Справа № 22ц-2027/2009 Головуючий у 1-ій інстанції ОВСІЄНКО Ю.К.
Категорія – цивільна Доповідач – ШАРАПОВА О.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ШАРАПОВОЇ О.Л.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі: КОВАЛЕНКО Ю.В.
За участю: ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В березні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 395.35 грн., у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2008 року в м. Чернігові по вул. Дніпровській він керував велосипедом і при здійсненні повороту ліворуч був збитий автомобілем ВАЗ 2107 , державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_2 Дорожньо-транспортна подія трапилася з вини водія автомобіля ОСОБА_3, який проявив неуважність, їхав з великою швидкістю, за наявності технічної можливості уникнути зіткнення, скоїв наїзд. В результаті ДТП він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні і ним за власні кошти були придбані медичні преперати на суму 395.35 грн. В результаті ДТП він отримав інвалідність другої групи, що призвело до моральних страждань, які він оцінює в 25 000 грн.
В липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустріним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 1702 грн., у відшкоджування моральної шкоди 300 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2008 року в м. Чернігові по вул. Дніпровській сталася дорожньо-транспортна подія, учасниками якої є ОСОБА_1. та ОСОБА_3. Вказана дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія велосипеда ОСОБА_1, який при здійсненні повороту не виконав вимоги п.п. 10.1, 10.3 ПДР України , що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03 травня 2008 року. В результаті ДТП його автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, яким на момент ДТП керував ОСОБА_3., отримав механічні пошкодження. Він через ОСОБА_3 витратив на ремонт автомобіля 1702 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково та на його користь з ОСОБА_2. було стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 395.35 грн., у відшкодування моральної шкоди 400 грн. та судові витрати; позовні вимоги ОСОБА_2. були задоволені частково та на його користь з ОСОБА_1 було стягнуто у відшкодування матеріальної шкоди 1702 грн., у відшкодування моральної шкоди 100 грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2. скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення на його користь у відшкодування моральної шкоди 400 грн. змінити, задовольнивши його позов в цій частині в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд дійшов помилково висновку про те, що дорожньо-транспортна подія трапилася у зв”язку з порушенням ним правил Дорожнього руху України, оскільки постанова про відмову у порушенні кримінальної справи від 03.05.08 року винесена зацікавленими особами і не може бути належним доказом по справі. Апелянт посилається на те, що відносно нього постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення дорожнього руху не виносилася, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2. про відшкодувння матеріальної та моральної шкоди. Апелянт вказує на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, йому встановлена 2 група інвалідності, а тому суд при визначенні розміру морального відшкодування не врахував характер та тривалість моральних страждань.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 24 квітня 2008 року в м. Чернігові по вул. Дніпровській ОСОБА_3., керуючи автомобілем ВАЗ 2107 , державний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на ОСОБА_1, який керував велосипедом при здійсненні останнім повороту ліворуч. Постановою інспектора з дізнання ВДАІ м. Чернігова при УМВС України в Чернігівській області від 03 травня 2008 року в порушенні кримінальної справи за даним фактом ДТП відмовлено у зв”язку з тим, що в діях водія ОСОБА_3 не вбачається порушень ПДР України, а дорожньо-транспортна пригода трапилася у зв”язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог 10.1, 10.3 ПДР України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дорожньо-транспортна подія, яка мала місце 24 квітня 2008 року за участю ОСОБА_3., який керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, та ОСОБА_1 , який керував велосипедом, сталася внаслідок порушення останнім Правил дорожнього руху України, в результаті чого ОСОБА_1. отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а автомобіль – механічні пошкодження, а тому з власника транспортного засобу на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на лікування в сумі 395.35 грн. та 400 грн. у відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_1 на користь власника автомобіля ВАЗ 2107 – витрати на ремонт вказаного транспортного засобу в сумі 1702 грн. та у відшкодування моральної шкоди 100 грн.
Проте, з такими висновками не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
За змістом ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обо”єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за ст. 1187 ЦК України необхідно враховувати, що володільцем джерала підвищеної небезпеки може бути особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об”єктом та яка фактично здійснює експлуатацію небезпечного об”єкту.
З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2008 року ОСОБА_3. на підставі довіреності від 29 лютого 2008 року в м. Чернігові по вул. Дніпровській керував автомобілем ВАЗ 2107 , державний номерний знак НОМЕР_1, та здійснив наїзд на ОСОБА_1, який керував велосипедом при здійсненні останнім повороту ліворуч.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що саме з ОСОБА_3, як з особи, яка на відповідній правовій підставі володіла та фактично здійснювала експлуатацію транспортного засобу, слід стягнути на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 395 грн. 35 коп.
Враховуючи, що ОСОБА_1. в результаті даної дорожньо-транспортної події отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, апеляційний суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3, як з володільця джерела підвищеної небезпеки, слід стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про те, що роботи по ремонту автомобіля ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1, які, за поясненнями представника відповідача, були проведені в червні 2009 року, пов”язані з механічними пошкодженнями транспортного засобу, які мали місце в результаті дорожньо-транспортної події 24 квітня 2008 року; відсутні в матеріалах справи фінансові документи, які б підтверджували, що ОСОБА_2 або інша уповноважена ним особа фактично понесли витрати по ремонту транспортного засобу.
З урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути у відшкодування витрат на ІТЗ 16 грн. 50 коп. ( 1.5 грн. – витрати по розгляду справи в суді І інстанції, 15 грн. – витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції); з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 29 грн. 75 коп. ( 25.5 грн. – позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, 4.25 грн. – позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди). У зв”язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. про стягнення матеріальної та моральної шкоди з останнього на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 29 грн. 75 коп. ( 25.5 грн. – позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, 4.25 грн. – позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди). Крім того, ОСОБА_1. слід повернути надлишково сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 105 грн., які сплачені по квитанції 14/1 від 17 серпня 2009 року.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. в зв”язку з неповним з”ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 липня 2009 року – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 395 грн. 35 коп. та у відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 16 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 29 грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 29 грн. 75 коп.
Повернути ОСОБА_1 надлишково сплачену суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 105 грн., які сплачені по квитанції 14/1 від 17 серпня 2009 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: