ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1476/16

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Бойка А.В.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 – Заклад комунальної власності до Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправним скасування розпорядження -,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2 – Заклад комунальної власності (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо повторного призупинення бюджетних асигнувань позивача протягом одного бюджетного періоду та скасування розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань №12 від 30 червня 2016 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Департамент фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 05 листопада 2015 року по 27 січня 2016 року (28 робочих днів) із зупиненням з 27 листопада 2015 року по 24 грудня 2015 року, з 29 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року та 14 січня 2016 року по 22 січня 2016 року відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності психіатричної лікарні №2 за період з 01 січня 2012 року по 31 жовтня 2015 року.

За результатами ревізії відповідачем складено акт №14-24/7 від 03 лютого 2015 року, на підставі якого винесено вимогу про усунення порушень законодавства №14-04-14-14/948 від 15 березня 2016 року.

29 березня 2016 року відповідачем на підставі акту ревізії від 03.02.2016 року прийнято розпорядження №7 про призупинення бюджетних асигнувань позивача на період з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року.

Листом №041-23/1771 від 04. Липня 2016 року до позивача надійшло розпорядження відповідача №12 від 30 червня 2016 року про повторне призупинення бюджетних асигнувань з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року (далі-розпорядження).

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи існує копія судового рішення, яка набрало законної сили, та яким встановлено правомірність дій Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 – Закладу комунальної власності щодо здійснення видатків за рахунок загального фонду при покритті витрат на заробітну плату працівникам, що задіяні в трудових майстернях та задіяну там техніку.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №319 від 15 травня 2002 року «Про затвердження Порядку призупинення бюджетних асигнувань».

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Стаття 117 Бюджетного кодексу України передбачає застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Бюджетного Кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлений цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання.

З вищевикладених норм права вбачається, що обов’язковою умовою для застосування заходів впливу – є порушення Бюджетного Кодексу України інших нормативних актів саме бюджетного законодавства, а не інших нормативно-правових актів.

Додатком №1 до Наказу Міністерства фінансів України N 319 від 15 травня 2002 року "Про затвердження Порядку призупинення бюджетних асигнувань» затверджена форма розпорядження про призупинення бюджетних асигнувань. Відповідно до цієї форми в розпорядженні повинно бути вказана суть порушення бюджетного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що в оскаржуваному розпорядженні порушення бюджетного законодавства визначене відповідачем як «порушення фінансової дисципліни», однак Бюджетний кодекс не містить поняття «фінансова дисципліна», таким чином дане порушення не є порушенням бюджетного законодавства, що в свою чергу виключає в силу ст.ст.116,117 БК України застосування заходів впливу до яких відноситься призупинення бюджетних асигнувань.

При цьому, колегією суддів встановлено, що акт ревізії (як і вимога) ДФІ містить лише 2 пункти в яких є посилання на порушення Бюджетного кодексу, до того ж обидва порушення стосуються правильності здійснення видатків з загального фонду при покритті витрат на заробітну плату працівникам що задіяні в трудових майстернях та задіяну там техніку.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься копія постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі 814/4056/13-а, яка набрало законної сили, та згідно якої вбачається, що Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2 – Заклад комунальної власності здійснювала вищевказані видатки за рахунок загального фонду правомірно без порушення вимог діючого законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності порушення бюджетного законодавства з боку позивача, оскільки рішення, яке набрало законної сили є обов’язковим для виконання. (ст. 129-1 Конституції України).

Щодо повторного призупинення бюджетних асигнувань позивача колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період складає один рік.

Згідно п.3 ч.1 ст.117 Бюджетного кодексу України, призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України.

Максимальний строк на яке може бути застосовано призупинення бюджетних асигнувань за одне і те саме правопорушення, дорівнює 90 днів в межах бюджетного періоду, тобто 90 днів на рік.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним розпорядженням, повторно (після вже здійсненого призупинення на 90днів (з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року) в межах цього бюджетного періоду, призупинено бюджетне асигнування ще на 91 день (з 01 липня 2016 року по 30 вересня 2016 року) в межах цього ж бюджетного періоду.

Таким чином, оскаржуване розпорядження фактично приводить до призупинено бюджетне асигнування позивачу на строк до 180 днів, в межах одного бюджетного періоду. Це прямо суперечить п.3 ч.1 ст.117 БК України.

Відповідно до пункту 12 «Порядку призупинення бюджетних асигнувань» затверджених Наказом Міністерства фінансів України N319 від 15 травня 2002 року (надалі по тексту - «Порядок»), у разі невжиття заходів щодо усунення порушення бюджетного законодавства розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів у терміни, встановлені у рішенні про призупинення бюджетних асигнувань, керівник органу, що прийняв таке рішення, має право на повторне застосування призупинення бюджетних асигнувань до того ж розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що Порядок та Закон по різному регулюють правовідносини пов'язані з застосуванням заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

При цьому положення Порядку щодо «повторного» застосування заходів впливу не ґрунтуються на БК України, оскільки БК України такого не передбачає, та прямо суперечать ст.117 БК щодо максимальних строків призупинення асигнувань в межах одного бюджетного періоду.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В зв'язку з невідповідністю п.12 Порядку положенням ст.61 Конституції України, ст.117 Бюджетного кодексу, вказаний пункт Порядку не може бути застосований до правовідносин між сторонами, та не надавав права Відповідачу приймати оспорюване Розпорядження, оскільки, відповідно до п.2 Положення про департамент фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, департамент фінансів у своїй діяльності керується перш за все Конституцією та Законами України.

Згідно положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв не в спосіб, що передбачений законами України.

Аналізуючи вказані обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 – Заклад комунальної власності в повному обсязі.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв