ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2009 р. Справа № 12/616
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 - представника за довіреністю
№283 від 10.08.2009р.,
від відповідачів ( за первісним позовом ):
- Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2:
ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 21.04.2009р.,
- Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4:
не з'явився,
від третьої особи: ОСОБА_5 - підприємця,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_6, м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "11" червня 2009 р. у справі № 12/616 ( суддя Шпак В.О. )
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, м. Хмельницький
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2,
м. Прилуки Чернігівської області
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4,
м. Хмельницький
про стягнення 6220,85 грн.,
та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м. Прилуки Чернігівської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6, м. Хмельницький
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача за зустрічним позовом підприємця ОСОБА_5
(м. Хмельницький )
про стягнення 17 439,34 грн. штрафних санкцій
з оголошеною в судовому засіданні 24.09.2009 р. перервою до 15.10.2009 р. згідно зі
ст.ст.77,99 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.06.2009 р. усправі №12/616 позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 ( м. Хмельницький ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (м. Прилуки Чернігівської області ), Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 ( м. Хмельницький ) про стягнення 6220,85 грн. задоволено.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) –5 444 грн. 46 коп. заборгованості, 279 грн. 04 коп. різниці від встановленого індексу інфляції, 44 грн. 15 коп. 3% річних, 353 грн.20 коп. пені, 1500 грн. витрат на послуги адвоката, 100 грн. 37 коп. витрат по оплаті державного мита, 116 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_3) на користь підприємця ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) –100 грн. заборгованості, 1 грн.63коп. витрат по оплаті державного мита, 1 грн. 89коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зустрічний позов Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 ( м. Прилуки Чернігівської області ) до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 ( м. Хмельницький ) про стягнення 17 439,34 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №129 від 29.07.2008 р. в сумі 17439 грн. 34 коп. задоволено.
Стягнуто з підприємця ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3 , код НОМЕР_1) - 17 439 грн. 34 коп. штрафних санкцій, 174 грн. 39 коп. державного мита, 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 1 500 грн. витрат на послуги адвоката.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_6, м. Хмельницький ( позивач за первісним позовом ) подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині задоволення зустрічного позову з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким первісний позов залишити без змін, а в задоволенні зустрічного відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм чинного законодавства, неправильне застосування норм матеріального права, а саме:
- по заявці за №327 від 12.08.2008 р. мало місце запізнення на завантаження на одну добу, однак воно спричинено по вині підприємця ОСОБА_2;
- будь-яких претензій щодо неналежного виконання позивачем за первісним позовом умов договору-заявки підприємцем ОСОБА_2 не заявлялось, а ст.315 ГК України передбачає обов"язковість заявлення претензії до пред"явлення перевізникові позову;
- відповідачем неправомірно нараховано та заявлено, а господарським судом задоволено вимоги щодо стягнення з позивача за первісним позовом як перевізника суму штрафних санкцій;
- судом всупереч норм чинного законодавства взято за основу те, що відповідачем виставлено вимоги й по інших зобов"язаннях, а саме: по заявці №292 від 29.07.2008 р., заявці №304 від 04.08.2008 р., заявці №316 від 12.08.2008 р., заявці №327 від 12.08.2008 р., заявці №330 від 13.08.2008 р.
