справа № 2а-479/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 жовтня 2009 року 9 годин 30 хвилин м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області
одноособово суддя Березень Ю. В.,
при секретарі Кудіній А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулись до суду з позовами до відповідача про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 2006-2008 років та зобов’язання надалі нараховувати таке підвищення до пенсії в такому ж розмірі.
Ухвалою суду від 24 березня 2009 року справи за адміністративними позовами різних позивачів до одного і того самого відповідача об’єднані в одному провадженні для спільного розгляду і вирішення.
Позивачі в судове засідання не з’явились, звернулись до суду з письмовими клопотаннями про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких з посиланням на ст. 95 Конституції України, норми бюджетних законів України на 2006-2008 роки, позовів не визнав, зазначив про відсутність правових підстав для здійснення спірних виплат у обсязі, заявленому позивачами. Крім цього, позивачами пропущений річний строк звернення до суду за захистом. Просить справу слухати у його відсутність.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позови підлягають частковому задоволенню.
Статтею 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, є дитиною війни.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі є особами, на яких поширюється зазначена норма закону, що підтверджується відповідними відмітками в пенсійних посвідченнях та паспортними даними позивачів.
Таким чином, позивачі мають право на соціальну гарантію, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію зазначеної статті було зупинено на 2006 рік Законом України № 3235-IV від 20 грудня 2005 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, однак дію статті було відновлено з 2 квітня 2006 року у зв'язку з виключенням пункту 17 статті 77 Закону України N 3235-IV від 20 грудня 2005 року. Таким чином право на підвищення розміру пенсії у 2006 році у позивачів виникло у період з 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року.
Пунктом 12 статті 71 Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік. Статтею 111 Закону № 489-V було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року "У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)" були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 9 липня 2007 року. А відтак, з цієї дати позивачі набули у 2007 році право на підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Суд приймає до уваги доводи відповідача про пропущення позивачами річного строку звернення до суду за захистом.
В зв’язку з цим у відповідності до вимог ст. 100 КАС України не підлягають захисту порушені права позивачів на підвищення до пенсії за періоди з 2 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року та з 9 липня 2007 року по 31 грудня 20007 року
Пунктом 41 розділу II Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 року "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" положення пункту 41 розділу II Закону № 107-VI визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином право на підвищення розміру пенсії у 2008 році у позивачів виникло у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, не заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України № 966-14 від 15 липня 1999 року "Про прожитковий мінімум" для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.
Розмір прожиткового мінімуму у 2008 році для осіб, що втратили працездатність, встановлений ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.
Як вбачається із довідок відповідача, позивачі у 2008 році не отримували надбавок до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання відповідача на положення Постанови КМ України № 530 від 28 травня 2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" про встановлення обмежених розмірів доплат до пенсії не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, згідно ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 3 Постанови КМ України № 1261 від 24 жовтня 2007 року "Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України" основними завданнями Пенсійного фонду України є призначення (перерахунок) пенсій та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Оскільки згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується надбавка саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд приходить до висновку, що органами Пенсійного фонду України позивачам мали виплачуватись зазначені надбавки.
Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачам підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року слід визнати протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачам недоплачену надбавку відповідно до вимог зазначених законів.
Керуючись ст.ст. 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позови задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" недоплачене підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя: