83 гривень.

3.Договір іпотеки №234/13 посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області - ОСОБА_8 21.06.2013 року за реєстр. №925 (далі окремо – Договір іпотеки-3, а разом – Договори іпотеки).

Згідно п. 3.1 Договору іпотеки-3, Банку передано квартиру, трикімнатна, об’єкт житлової нерухомості, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Московська, буд. 12 (дванадцять), кв. 20 (двадцять), загальною площею 131,8 кв.м., житловою площею 96,2 кв. м, що має опис: 1 – коридор; 2, 3, 5 – житлові кімнати; 4 – кухня – їдальня; 6 – санвузол; три лоджії.

Пунктом 3.3. Договору застави нерухомого майна, Сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 351300,00 гривень.

4.Договір застави рухомого майна №235/13 посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області - ОСОБА_8 20.06.2013 року за реєстр. №914 (далі за текстом - Договір застави).

Згідно п. 3.1. Договору застави, предметом застави є рухоме майно, перелічене у Додатку №1 (обладнання).

Пунктом 3.3. Договору застави рухомого майна, Сторони за домовленістю оцінюють предмет іпотеки у 176769721,86 гривень.

Пунктом 3.3. змін до вказаного договору вартість майна за згодою сторін збільшено до 176872231,86 грн.

          Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49927208 від 12.07.2016 року вартість заставного рухомого майна визначена в сумі 176769721,86 грн. (т.4, а.с.13).

Таким чином, загальна сума вимог кредитора, що забезпечені заставою активів Боржника по Договору про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов даних договорів застави визначено сторонами на рівні – 296569537,69 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" та ст. 572 Цивільного кодексу України, іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 Цивільного кодексу України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Майновий поручитель несе відповідальність перед потеко держателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки ( ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи – іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше (ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.

          Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку (ч. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, визнаючи вимоги ПАТ "Альфа-Банк", що забезпечені заставою за вищевказаними чотирма договорами виходив з того, що у визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги береться оцінка майна, погоджена сторонами у вищевказаних договорах, що обумовлена сторонами в сумі 296569537,69 грн.

Відповідно до п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2012 року №4212-VI) від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Враховуючи наведене, саме цією вартістю майна (предмета іпотеки), тобто визначеною за згодою сторін, слід керуватися при встановленні розміру грошових вимог кредитора – заставодержателя.

Зазначений правовий висновок викладений в постановах Вищого господарського суду України від 05.11.2015 року у справі №918/1751/14, від 09.12.2015 року у справі №922/2371/15, від 21.01.01.2016 року у справі №924/159/14, від 09.02.2016 року у справі №911/3848/15, від 15.03.2016 року у справі №926/767-б/15; від 27.04.2016 року у справі №904/9246/14.

          Враховуючи факт подання кредитором у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника, а також вартість переданого в іпотеку майна боржника, визначену за згодою сторін у договорі іпотеки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання такими, що забезпечені заставою, грошових вимог кредитора саме в межах погодженої сторонами вартості заставного майна.

Посилання ПАТ "Альфа-Банк", що вартість заставного майна повинна визначатись на підставі оцінки ТОВ "Стандарт консалтинг" в сумі 171208950,00 грн. на підставі звіту про визначення ринкової вартості нерухомого майна, колісних транспортних засобів та обладнання від 01.08.2016 року, враховуючи те, що вартість заставного майна знецінилась внаслідок проведення на Сході України антитерористичної операції, а остання оцінка була проведена в 2013 році, є безпідставними, оскільки ані Законом України "Про іпотеку", ані Договорами іпотеки укладеним між сторонами, ані Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено обов’язку сторін здійснити оцінку іпотечного майна саме під час затвердження реєстру кредиторів та встановлення розміру кредиторських вимог, як конкурсних так і заставних.

До того ж, діючим законодавством не передбачено обов’язку здійснення оцінки заставного майна, що знаходиться на території, що тимчасово непідконтрольна України.

Крім того, як вже зазначалось вище, розмір вимог кредитора, що забезпечені заставою майна, слід визначати виходячи з оцінки майна, погодженої сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки), у зв’язку із чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що загальна вартість заставного майна за вищезазначеними чотирма договорами іпотеки та застави становить 296569537,69 грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання перед ПАТ "Альфа-Банк" зобов’язань Позичальника (боржник у справі) по договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року, між ПАТ "Альфа-Банк" та Сінібальд Лімітед (далі – Заставодавець), укладено:

1) договір застави корпоративних прав №297/13 від 02.07.2013 року, предметом застави якого є належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов’язані з правом власності Заставодавця на частку у статутному капіталі ТОВ "Метали і Полімери", що складає 100% від розміру статутного капіталу ТОВ "Метали і полімери", який становить 55088945,77 доларів США, що є еквівалентом 418741489,31 грн. Підпунктом 3.3. договору сторони за домовленістю оцінили предмет застави у розмірі 121647968,18 грн.; згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49927208 від 12.07.2016 року вартість майнових прав визначена в сумі 121647968,18 грн.

2) договір застави корпоративних прав №233/13 від 26.06.2013 року, предметом застави якого є належні заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов’язані з правом власності Заставодавця на частку у статутному капіталі ТОВ "Метали і полімери", що складає 100% від розміру статутного капіталу ТОВ "Метали і полімери", який становить 55088945,77 доларів США, що є еквівалентом 418741489,31 гривень. (п.п. 3.3. договору); згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №49927208 від 12.07.2016 вартість майнових прав визначена в сумі 418741489,31 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори – вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Таким чином, загальна сума корпоративних майнових прав за вищевказаними договорами застави прав складає 540389475,49 грн., про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому судова колегія апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання ПАТ "Альфа-Банк", що вищевказані вимоги не можуть вважатися забезпеченими майном боржника, враховуючи те, що боржником у даній справі є ТОВ "Метали і полімери", а відповідні вимоги кредитора були забезпечені майном іншої особи – Сінібальд Лімітед, у зв’язку із чим положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" слід застосовувати у випадку порушення справи про банкрутство саме майнового поручителя.

Вищевказана позиція Банку є помилковою, оскільки у випадку порушення справи про банкрутство майнового поручителя він автоматично набуває правового статусу боржника. При цьому, правова природа зобов’язань майнового поручителя не є грошовим зобов’язанням у розумінні норми ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що виключає можливість порушення справи про банкрутство саме за зобов’язаннями поручительства, а справу про банкрутство останнього можна порушити у випадку трансформації майнових зобов’язань у грошові.

До того ж, абз. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чітко зазначено, що заставними кредиторами є кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За наведених вище обставин, загальна вартість заставного майна та майнових прав за вищевказаними договорами застави корпоративних прав №297/13 від 02.07.2013 року, №233/13 від 26.06.2013 року, договором застави рухомого майна №235/13, та договорами іпотеки №230/13, №232/13, №234/13, що були укладені з метою забезпечення виконання перед ПАТ "Альфа-Банк" зобов’язань по Договору про відкриття кредитної лінії №72/13 від 20.06.2013 року становить 836958995,18 грн. (540389475,49 грн.+296569537,69 грн.).

Таким чином сума грошових вимог ПАТ "Альфа-Банк" за Договором про відкриття кредитної лінії №72/13 20.06.2013 року в розмірі 424257866,23 грн. є такою, що повністю забезпечена заставою майна боржника та майнового поручителя і підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Метали і полімери" окремо, як вимоги, забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя), що цілком узгоджується із положеннями ч. 8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Що стосується несплаченого боржником судового збору в розмірі 73080,00 грн., то зазначена сума підлягає включенню до реєстру вимог кредитора в четверту чергу.

Щодо заборгованості боржника як поручителя за Договором про відкриття кредитної лінії №ІВ10І-МВ/09 від 21.08.2009 року, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.08.2009 року між ПАТ "Альфа-Банк" та громадянином України - ОСОБА_9 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №ІВ101-MВ/09 (далі за текстом - Кредитний договір), згідно з яким ОСОБА_4 відкрив Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію з граничним розміром кредиту 3000000,00 доларів США.

Додатковою угодою №8 під 14.10.2013 року до Кредитного договору встановлено кінцевий строк дії кредитної лінії – 01.12.2015 року.

Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, ОСОБА_4 надає Позичальнику Кредит лише у межах строку дії Кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту Кредитної лінії.

На виконання умов Кредитного договору 10.09.2009 року Позичальнику було надано транш в сумі 3000000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером Позивача №26140 від 10.09.2009 року.

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором, між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Метали і полімери", було укладено Договір поруки №23-11/12 від 28.05.2012 року із змінами та доповненнями.

Згідно п. 2.1 Договору поруки з урахуванням внесених змін, Поручитель поручається за виконання Боржником наступних обов’язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов’язку повернути Банку наданий за Основним договором Кредит, загальна сума якою у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернений у валюті, у якій його надано, у останній день строку дії Кредитної лінії;

- обов’язок сплачувати Банку проценти за користуванням кредитом, наданий за Кредитною лінією, у наступних розмірах: 43% (сорок три відсотки) річних за користування частиною кредиту, наданою у гривнях; 25% (двадцять п’ять відсотків) річних за користування частиною Кредиту, наданою у євро; за користування частиною Кредиту, наданою у доларах США у наступних розмірах: у період з "21" серпня 2009 року по "31" жовтня 2009 року (включно) – 25% річних, у період з "01" листопада 2009 року по "31" грудня 2009 року (включно) 15,8% річних, у період з "01" січня 2010 року по "31" січня 2011 року (включно) 25% річних, у період з "01" лютого 2011 року по "30" вересня 2013 року 15% річних, у період з "01" жовтня 2013 року по "30" березня 2014 року – 11,86 річних, з "31" березня 2014 року – 15% річних, або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору у строки, визначені в Основному договорі;

- обов’язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку кредит, сплатити проценти за користування ними і виконати інші обов’язки, що передбачені основним договором або випливають з нього;

- обов’язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов’язань за основним договором.

У відповідності до п. 3.1. Договору поруки, Боржник та Поручителі відповідають перед Банком за порушення обов’язків, як солідарні боржники, у тому ж обсязі, що і Боржник.

У зв’язку із неналежним виконанням ОСОБА_9 своїх обов’язків за Договором про відкриття кредитної лінії №ІВ10І- МВ/09 від 21.08.2009 року, ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до суду із відповідною позовною заявою.

За результатами розгляду вищевказаного позову, рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 07.09.2015 року у справі №415/4173/14-ц, позов ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_9, ТОВ "Східноукраїнська Металургійна компанія", ТОВ "НІКА-ХОЛДІНГ", ТОВ "Метали і полімери" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором, що складає 3167183,02 доларів США, з них:

- заборгованість за кредитом 3000000,00 дол. США;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 162150,00 доларів США 00 центів;

- заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 33,02 долара США 02 цента;

- витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50 гривень.

В рахунок погашення заборгованості за вищевказаним рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 07.09.2015 року у справі №415/4173/14-ц надійшли кошти в сумі 100,00 доларів США, згідно заяви на переказ готівки №1453103 від 31.05.2016 року, що зараховані на погашення заборгованості по процентам.

Враховуючи той факт, що в подальшому боржником не було вчинено жодних дій щодо погашення вищевказаної заборгованості, ОСОБА_4 вважає, що заборгованість по процентам по Договору про відкриття кредитної лінії за період з 15.07.2014 року по 07.06.2016 року, збільшилася на 867500,00 доларів США.

Таким чином, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №ІВ10І- МВ/09 від 21.08.2009 року, станом на 07.06.2016 року складає 913,50 грн. та 4029583,02 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви 99997326,31 грн., а загалом 99998239,81 грн. з них:

- заборгованість за кредитом 3000000,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви становить 74447400,00 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 1029550,00 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви складає 25549106,89 грн.;

- заборгованість по пені за прострочення сплати процентів 33,02 долара США, що по курсу НБУ станом на дату підписання заяви становить 819,42 грн.;

- витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50 грн..