В письмових поясненнях ( а.спр.94,95 ) скаржник вказав таке:
- судом не враховано, що позивачем по зустрічному позову не подано доказів, які б підтверджували наявність вини підприємця ОСОБА_6 у порушенні зобов"язань за договором;
- в судовому засіданні неодноразово наголошувалось про виникнення затримок у поставці товару з незалежних від нього причин, а саме затримок на митниці; відносно заявки №330 від 13.08.2008 р. термін доставки був визначений 24.08.2008 р., що припадало на неділю і визнано в Україні державним святом, вихідний днем було і 25.08.2008 р., тому виникла затримка з митним оформленням, а товар був доставлений лише 26.08.2008 р.;
- відносно заявки №304 від 04.08.2009 р. термін доставки був визначений 12.08.2008 р. , однак у зв"язку з тим, що автомобіль, зазначений у заявці, у період з 09.08.2008 р. по 14.08.2008 р. перебував у сервісному центрі з приводу ремонту паливної апаратури, товар відповідно до митної декларації був поставлений з затримкою, а саме 21.08.2008 р.; причина затримки не пов"язана з діями перевізника; докази про перебування автомобіля на ремонті подано до суду апеляційної інстанції (до суду першої інстанції їх не подано з незалежних від відповідача за зустрічним позовом причин );
- позивачем за зустрічним позовом не вчинено жодних дій для досудового врегулювання спору та не подано відповідних доказів;
- прострочення доставки сталося не з вини перевізника;
- судом не враховано, що позивачем за зустрічним позовом пропущено строки позовної давності , передбачені ст.315 ГК України, хоч в усному порядку відповідачем за зустрічним позовом було заявлено про застосування строків позовної давності щодо зустрічного позову.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Третя особа підтримала позицію позивача за первісним позовом.
Представник відповідача (підприємця ОСОБА_2В.) за первісним позовом заперечив проти доводів й вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення в оскарженій частині законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідач за первісним позовом (підприємець ОСОБА_4 ) в засідання не з"явився, свого представника не направив.
Враховуючи, що копію ухвали апеляційного суду про призначення судового засідання на 15.10.2009 р., зокрема на ім"я підприємця ОСОБА_4 надіслано рекомендованою кореспонденцією 28.09.2009 р. (про що свідчить копія відповідного реєстру відправки ЖАГС за 28.09.2009 р.), тобто вказана особа належним чином повідомлена про дату, час і місце засідання, апеляційний суд розглянув скаргу по суті без її участі.
Учасники процесу, яким було запропоновано подати відзив на скаргу, не скористались визначеним ч.1 ст.96 ГПК України правом надіслання, зокрема до суду відзиву на скаргу.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що в березні 2009 р. підприємець ОСОБА_6, м. Хмельницький звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Прилуки Чернігівської області до приватного підприємця - ОСОБА_4, м. Хмельницький ( вказаних осіб зазначено в якості відповідачів ) про стягнення 6220,85 грн. ( а.спр.2-5 ).
В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачами умов договору №129 від 29.07.2008р. та заявки № 327 від 12.08.2008р., і договору поруки від 14.08.2008р.
В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 м. Прилуки - заборгованість в розмірі 6120,85 грн., з яких 5444,46 грн. - сума основного боргу, 279,04 грн. - збитки внаслідок інфляції, 44,15 грн. - 3% річних від простроченої суми та 353,20 грн. - пені. Стягнути з відповідача - підприємця ОСОБА_4 - 100 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1500 грн.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.03.2009 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №12/616 ( а.спр.1 ).
До прийняття рішення зі спору, Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 ( м. Прилуки Чернігівської області ) подано зустрічний позов до підприємця ОСОБА_6 ( м. Хмельницький ) про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору №129 від 29.07.2008р. в сумі 17439грн. 34 коп. Крім того, судові витрати, в тому числі витрати на послуги адвоката в сумі 3000 грн. ( а.спр.42 ).
Ухвалою від 21.05.2009 р. зустрічний позов приєднано до справи №12/616 для спільного розгляду з первісним ( а.спр.69 ).
З приводу зустрічного позову судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Отже, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем за первісним позовом до позивача за первісним позовом для одночасного розгляду з первісним, і повинен характеризуватися самостійними матеріально-правовими вимогами відповідача до позивача.
Зустрічний позов має свою специфіку, яка полягає у тому, що він подається не будь-яким з учасників процесу, а лише відповідачем за первісним позовом до первісного позивача.
Важливою характеристикою зустрічного позову є його взаємна пов'язаність з первісним, що може проявлятися у тому, що:
- обидва позови взаємно пов'язані і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, зменшенню обсягу доказової
бази;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися,
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову.
Судова колегія наголошує, що первісний та зустрічний позови заявляються двома особами; в цих позовах кожну із сторін зазначено як в якості позивача, так і в якості відповідача, причому, кожна із сторін має протилежний статус, а саме: позивач за первісним позовом у зустрічному набуває статусу відповідача, а відповідач за первісним позовом у зустрічному - статусу позивача.
Враховуючи, зокрема, що в даному випадку задоволення зустрічного позову не виключає повне або часткове задоволення первісного позову, судова колегія дійшла висновку, що позов підприємця ОСОБА_2 не є зустрічним в розумінні ч. 1 ст. 60 ГПК України. На думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протилежне. Фактично суд розглянув два окремих позови в одному провадженні.
Як вже зазначалось, рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.06.2009 р. у справі №12/616 вимоги обох позовів задоволено ( а.спр.78-80 ).
Апеляційний суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду, незважаючи на те, що останній помилково розцінив і прийняв позов підприємця ОСОБА_2 як зустрічний. Фактично має місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Однак слід вказати, що таке порушення не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
Ухвалою від 13.08.2009 р. ЖАГС залучив ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.спр.108,109).
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2008 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (експедитор-замовник) та підприємцем ОСОБА_6 (експедитор-перевізник) укладено договір на транспортно–експедиційне обслуговування за №129, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався організовувати перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок, що подаються замовником і які є складовою частиною цього договору ( копія міститься на а.спр. 11,12, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 15.10.2009 р.).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що фотокопія договору та фотокопія заявки, відправлені факсом, мають юридичну силу оригінала.
12 серпня 2008 року підприємцем ОСОБА_2 позивачу для підписання надіслано заявку за №327 від 12.08.2008р. (а.спр.13 ).
Дане замовлення на перевезення вантажу, що належав замовнику - ВАТ "Іскра”, по маршруту Львів (Україна)- м. Уфа (Росія) з датою завантаження 14.08.2008р. позивачем прийнято до виконання.
Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов‘язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов‘язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Аналогічні положення містяться і в ст. 929 Цивільного кодексу України.
У відповідності зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Позивачем за первісним позовом було залучено до виконання замовлення як перевізника - ОСОБА_5.
14 серпня 2008 року в місце призначення - м. Львів вул. Вулецька, 14 надано під завантаження автомобіль ІVЕСО НОМЕР_4/НОМЕР_5, та здійснено завантаження товару (скляна колба).
Даний вантаж було доставлено до місця призначення - замовнику ВАТ „УЗЗЛ-Світ" (м. Уфа, ул. Юбілейна, 6.1), підтвердженням чого є товарно-транспортна накладна (СМR) №0199665, підтвердження про прибуття ( копії документів містяться на а.спр.14-16,оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.09.2009 р.).
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов‘язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві) , а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За домовленістю сторін у заявці сторонами обумовлено вартість наданих послуг, яка становить 3600 доларів США по курсу НБУ на момент завантаження автомобіля (що на той час було еквівалентно 17 438, 40 грн., оскільки курс НБУ по відношенні гривні до долара США становив 4, 844 грн.).
Згідно з п. 4.2 договору №129 замовник зобов'язався проводити оплату наданих послуг по перевезенню вантажу в національній валюті України згідно рахунку протягом 15 банківських днів з моменту надання оригіналів документів: рахунку, договору, акту виконаних робіт та підтвердженого одержувачем КДПГ (СМR).
На оплату наданих послуг по перевезенню вантажу позивачем направлено ПП ОСОБА_2 для підписання акт прийняття - здачі виконаних послуг по вантажних перевезеннях за №50 від 14.08.2008р. та виставлено рахунок №50 від 14.08.2008р. ( копії документів містяться на а.спр.18,19, оригінали оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.09.2009 р.).
Загальна вартість наданих позивачем послуг становить 3600 доларів, тобто 17 438, 40 грн. (як зазначає позивач).
Боржник повинен був провести перерахунок коштів на рахунок позивача протягом 15 банківських днів з моменту надання оригіналів документів, які отримані ним 19.09.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням (копія якого міститься на а.спр.20, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.09.2009 р.), тобто до 05 жовтня 2008 року.
14 серпня 2008 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір поруки (копія якого міститься на а.спр.24, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 15.10.2009 р.) для забезпечення належного виконання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 взятих зобов'язань за укладеним між нею та підприємцем ОСОБА_6 договором №129 від 29.07.2008р. та заявкою №327 від 12 серпня 2008 року
Договором поруки підприємець ОСОБА_4 ( відповідач 2 за первісним позовом ) як поручитель зобов‘язався солідарно відповідати з підприємцем ОСОБА_2 (відповідач 1) перед кредитором, тобто позивачем за первісним позовом, в частині боргу підприємця ОСОБА_2В за договором №129 від 29.07.2008р., який становить 100 грн., однак зобов'язання за договором поруки відповідач 2 не виконав.
Свої зобов'язання щодо оплати наданих позивачем за первісним позовом згідно з договором на транспортно-експедиційне обслуговування послуг ОСОБА_2 виконала частково, перерахувавши на рахунок підприємця ОСОБА_6 07.10.2008р. кошти в сумі 8719,20 грн. (виписка по рахунку від 08.10.2008р.), та 21.10.2008 року ще 5231,20 грн. (виписка по рахунку від 22.10.2008р.). Копії виписок містяться на а.спр.21, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.09.2009 р. Загальна сума перерахованих коштів становить 13 950, 40 грн., що на момент завантаження автомобіля еквівалентно було 2 879,93 доларів США. Решта боргу в сумі 720, 06 доларів відповідачем 1 залишено не оплаченим.
В ст. 612 ЦК України зазначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В порушення вищезазначених норм відповідач 1 свої зобов"язання належним чином не виконав ( в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про виконання експедитором-замовником договірних зобов"язань у повному обсязі ).
Відповідно до ч. 2 п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Валютою виконання зобов'язання сторонами по контракту було визначене долар США.
Згідно зі ст. 198 ГК України грошові зобов‘язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Разом з тим, за ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На день виписки рахунків на оплату наданих послуг по перевезенню вантажу вартістю 3 600 доларів США валютний курс НБУ валюти долара США по відношенню до гривні складав 4,844грн., що еквівалентно 17 438, 40 грн.
Станом на день пред'явлення позову до суду валютний курс НБУ гривні по відношенню до долара США становить 7,70 грн., тому за підприємцем ОСОБА_2 на день пред'явлення позову до суду перед позивачем рахується заборгованість в сумі 720, 06 доларів США, тобто 5 544, 46 грн. (720,06 $ США х 7, 70 (курс $ США/грн.) = 5 544,46 грн.)
Стосовно виставлення позивачем до оплати рахунку на суму 17 438, 40 грн., то вказана сума визначалась, виходячи із курсу гривні по відношенню до $ США на час направлення для оплати відповідачу рахунку, який в обумовлений термін відповідачем оплачений не був.
Таким чином, на думку апеляційного суду, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 5 544,46 грн. підтверджені належними доказами, відповідають положенням чинного законодавства і підлягають задоволенню (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, який правомірно стягнув з відповідача 1 на користь позивача за первісним позовом суму основного боргу ).
Як зазначалось вище, вимогами первісного позову було стягнення з підприємця ОСОБА_2 на користь підприємця ОСОБА_6 пені, 3% річних, інфляційних.
З приводу вказаних вимог судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Із приписів ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України вбачається, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 5.4 договору №129 сторони передбачили, що у випадку затримки в оплаті рахунків експедитор - замовник виплачує експедитору-перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої суми за кожний день прострочення платежу.
Як вже зазначалось, боржник (відповідач 1) повинен був провести перерахунок коштів на рахунок позивача протягом 15 банківських днів з моменту надання оригіналів документів (п.4.2. договору №129), які отримані ним 19.09.2008р., що підтверджується поштовим повідомленням (копія якого міститься на а.спр.20, оригінал оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.09.2009 р.), тобто до 05 жовтня 2008 року. Прострочка має місце з 06.10.2008 р.
За розрахунком позивача за первісним позовом ( а.спр.10) сума пені становить 353грн. 20коп. (за період з 23 жовтня 2008р. по 25 березня 2009р. -154дня) із залишку несплаченої згідно з рахунком №50 від14.08.2008 р. суми - 3 488,00 грн.
Крім зазначеного, позовною вимогою вказаної особи було стягнення 279 грн.04 коп. інфляційних та 44грн. 15 коп.3 % річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
За зазначений період прострочення (за розрахунком позивача по первісному позову - а.спр.10) розмір інфляційних становить 279грн.04коп., 3 % річних - 44грн. 15 коп.
Судова колегія з розрахунком пені, інфляційних, 3% річних погоджується та визнає обґрунтованими вимоги первісного позову про стягнення 353грн. 20коп. пені, 279грн.04коп. інфляційних та 44грн. 15 коп.3 % річних. Місцевий суд правомірно задовольнив вказані вимоги підприємця ОСОБА_6, а також правильно вирішив питання розподілу судових витрат з державного мита й послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Позивач по первісному позову просив стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 1500 грн.
Матеріали справи свідчать, що між первісним позивачем та адвокатом ОСОБА_8 укладено договір про надання юридичних послуг, за які позивачем (підприємцем ОСОБА_6Я.) сплачено ОСОБА_8 1500грн.
Статтею 48 Кодексу встановлено: витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.
В контексті цієї норми судові витрати з оплати послуг адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що ст.44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника (аналогічною є позиція Верховного Суду України від 01.10.2002 р. №30/63).
Позивачем за первісним позовом в обґрунтування понесених витрат надано копію договору про надання юридичних послуг від 26.03.2009року, копію розрахункової квитанції №666659 від 26.03.2009р. на суму 1 500грн. (а.спр.73,74), копію свідоцтва адвоката №148.
Приймаючи до уваги складність спірних відносин, об’єм матеріалів справи, суд вважає, що розмір відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 1 500 грн. є обґрунтованим.
На думку апеляційного суду, місцевий суд правомірно стягнув з відповідача 1 на користь первісного позивача 1 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Відносно позовних вимог підприємця ОСОБА_2 слід зазначити таке.
Відповідно до п. 1.1 договору на транспортно - експедиційне обслуговування підпри ємець ОСОБА_6 (експедитор - перевізник) взяв на себе зобов'язання здійснювати організацію перевезення та експедирування та комплексу опе рацій пов'язаних з перевезенням вантажів.
В п.2.1 договору зазначено, що експедитор-перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових транспортних заявок, що подаються Експедитором-замовником за формою, встановленою в додатку №1 до цього Договору, підписаних вповноваженим представником експедитора-замовника, які являються складовою частиною договору.
Згідно зі ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Статтями 610,611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В п. 5.5 договору передбачено відповідальність експедитора - перевізника: в разі запізнення на завантаження або вивантаження більше ніж на 3 години перед бачено штраф в розмірі 10% від суми фрахту, а у разі спізнення більше ніж на добу штраф в розмірі 20% від суми фрахту.
Під час розгляду справи було апеляційним судом було встановлено порушення підприємцем ОСОБА_6 зобов’язань за договором ( строків завантаження і вивантаження вантажу), а саме:
- заявка № 292 від 29.07.2008 року, міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) №0199617 запізнення 1 доба;
- заявка № 304 від 04.08.2008 року, міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) №0199627 запізнення - 9 діб;
- заявка № 316 від 12.08.2008 року, міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) № 0199661 запізнення - 2 доби;
- заявка № 327 від 12.08.2008 року, міжнародна товарно - транс портна накладна (СМR) № 0199665 запізнення - 2 доби;
- заявка № 330 від 13.08.2008року, міжнародна товарно - транспортна накладна (СМR) № 0199671 запізнення - 2. Копії, зокрема вказаних документів містяться на а.спр.49-63, оригінали ТТН оглянуто в засіданні апеляційного суду 24.09.2009 р.
У згаданих заявках сума фрахту встановлена в розмірі 3 600 $ США. Виходячи із курсу долара США (на час здійснення перевезення) та розміру штрафу 20%, сума штрафу буде становити 17 439грн. 34коп.( а.спр.42).
Судова колегія погоджується з розрахунком підприємця ОСОБА_2 та вважає, що вимоги вказаної особи підтверджені доказами по справі, відповідають положенням чинного законодавства і підлягають задоволенню (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись ).
В письмових поясненнях (а.спр.94,95) підприємець ОСОБА_6, заперечуючи проти задоволення позовних вимог підприємця ОСОБА_2, вказав, що в засіданні суду неодноразово наголошувалось про виникнення затримок у поставці товару з незалежних від нього причин, а саме затримок на митниці; відносно заявки №330 від 13.08.2008 р. термін доставки був визначений 24.08.2008 р., що припадало на неділю і визнано в Україні державним святом, вихідний днем було і 25.08.2008 р., тому виникла затримка з митним оформленням, а товар був доставлений лише 26.08.2008 р. Відносно заявки №304 від 04.08.2009 р. термін доставки був визначений 12.08.2008 р. , однак у зв"язку з тим, що автомобіль, зазначений у заявці у період з 09.08.2008 р. по 14.08.2008 р., перебував у Сервісному центрі з приводу ремонту паливної апаратури, товар відповідно до митної декларації був поставлений з затримкою, а саме 21.08.2008 р.; причина затримки не пов"язана з діями перевізника; докази про перебування автомобіля на ремонті подано до суду апеляційної інстанції (до суду першої інстанції їх не подано з незалежних від підприємця ОСОБА_6 причин ). Скаржник вважає, що відсутня його вина в затримці у поставці товару.
Судова колегія такі твердження вважає помилковими, оскільки згідно з умовами договору в обов"язки експедитора - перевізника, входить, зокрема забезпечення своєчасної подачі справного транспортного засобу під завантаження. Перебування у період з 09.08.2008 р. по 14.08.2008 р. автомобіля, зазначеного у заявці №304, у сервісному центрі з приводу ремонту паливної апаратури, не є підставою для звільнення експедитора -перевізника від відповідальності у вигляді сплати штрафу.
Апеляційним судом враховується, що період перебування автомобіля перевізника в сервісному центрі підтверджується довідкою від 07.08.2009 р. (а.спр.97), однак вказане не впливає на кінцевий результат вирішення спору, оскільки експедитор - перевізник повинен був подати для перевезення справний автомобіль.
Щодо затримки поставки товару по заявці №330 від 13.08.2008 р. (термін доставки був визначений 24.08.2008 р.). Загальновідомим є факт, що 24 серпня - святковий день. Посилання скаржника на вказаний факт також не може бути підставою для звільнення експедитора - перевізника від відповідальності за затримку поставки товару у вигляді сплати штрафу, тому що йому було відомо, що вказаний день є святковим, а наступний - вихідним, але, незважаючи на це, він погодився на прийняття до виконання такої заявки.
Як вже зазначалось, підприємець ОСОБА_2 просила стягнути з підприємця ОСОБА_6 витрати на послуги адвоката в сумі 3000грн.
В обґрунтування понесених витрат посилається на договір щодо надання юридичних послуг №195/04/09 від 11.05.2009року, акт приймання виконаних робіт від 19.05.2009року, видатковий касовий ордер на суму 3000грн. та на свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №479 (а.спр.64-67,75).
З врахуванням складності спірних відносин, об’єму матеріалів справи апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість розміру відшкодування витрат на послуги адвоката в сумі 1 500 грн.
Вимоги чинного законодавства з приводу умов, при яких можливо покласти на відповідача витрати на послуги адвоката (про які йшлося вище- приписи ст.ст.44,48 ГПК України, Закону України "Про адвокатуру), дотримано.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Хмельницької області від 11.06.2009 р. у справі №12/616.
Доводи скарги не є переконливими.
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_6 ( м. Хмельницький ) - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 червня2009 р. у справі № 12/616 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_6, м. Хмельницький - без задоволення.
2. Справу № 12/616 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 6 прим.:
--------------------
1 - до справи
2-4- сторонам
5 - третій особі
6 - в наряд