Справа № 11-446/2009 р. Головуючий у І інстанції – Бабич О.І.
Доповідач - Демченко О.В.
У Х В А Л А
Іменем України
29 вересня 2009 р.
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді – Демченка О.В.,
суддів – Антипець В.М., Сердюка О.Г.
при секретарі Семко Т.Ф.
з участю прокурора – Гапеєвої Н.П.,
виправданого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляцією прокурора Талалаївського району Чернігівської області на вирок Талалаївського районного суду від 25 червня 2009 року,-
в с т а н о в и в :
Вироком Талалаївського районного суду Чернігівської області від 25 червня 2009року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець села Красний Колядин, мешканець села Березівка Талалаївського району Чернігівської області, з середньою-спеціальною освітою, працюючий директором ТОВ Агрофірма „Чернецьке ЛТД” в селі Чернецьке Талалаївського району, в силу ст. 89 КК України не судимий,
виправданий за ст. ст. 197-1 ч.1; 365 ч. 1 КК України.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 було пред’явлено звинувачення в тому, що він, будучи директором товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми „Чернецьке ЛТД” та здійснюючи відповідно до п. 9.7 його статуту керівництво оперативною діяльністю товариства, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки і будучи службовою особою, перевищив службові повноваження, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним державним інтересам.
Перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно в інтересах очолюваного тим товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_1 з метою використання цим товариством земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, без будь-якого дозволу на її використання, навесні 2008 року всупереч вимог ст. ст. 20,50 Закону України „Про землеустрій” та Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 26.05.2007 р., без виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, всупереч вимог ст.ст. 123-126 Земельного Кодексу України, ст.. 6,15-18 Закону України „Про оренду землі”, без відповідного рішення Талалаївської районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки в оренду, без укладення договору оренди земельної ділянки та без встановлення її меж в натурі, приступив до використання земельної ділянки масиву „озера” (поле № 8) площею 66,3 га із земель запасу Чернецької сільської ради Талалаївського району Чернігівської області шляхом проведення робіт по оранці, посіву та вирощуванню сільськогосподарських культур.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, проведеного згідно вимог „Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням...”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, розмір шкоди, завданої державі в результаті незаконних дій директора ТОВ агрофірми „Чернецьке” ОСОБА_1 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки складає 40 144, 12 грн.
Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковані за ст. 365 ч. 1 та 197-1 ч. 1 КК України.
Постановляючи вирок, яким ОСОБА_1 був виправданий, місцевий суд вказав, що органами досудового слідства не наведено достатніх переконливих доказів скоєння злочинів ОСОБА_1 зокрема, показання свідків не свідчать про скоєння ОСОБА_1 дій, направлених на самовільне захоплення землі.
Прокурор Талалаївського району подав апеляцію на цей вирок суду, вважаючи його незаконним. Незаконність вироку, на думку автора апеляції, полягає в тому, що допитані по справі свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 давали показання про те, що саме з розпорядження ОСОБА_1 оброблялось поле на території Чернецької сільської ради, захоплення якого інкриміновано ОСОБА_1 Про це ж свідчать й інші докази справи. Прокурор просив постановити скасувати виправдовувальний вирок місцевого суду, постановити вирок апеляційним судом, яким визнати ОСОБА_1 винним в інкримінованих йому злочинах.
У зв’язку з цим, апеляційним судом було проведено часткове судове слідство, в ході якого був допитаний виправданий, свідок ОСОБА_2, досліджені матеріали справи. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вважав вирок місцевого суду справедливим і обгрунтованим, просив залишити його в силі. Прокурор частково підтримав апеляцію, просив скасувати вирок із-за неповноти досудового й судового слідства та повернути справу на додаткове розслідування.
Дослідивши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню. Таке рішення суд ґрунтує наступним.
У відповідності до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий та особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що пом’якшують і обтяжують відповідальність особи.
Ці вимоги закону не були виконані органами досудового слідства у повному обсязі.
Так, орган досудового слідства послався на ряд документів, з яких видно, що поле в 66,3 га нікому в оренду не виділялась (т1.а.с.11-23, 25,27,35, 54-55, 81-91 111-125).
В обґрунтування обвинувачення суду були надані показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Проте ці свідки в судовому засіданні показань про самовільне захоплення землі ОСОБА_1 не дали, а навпаки – прямо вказали, що ніяких вказівок про таке захоплення від ОСОБА_1 не отримували.
ОСОБА_2 в засіданні апеляційного суду дав показання, з яких фактично важко зрозуміти – чи причетний він до обробки поля в 66,3 га, захоплення якого інкриміноване ОСОБА_1
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в місцевому суді також дали показання, що їм достовірно невідомо, яке сільськогосподарське підприємство займалось обробкою поля в 66,3 га. Акт про порушення земельного законодавства ТОВ „Чернецьке ЛТД” був складений фактично на припущеннях.
Даючи оцінку показанням цих свідків, місцевий суд був позбавлений можливості перевірити причину змін їхніх показань.
Формуючи доказову базу, органи досудового слідства мали можливість більш ретельно зібрати докази і перевірити показання свідків так, щоб вони взаємно доповнювали одне одного. Так, органами досудового слідства не у повному обсязі було встановлено, яким чином ОСОБА_2, який працює в іншому сільськогосподарському підприємстві, попав на роботу в агрофірму „Чернецьке ЛТД”. З цього приводу необхідно було допитати відповідних осіб та вилучити документи, які підтверджують цю версію.
Органам досудового слідства слід було встановити осіб, які проводили інші сільськогосподарські роботи на спірній ділянці землі, ретельно допитати їх, провести відтворення обстановки та обставин події на місці проведення робіт, при необхідності – провести вилучення документів, які можуть підтвердити даний факт.
Крім того, слід було вияснити, яке господарство зібрало урожай кукурудзи, як ним розпорядилось, встановити осіб, які цей урожай збирали і реалізовували та вилучити документи, які це підтверджують.
Усі ці дії могли бути проведені органом досудового слідства, можливості для повного та всебічного розслідування справи, встановленні істини по справі не вичерпані.
Даючи оцінку всьому комплексу доказів по справі, апеляційний суд дійшов переконання, що вони є недостатніми як для постановлення виправдовувального, так і обвинувального вироку, тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа – поверненню на додаткове розслідування.
На підставі викладеного, керуючись ст. 366, 374 КПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляцію прокурора Талалаївського району задовольнити частково. Вирок Талалаївського районного суду від 25 червня 2009 року яким виправдано ОСОБА_1 скасувати, а справу повернути прокурору Талалаївського району для додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити попередній – підписку про невиїзд.
Судді:
О.Г. Сердюк О.В. Демченко В.М. Антипець