Враховуючи наведене, грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" за договором про відкриття кредитної лінії №ІВ10І- МВ/09 від 21.08.2009 року підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню наступним чином: заборгованість за кредитом в сумі 74447400,00 гривень (четверта черга), заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 25549106,89 гривень (четверта черга), заборгованість по пені за прострочення сплати процентів в сумі 819,42 гривень (шоста черга), витрати по сплаті судового збору у сумі 913,50 гривень (четверта черга).

Таким чином, до четвертої черги загалом підлягають включенню вимоги в сумі 99997420,39 грн. та 819,42 грн. пені – до шостої.

Посилання боржника, що сума процентів за користування кредитними коштами слід віднести до шостої черги задоволення вимог кредиторів, враховуючи той факт, що проценти, сплачувані позичальником за користування кредитом, за своєю правовою природою є встановленою договором платою за користування грошовими коштами, а не штрафною санкцією.

Що стосується тверджень боржника стосовно достатності заставного майна для задоволення вимог кредитора за заборгованістю боржника як поручителя за Договором про відкриття кредитної лінії № ІВ10І- МВ/09 від 21.08.2009, то останні є безпідставними, необґрунтованими та такими, що прямо суперечать матеріалам справи, враховуючи те, що на забезпечення виконання вищевказаного договору не укладалось жодних договорів застави.

Щодо заборгованості за Договором банківського рахунку М 103994 від 15.02.2008 року, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.02.2008 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Метали і полімери" було укладено Договір банківського рахунку №103994 (далі за текстом - Договір банківського рахунку).

Відповідно до п. 1.1 Договору банківського рахунку, ОСОБА_4 відповідно до чинного законодавства України відкриває Клієнту поточний рахунок (поточні рахунки), який (які) надалі іменується "Рахунок", і після отримання повідомлення від податковою органу про взяття Рахунку на облік здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта.

В додатку №1 до Договору банківського рахунку з урахуванням внесених змін від 30.10.2014 року, визначено суми за послуги розрахункового обслуговування системи "Клієнт-Банк" BANK ON-LINE.

Так, в п. 1.3 Додатку №1 до Договору банківського рахунку, встановлено плату у розмірі 150 грн./місяць за послугу виконання операцій і перерахування коштів і надання виписок в електронному вигляді за допомогою системи "Клієнт-Банк".

Окрім того, 10.04.2008 року ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Метали і полімери" було укладено Договір №103994 КБ про використання системи "Клієнт-Банк" iFOBS (далі за текстом - Договір про використання системи "Кліент-Банк").

У відповідності до п. 1.1. Договору про використання системи "Клієнт-Банк", ОСОБА_4 встановлює Клієнту систему "Клієнт-Банк" iFOBS, виконує роботи по її обслуговуванню та здійснює розрахункове обслуговування Клієнта на умовах, визначених Основним договором, з урахуванням особливостей, передбачених Основним договором, з урахування особливостей, передбачених цим Договором.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Метали і полімери" з 01.01.2016 року перестав сплачувати кошти за послуги розрахункового обслуговування системи "Клієнт-Банк" iFOBS, згідно п. 1.3 Додатку №1 до Договору банківського рахунку, у нього утворилась заборгованість за один місяць у розмірі 150,00 грн. Також, відповідно до п. 6.1.3 Додатку №1 до Договору банківського рахунку, наявна заборгованість за платежем по Україні за платіжне доручення на паперовому носії в сумі 20,00 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо визнання вимоги ПАТ "Альфа-Банк" за Договором банківського рахунку в сумі 170,00 грн., яка підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що грошові вимоги ПАТ "Альфа-Банк" підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що грошові вимоги підлягають задоволенню в загальному розмірі 100071489,81 грн., в тому числі 819,42 пені (шоста черга) та 100070670,39 грн. основного боргу (четверта черга).

Доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах не знайшли свого підтвердження, є такими, що не доведені належними доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а ухвала господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 є законною, обґрунтованою, прийнятою із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метали і полімери", м. Лисичанськ Луганської області та Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк2, м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.10.2016 року у справі №913/658/16 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя:           Н.О. Мартюхіна

Судді О.Л. Агапов

ОСОБА_3