Справа № 11-333/2009 р. Головуючий у І інстанції – Галич А.І.
Категорія – ст. 185 ч. 3 КК України. Доповідач - Демченко О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
3 серпня 2009 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Демченка О.В.
суддів – Сердюка О.Г., Козака В.І.
при секретарі Масловій О.В.
з участю прокурора – Басюка С.В.
засудженого ОСОБА_1,
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника потерпілих – адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року,-
в с т а н о в и в :
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Єрцево Коношського району Архангельської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, працюючий реалізатором на ринку м.Прилуки, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений: за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі. На підставі ст.. 75,76 КК україни ОСОБА_1 звільнений від покарання з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців з зобов’язаням його повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.
З ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 23100 грн. та 968 грн. їхніх витрат на юридичні послуги. З ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 2000 грн., на користь ОСОБА_2 1000 грн. та судових витрат за проведення експертиз в суму 851 грн. 85 коп.
Вироком суду ОСОБА_1 був визнаний винним і засуджений за те, що в період з 12 по 15 січня 2009 року в нічний час в місті Прилуках Чернігівської області він шляхом підбору ключа до навісного замка неодноразово проникав всередину гаража НОМЕР_1 в автокооперативі „Строймашівець-2”, який належить потерпілим ОСОБА_2 і таємно здійснював звідти крадіжки грошових коштів, які належали потерпілим. Всього за вказаний період ОСОБА_1 таємно викрав 23100 грн., витративши їх на власні потреби.
На даний вирок суду подані апеляції обох потерпілих та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції. У всіх апеляціях ставиться питання про скасування вироку у зв’язку з м’якістю призначеного покарання.
Так прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, поставив питання про скасування вироку і постановлення вироку апеляційним судом, яким збільшити призначене ОСОБА_1 покарання до 4-х років позбавлення волі, звільнити його від покарання на підставі ст. 75 КК України та повністю задовольнити цивільні позови потерпілих, окрім їхніх витрат на лікування.
Потерпілий ОСОБА_3 в своїй апеляції поставив питання про скасування вироку в частині призначеного покарання і розв’язання цивільного позову. Вимагав призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі без звільнення його від покарання з випробуванням. Щодо цивільного позову, то потерпілий просив задовольнити його у повному обсязі. Місцевий суд, на думку потерпілого, неправильно об’єднав позовні вимоги двох потерпілих і в новому судовому рішення слід вказати - які суми на відшкодування матеріальної шкоди стягуються на користь кожного з потерпілих. Апеляція мотивована тим, що ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин, не зробив для себе ніяких висновків, своїми діями заподіяв потерпілому значну матеріальну і моральну шкоду. Суд безпідставно не стягнув на користь його, потерпілого ОСОБА_3 витрат на юридичну допомогу.
Аналогічні вимоги містяться в апеляції потерпілої ОСОБА_2 Апеляція щодо підсилення покарання мотивована даними про особу ОСОБА_1, який здійснив крадіжку великої суми грошей і не зробив для себе ніяких висновків. Щодо неправильного вирішення цивільного позову, то потерпіла вважає, що суд неправильно об’єднав два цивільні позови двох потерпілих і тягнув на її , потерпілої ОСОБА_2 занадто малу суму на відшкодування моральної шкоди, безпідставно не стягнув грошову суму на відшкодування шкоди, пов’язаної з лікуванням потерпілої.
У зв’язку з тим, що прокурором і потерпілими було поставлене питання про підсилення покарання засудженому, апеляційним судом було призначене часткове судове слідство, в ході якого допитаний засуджений ОСОБА_1, обидва потерпілі та досліджені матеріали справи.
В засіданні апеляційного суду всі апелянти уточнили свої апеляційні вимоги. Зокрема, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2 заявили, що не наполягають на призначенні засудженому ОСОБА_1 більш суворого покарання, оскільки їм вже відшкодована матеріальна і частково моральна шкода. Просили у повному обсязі задовольнити їхні позовні вимоги.
В змінах до апеляції прокурора виключена вимога про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання і поставлене питання про розв’язання цивільних позовів і задоволення їх частково – за виключенням витрат потерпілих на лікування.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не заперечував правильності засудження його за ст. 185 ч. 3 КК України, міру призначеного покарання. Позови потерпілих визнав частково. Не визнав своєї вини в заподіянні своїми діями шкоди здоров’ю потерпілих.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що всі апеляції підлягають частковому задоволенню. Таке рішення суд ґрунтує наступним.
Винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину, за який його було засуджено, повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Вона підтверджена як показаннями самого ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, так і узгодженими з ними показаннями потерпілих, свідків, протоколом огляду місця події та висновками дактилоскопічних експертиз, яким суд дав вірної правової оцінки. Правильність засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України в апеляціях не оспорюється, тому апеляційний суд цього питання не досліджує.
Оскільки в уточнених апеляціях усіх учасників процесу не ставилось питання про призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання, апеляційний суд вирішує тільки питання цивільних позовів.
В ході досудового розслідування та судового розгляду справи потерпілими по ній було визнано двох осіб – ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Ними ж було заявлено два самостійні цивільні позови (т.1 а.с. 203, 211). В послідуючому суд, розглядаючи справу, будь-якого рішення про об’єднання цих позовів не виніс, а грошову суму на відшкодування матеріальної шкоди стягнув з засудженого на користь двох потерпілих, а не індивідуально кожного з них. Оскільки таке рішення суду суперечить позиціям сторін в судовому засіданні, воно підлягає зміні.
Місцевий суд обґрунтовано не визнав доведеним заподіяння діями ОСОБА_1 (крадіжкою) шкоди здоров’ю потерпілих. Достовірних і достатніх доказів того, що потерпілі звернулись до медичних установ зі скаргами на погіршення здоров’я саме внаслідок скоєної крадіжки, місцевому і апеляційному суду надано не було. Довідки Прилуцької міської лікарні про можливість погіршення здоров’я потерпілих після злочину (т.1 а.с. 220-221) таких доказів не містять, а є лише припущенням лікарів щодо можливості причин погіршення здоров’я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Достовірними й достатніми доказами на обґрунтування цивільного позову вони бути не можуть. Тому місцевий суд правильно відмовив потерпілим в задоволенні їхнього позову в частині відшкодування витрат на придбання ліків.
Разом з тим, місцевий суд не у повній мірі врахував ступінь моральних страждань потерпілих, які були викликані позбавленням їх можливості вільно розпоряджатись своїми грошовими коштами, необхідністю доводити свою правоту в органах досудового слідства й суді. Тому апеляційний суд вважає за необхідне збільшити суму на відшкодування моральної шкоди обом потерпілим. Стягненню на користь потерпілих підлягають і розходи на юридичну допомогу, оскільки їхні інтереси на досудовому слідстві і в суді представляв адвокат ОСОБА_4
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що відшкодування моральної шкоди обом потерпілим в повному обсязі заявлених ними вимог порушило б принцип справедливого балансу інтересів сторін в справі, оскільки ця сума є більшою, ніж 50 % від викраденої грошової суми.
Після подачі апеляції потерпілими засудженим добровільно було відшкодовано завдані ним збитки в сумі 27068 грн. і цю суму передано потерпілим, про що свідчить надана засудженим розписка. Як встановлено в апеляційному суді, засуджений повністю відшкодував заподіяну ним матеріальну шкоду обом потерпілим, також відшкодував потерпілій ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1000 грн. і витрати на юридичну допомогу в сумі 968 грн., потерпілому ОСОБА_3 – моральну шкоду в сумі 2000 грн. Крім того, засудженим було повністю відшкодовано судові витрати згідно вироку суду. Документи про це долучені до матеріалів справи і повинні бути враховані при виконанні вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366, 373, 374, 379 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково. Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 11400 грн., моральної шкоди 4000 грн., на відшкодування витрат на юридичну допомогу 968 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 11700 грн.., моральної шкоди 2000 грн., на відшкодування витрат на юридичну допомогу 968 грн.
В порядку ст. 409-411 КПК України зобов’язати суд, який постановив вирок, при його виконання врахувати добровільну сплату засудженим ОСОБА_1 заподіяної ним матеріальної, моральної шкоди обом потерпілим та витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги потерпілій ОСОБА_2, загальною сумою в 27068 грн. та судових витрат в сумі 851 грн. 85 коп.
В іншій частині цей вирок залишити без змін.
Судді:
В.І. Козак О.В. Демченко О.Г. Сердюк