ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                           Справа№ 24/106

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі військової частини 9507 , м.Львів

До відповідача: Львівської міської ради, м.Львів

Про визнання права постійного користування земельною ділянкою по вул.Володимира Великого,10 у м.Львові.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:

Від прокурора – Майорчак В.М. –пом. прокурора.

Від позивача –  Коломієць Б..І. - представник

Від відповідача –  Бекесевич Ю.В. - представник

Суть спору: Позов заявлено про визнання права постійного користування земельною ділянкою по вул.Володимира Великого,10 у м.Львові.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 8,0га   по вул. Артема ( на даний час вул. В.Великого)   була передана для   влаштування бази ВБД КДБ (Прикордонні війська входили до МДБ) рішенням Львівської міської ради народних депутатів 4-8 грудня 1951р. Рішенням Львівської обласної ради №97 від 20.03.1996р. „Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства внутрішніх справ України, Штабу цивільної оборони України”, земельна ділянка площею 7.5га по вул.Вол.Великого,10 у м. Львові залишена в постійному користуванні  в/ч 9507 Прикордонних військ України.

05.10.2006року рішенням господарського суду Львівської області №5/989-4/516 визнано право державної власності на будівлі і споруди за Державною прикордонною службою України  на будівлі по вул.Вол.Великого,10.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, право постійного користування не було документально оформлене у зв’язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про оформлення права постійного користування земельною ділянкою та видачу державного акта на право  постійного користування земельною ділянкою.

Листом №1.7-1406 від 13.03.2006року відповідач повідомив позивача про те, що Львівська міська рада 03.11.2005року на пленарному засіданні розглядала проект ухвали „Про користування земельною ділянкою військовою частиною 9507 ДПС України на вул.Володимира Великого,10” і відхилила її, а тому вважає, що повторне винесення на розгляд ради питання, яке відхилене, є недоцільним.

Прокурор стверджує, що всупереч вимогам чинного законодавства рішення про відмову у наданні земельної ділянки у постійне користування не містить пояснень та посилань на нормативно - правові акти, тому прокурор  на підставі ЗУ „Про місцеве самоврядування” та  Земельного кодексу України звернувся з позовом до суду та просить позов задоволити.

07.08.2009 року подані уточнення до позовної заяви щодо площі земельної ділянки, на яку прокурор просить визнати право постійного користування і яка становить 71 460,00м.кв.

Відповідач у відзиві від 05.10.2009р. за № 1104/2882  проти позову заперечує з тих підстав, що на пленарному засіданні сесії Львівської міської ради 03.11.2005р. був розглянутий проект ухвали „Про користування земельною ділянкою військовою частиною 9507 ДПС України на вул. Володимира Великого,10», проте в результаті голосування  проект ухвали був відхилений. Посилаючись на ч.9 ст. 123 ЗК України відповідач  стверджує, що відхилення  ухвали не є відмовою в наданні земельної ділянки в користування в розумінні ст. 123 ЗК України. Позивачем не оскаржені дії відповідача при вирішенні питання про надання земельної ділянки в користування в судовому порядку, тому відповідач вважає позов передчасним, а  предмет спору відсутнім.

Згідно із ухвалою суду від 27.08.2009р. строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, був продовжений.

В судовому засіданні  06.10.2009р. оголошувалась перерва до 20.10.2009р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно із п. 2 рішення Львівської обласної ради №97 від 20.03.1996р. „Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства внутрішніх справ України, Штабу цивільної оборони України, Товариства сприяння оборони України, Національної гвардії України”, залишено в постійному користуванні МОУ та інших міністерств і відомств землі на території  Львівської області площею 57,2 га згідно із додатком №2. Відповідно до названого додатку в постійному користуванні Держкордону України залишено земельні ділянки площею 20,6 га.

Відповідно до довідки Львівського міського управління земельних ресурсів  від 6.02.2001р. №  1630/2762 01.15, рішенням Львівської обласної ради №97 від 20.03.1996р земельна ділянка площею 7,5 га на вул. В.Великого,10 залишена в постійному користуванні в/ч 9507 Прикордонних військ України.

З матеріалів справи вбачається, з метою оформлення землекористування позивачем виготовлена технічна документація на земельну ділянку. Згідно з висновком державної землевпорядної експертизи Львівського обласного головного управління земельних ресурсів від 13.07.2004р. №1033, технічна документація на земельну ділянку площею 75062 кв.м. на вул. В.Великого,10  в/ч 9507 Прикордонних військ України,  погоджена у Львівській міській раді та Львівському міському управлінні земельних ресурсів,  відповідає вимогам нормативних документів, за умови присвоєння кадастрового номера земельній ділянці.

Земельна ділянка у м. Львові по вул. В.Великого,10, площею 75062 кв.м занесена на черговий кадастровий план за № НОМЕР_1: 07:005: 0020, що підтверджено  довідкою Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру від 22.07.2004р.

Як вбачається з матеріалів справи, в/ч 9507 звернулася до Львівської міської ради про надання в користування земельної ділянки у м. Львові по вул. В.Великого,10.

Витягом з протоколу  пленарного засідання сесії Львівської міської ради від 03.11.2005р. підтверджено, що питання надання в користування в/ч 9507 Державної прикордонної служби України земельної ділянки по вул.Володимира Великого,10 розглядалося на сесії, проте  рішення за результатами розгляду не було прийняте, проект ухвали відхилений. Підстави відхилення ухвали не вказані.

На неодноразові звернення позивача до відповідача про розгляд по суті питання надання в користування земельної ділянки, відповідач листом № 17-1406 від 13.03.2006р.  повідомив позивача, що вважає недоцільним повторно виносити на розгляд ради питання, яке відхилене голосуванням.

Матеріалами справи підтверджено, що  постановою господарського суду Львівської області від  12.12.2006р. у справі № 1/1067-20/233А за позовом в/ч 9507  до Львівської міської ради про  визнання права постійного користування на земельну ділянку по вул.. Вол. Великого,10 у м. Львові, позов задоволено. Спір був розглянутий в порядку адміністративного судочинства. Названа постанова та ухвала Львівського апеляційного  господарського суду від 04.04.2007р. про залишення без змін постанови господарського суду Львівської області від 12.12.2006р., скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.06.2009р. № К-11137/07, провадження у справі № 1/1067-20/233А закрите з тих підстав, що спір належить розглядати в порядку господарського , а не адміністративного судочинства.

Кадастровим планом меж земельної ділянки № НОМЕР_1: 07:005: 0020,   затвердженим Львівським міським управлінням земельних ресурсів, фотокопія якого нотаріально посвідчена   16.05.2007р.,зареєстрована в реєстрі за №1047,  та довідкою Управління земельних ресурсів м. Львові від 12.02. 2008р. № 40/01-15/671 підтверджено, що площа названої земельної ділянки становить 7.1460га ( 71460,00 кв.м).

Судом також встановлено, що на підставі рішення господарського суду Львівської області від 05.10.2006року у справі №5/989-4/516 за позовом в/ч 9507 до Франківської районної адміністрації м. Львова, яким позов задоволено та  визнано право державної власності на нежитлові будівлі , що перебувають в  оперативному управлінні в/ч 9507 Державної прикордонної служби України по вул.Вол.Великого,10, зареєстровано право державної власності за Державною прикордонною службою України  на будівлі (штаб, склади тилу, казарми, ГРП, овочесховище, котельню, гараж, КПП, теплові бокси,  лазнево-пральний комбінат, теплицю, підсобне,туалети) по вул.Вол.Великого,10,  які перебувають в оперативному управлінні в/ч 9507, що підтверджено довідками ОКП ” Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” від 02.07.2009р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23429603 від 29.07.2009р.

Довідкою № 93/08 з ЄДРПОУ, виданою Адміністрацією Державної прикордонної служби України, підтверджено, що в/ч 9507  має статус юридичної особи, є державною організацією державної форми власності.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення питань регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються на пленарних засіданнях ради.

Пунктом 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в  результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку ( ч.2 ст.77 Закону).

В силу ч.2 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи організації, що належать до державної або комунальної власності.

Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах та ін., і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання в користування земельної ділянки ( ст..123 ЗК України).

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду може бути оскаржено в судовому порядку ( п.9 ст.123 ЗК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач  є організацією, що належить до державної форми власності, відтак в силу ст..92  ЗК України він наділений правом на отримання в постійне користування земельної ділянки. З метою оформлення у встановленому порядку права користування  земельною ділянкою по вул.Вол.Великого,10, яка перебуває у фактичному користуванні позивача і на якій розміщені будівлі, що є державною власністю, та перебувають в оперативному управлінні позивача,  він звернувся до відповідача про вирішення цього питання. Всупереч вимогам Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»відповідач не прийняв рішення про надання в  постійне користування  земельної ділянки чи відмову у наданні, а  повідомив позивача про відхилення проекту ухвали про надання позивачеві у користування земельної ділянки, при цьому не вказав жодних правових підстав такого відхилення, у винесенні питання на повторний розгляд ради відмовив.

Слід зазначити, що при затвердженні матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та ін., рішенням Львівської обласної ради №97 від 20.03.1996р. земельна ділянка, частина якої є предметом даного спору, залишена в постійному користуванні Держкордону України ( на даний час Державної прикордонної служби України), до якого входить позивач,

За таких обставин, суд вважає, що відхилення  Львівською міською радою ухвали про  надання позивачі в користування земельної ділянки та відмова повторно виносити назване питання на розгляд ради суперечить чинному законодавству,  порушує права позивача та свідчить про те, що відповідач безпідставно заперечує право позивача, встановлене законом, на  отримання в постійне користування земельної ділянки.

На думку суду, доводи відповідача про те, що позов є передчасним,  що відсутній  предмет спору, оскільки позивачем не оскаржені  в судовому порядку дії відповідача при вирішенні питання про надання земельної ділянки в користування,  суд вважає необґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач всупереч закону заперечує право позивача на земельну ділянку по вул.Вол.Великого,10.

Конституцією України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб»єктів права власності і господарювання. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод безпосередньо  на підставі Конституції України гарантується. Юрисдикція судів  поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі (ст.ст.8,13,124 Конституції).

В силу ст. 16 ЦК України, ст.20 ГК України  одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Отже,  предметом спору  є  визнання права позивача на користування  земельною ділянкою і обраний позивачем спосіб захисту цього права  відповідає чинному законодавству.

На підставі викладеного суд вважає, що вимога позивача про визнання  за ним права постійного користування  земельною ділянкою , розташованою на вул. Володимира Великого,10  у м. Львові площею  7, 1460 га обґрунтовані, підтверджені  належними доказами і підлягають до задоволення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2,  22, 29, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю

Визнати за військовою частиною 9507, ідентифікаційний код 14321400, адреса: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого,10,  право постійного користування  земельною ділянкою площею 7,1460 га , кадастровий  № НОМЕР_1: 07:005: 0020, розташованою на вул. Володимира Великого,10  у м. Львові.

2.   Стягнути з Львівської міської ради, ідентифікаційний код 04055896 адреса: 79008, м. Львів, пл.Ринок,1, в доход державного бюджету 85,0грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя