ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.09 Справа№ 24/117
За позовом: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Тернопіль
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми „Беркут” Лтд, с.Дережичі Дрогобицького району Львівської області
Про стягнення 34 308,61грн.
Суддя Хабіб М.І.
Секретар Савченко Ю.А.
Представники:
Від позивача – ОСОБА_1 –підприємець
ОСОБА_2 - представник
Від відповідача –Лаганяк О.Ю. - керівник
Суть спору: Позов заявлено про стягнення 23904,90грн. основного боргу, 13480,40грн. втрат від інфляції та 1882,66грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.01.2003 року сторонами укладено договір №18, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати відповідачеві у власність товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити на протязі 10 банківських днів від дати отримання (п.3.1. договору).
На виконання умов вказаного договору позивач за період з 30.08.2006року по 03.11.2006 року поставив відповідачу товар на загальну суму 27079,00грн., за який останній розрахувався частково. Заборгованість відповідача становить 23904,90грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.
Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 13480,40грн. втрат від інфляції за період з грудня 2006року по червень 2009року та 1882,66грн. 3% річних за період з 01.12.2006року по 15.07.2009 року.
15.10.2009р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 19904,90грн. основного боргу у зв”язку з тим, що 19.08.2009року відповідач сплатив 4000,00грн. основного боргу. Крім того, позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3 % річних, та просить стягнути 12698,28грн. втрат від інфляції за період з березня 2007р. по червень 2009р. та 1705,43ггрн. 3% річних за період з 01.03.2007р. по 15.07.2009р.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, відзиву на позов не подав, усно проти позову не заперечує, повідомив, що 15.10.2009р. сплатив позивачеві 5000,00грн. в рахунок погашення боргу, на підтвердження подав платіжне доручення за №201 від 15.10.2009року на суму 5000,00грн. Крім того, представник позивача заявив усне клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 30.11.2009року у зв’язку з важким фінансовим становищем товариства та відсутністю на даний час коштів на рахунках відповідача
Представники позивача проти відстрочення виконання рішення суду до кінця листопада 2009р. не заперечують.
Враховуючи норми ст.22 ГПК України, якою надано право позивачеві до прийняття рішення зменшити або збільшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 34 308,61грн., в т.ч.: 19904,90грн. основного боргу, 12698,28грн. втрат від інфляції та 1705,43ггрн. 3% річних.
Згідно із ухвалою суду від 20.08-29.09.2009р. строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, був продовжений.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.01.2003 року позивачем та відповідачем укладено договір №18, відповідно до умов якого позивач зобов’язується передати у власність відповідачеві товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.
За період з 30.08.2006року по 03.11.2006 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 27079,00грн., що підтверджується поданими суду накладними, а саме:
- №225 від 30.08.2006року на суму 8400,00грн;
- №243 від 17.10.2006року на суму 8400,00грн.;
- №249 від 03.11.2006року на суму 10279,00грн.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується представником відповідача та поданими суду довіреностями, виданими відповідачем уповноваженій особі на отримання товару від позивача по вищевказаних накладних, а саме:
- довіреністю сер. ЯЛМ №410940 від 30.08.2006 року;
- довіреністю сер. ЯМУ №743307 від 17.10.2006 року;
- довіреністю сер. ЯМУ №743312 від 03.11.2006 року.
Термін оплати товару встановлено сторонами в п.3.1 договору –на протязі 10 банківських днів від дати отримання товару.
Взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманого товару відповідач виконав частково, сплатив позивачеві 29.11.2006р. та 30.11.2006року кошти в сумі 3 174,10грн., що підтверджується поданими суду виписками банку з рахунка клієнта, які додані до матеріалів справи.
Відтак, заборгованість відповідача на момент подання позову (позов подано 22.07.2009року) становила 23904,90грн. (27079,00 –3174,10).
Після подання позову до суду відповідач сплатив позивачеві ще 9000,00грн., а саме: 19.08.2009року –4000,00грн. та 15.10.2009року –5000,00грн., підтвердженням чого є виписка банку з рахунка клієнта за 19.08.2009року та платіжне доручення №201 від 15.10.2009року.
Отже, на день вирішення спору сума основного боргу становить 14904,90грн. (23904,90 –4000,00 –5000,00), яку відповідач визнає.
Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 12698,28грн., які нараховані за період з березня 2007року по червень 2009 року, а також 1705,43ггрн. 3% річних за період з 01.03.09року по 15.07.09року. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних доданий до матеріалів справи.
Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно із ст.655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).
Згідно із ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача на день вирішення спору за поставлений йому товар в сумі 14904,90грн.
За прострочення виконання грошового зобов’язання позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції та 3 % річних, які нараховані на підставі ст.625 ЦК України у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 14904,90грн. основного боргу, 12698,28грн. втрат від інфляції та 1705,43грн. 3% річних законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.
В частині стягнення 5000,00грн. основного боргу провадження у справі належить припинити на підставі п.1/1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю на день розгляду справи предмета спору.
Враховуючи ступінь добровільного виконання відповідачем зобов’язання, фінансовий стан відповідача, суд вважає можливим задоволити клопотання відповідача та відстрочити виконання рішення суду до 30.11.2009року.
З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача пропорційно сумі боргу станом на день подання позову та сумі втрат від інфляції і 3% річних, які підлягають до задоволення.
Щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу в сумі 800,00грн.( квит. № 14/06 від 25.06.2009р.), то названу квитанцію не можна вважати належним і допустимим доказом понесення позивачем витрат на надання адвокатом правової допомоги у даній справі, оскільки з квитанції не вбачається, що кошти сплачені за правову допомогу саме у даному спорі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, п.1/1 ст.80, ст.ст. 82-85, 116-118 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми „Беркут” Лтд, ідентифікаційний код 30061942, адреса: Львівська область, Дрогобицький район, с.Дережичі, вул.Шкільна,10а, на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, - 14904,90грн. основного боргу, 12698,28грн. втрат від інфляції 1705,43грн. 3% річних, 383,08грн. державного мита та 115,10грн. втрат від інфляції.
Відстрочити виконання рішення суду до 30.11.2009року.
Наказ видати.
2. В частині стягнення 5000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Суддя