Головуючий в 1 інстанції – Бусленко В.П.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
«27» жовтня 2009 року справа № 2а-206/09/1226
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:
головуючого Старосуда М.І.
суддів
при секретарі судового засідання Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
Дегтярьовій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Свердловського міського суду Луганської області
від 15 травня 2009 року
по справі № 2а-206/09/1226
за позовом ОСОБА_1
до
третя особа управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області
Луганське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання дій неправомірними, зобов’язання перерахувати та виплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 15 травня 2009 року у справі № 2а-206/09/1226 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач має дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження (арк. справи 5).
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов’язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, колегія суддів зазначає, що за вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Кабінету Міністрів України не делеговані.
Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Однак, оскільки позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту Свердловської міської ради Луганської області, як отримувач допомоги по догляду за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, до досягнення нею трирічного віку з 01 квітня 2007 року по 22 червня 2007 року, а дія ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21.11.1992 року відновлена з 09 липня 2007 року, тобто після досягнення її донькою трьох років, то колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги стосовно визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Свердловської міської ради Луганської області щодо відмови їй у перерахунку раніше виплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 22.06.2007 року.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо застосування ч. 2 ст. 99 КАС України, де передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач в суді першої інстанції наполягав на застосуванні судом першої інстанції річного строку звернення до суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, а поважність пропуску такого строку не доведена.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 15 травня 2009 року у справі № 2а-206/09/1226 залишити без задоволення.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 15 травня 2009 року у справі № 2а-206/09/1226 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили.
Головуючий
Судді