ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2017 рокусправа № 804/5488/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 15.05.2017

відповідача: - Гагарський А.П. дов від 24.04.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року

у справі № 804/5488/16

за позовом ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 №367/04-67-13-04, яким визначено суму грошового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 40871,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, є землекористувачем і, відповідно, платником земельного податку, втім відповідачем невірно визначений розмір земельного податку, який має сплачуватися позивачем. Виходячи з базової вартості земель міста Дніпропетровська згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.06.2013 № 103/36 - 306,35 грн. за 1 кв.м , сума нарахованого позивачу податку на землю за 2016 рік повинна складати 13623,98 грн. Відповідач, обраховуючи земельний податок в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, неправомірно керувався рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65. Вказане рішення міської ради було прийнято лише 15 липня 2015 року і не було опубліковано раніше вказаної дати, у зв'язку з чим відповідно до п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України застосування цього рішення міської ради могло б мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року. Крім того, рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 скасоване постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 200/26369/15-а (2а/200/444/15).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а відтак підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Не погодившись з постановою сулу першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено всі обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті, зокрема, зазначає, що пріоритетні норми Податкового кодексу не передбачають плати за користування земельними ділянками, право власності або право оренди на які не оформлено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що позивачем не заперечується факт того, що він є землекористувачем земельної ділянки і має сплачувати земельний податок. При цьому позивач згоден сплачувати 1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проте, просить скасувати податкове повідомлення-рішення повністю.

З приводу розрахунку земельного податку, який повинен сплатити позивач за 2016 рік, відповідач вказує, що на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» скасоване не було. Разом з тим, відповідач наводить розрахунок земельного податку, який повинен сплатити позивач з урахуванням як рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 № 7/11, так і з урахуванням того, що рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 було скасоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач є власником 1/4 частини будівлі аптечного закладу за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31-Б, що придбана позивачем відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2011. Згідно договору будівля аптечного закладу розташована на земельній ділянці площею 0,1972 га, кадастровий номер 1210100000:08:249:0016.

В користуванні позивача знаходиться 0,0493 га земельної ділянки за адресою м. Дніпропетровськ, вул..Ближня, 31-Б, що не заперечується сторонами, на час виникнення спірних правовідносин означена земельна ділянка належним чином за позивачем не оформлена.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровськ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №367/04-67-13-04, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 40871,90 грн.

Вказане грошове зобов'язання у сумі 40871,90 грн. обраховано податковим органом в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 14 ПК України визначено, що:

плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України.

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

За правилами п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1 ст.270 ПК України).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.126 ЗК України).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі

сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною

ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.6 ст.287 ПК України, в редакції, що діяла на час укладення позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2011, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до цієї норми в редакції з урахуванням змін, внесених Законом України № 71-VIII від 28.12.2014, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Отже згідно наведеної вище правової норми у позивача як власника придбаної нерухомості на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.10.2011 виник обов'язок щодо сплати земельного податку з моменту реєстрації прав на цей нерухоме майно не зважаючи на те, чи оформлена земельна ділянка належним чином, чи ні.

Відповідно до п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб, зокрема, пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Тобто, позивач має сплачуватися земельний податок, який визначається виходячи з площі земельної ділянки під належним позивачу об'єктом нерухомості з урахуванням прибудинкової території, належної позивачу, та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки.

Згідно ст.271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.06.2013 № 103/36 погоджено середню (базову) вартість земель міста Дніпропетровська, розраховану на території в межах міста - 306,35 грн. за 1 кв.м.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 4/65 затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Дніпропетровська базовою вартістю 1 кв.м землі - 306,35 грн., яка введена в дію з 01.01.2016.

За правилами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами

сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.

За приписами ст.ст.10, 265 ПК України плата за землю належить до місцевих податків.

Відповідно до пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 ПК України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України).

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України).

Відповідно до пп.12.4.3 п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 4 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ цього ж Закону від 24.12.2015 № 909-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Як встановлено вище, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з урахуванням рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», яким встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними та фізичними особами, в тому числі в разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому порядку не оформлено, становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що відповідачем не заперечується та додатково підтверджується розрахунком, на підставі якого здійснено нарахування земельного податку, наданим податковим органом.

Вказане рішення міської ради від 15.07.2015 № 3/65, як зазначено в п.3 цього рішення, набуває чинності з 01.01.2016.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 у справі № 200/26369/15-а (2а/200/444/15), яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016, рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 скасовано.

Приймаючи до уваги приписи ст.254 КАС України, постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 у справі № 200/26369/15-а (2а/200/444/15) набрала законної сили 06.07.2016 і з цієї дати є обов'язковою для виконання (ст.255 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір в межах даної справи та надаючи оцінку спірному податковому-рішенню з огляду на визначені вказаною правовою нормою критерії, апеляційний суд дійшов висновку, що на час винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65 скасоване не було і враховуючи положення п. 4 розділу ІІ Закону від 24.12.2015 № 909-VIII правомірно застосовано відповідачем.

Так, при нарахуванні позивачеві земельного податку за 2016 рік відповідач виходив з частки права власності позивача на земельну ділянку і обрахував цей податок в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як то було передбачено рішенням Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 № 3/65.

Подальше скасування в судовому порядку рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 року № 3/65, не є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 в порядку судового оскарження як в повному обсязі, так і в певній його частині, оскільки на час його прийняття відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Наведені вище обставини, які виникли після 01 липня 2016 року, фактично призвели до зміни правового підґрунтя обрахування земельного податку на 2016 рік, отже визначення судом з урахуванням цих обставин грошового зобов'язання з податку на землю за 2016 рік буде вважатися втручанням у встановлені, зокрема, п. 286.5 ст. 286 ПК України, повноваження контролюючого органу, що є неприпустимим.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.55.1 ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Відповідно до п.6 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, якщо податкове повідомлення-рішення скасовується в інших випадках, передбачених статтею 55 Кодексу, у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства платнику податків надсилається (вручається) нове податкове повідомлення-рішення, а також розрахунок грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства з урахуванням рішення контролюючого органу.

Тобто контролюючому органу надано право зменшити нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення поза межами процедури адміністративного оскарження у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи ухвалив обґрунтоване та законне по суті рішення. Передбачені ст.202 КАС України підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі № 804/5488/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко