Справа № 22-Ц-1040 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Князєв В.Б.
Категорія 5 Суддя-доповідач ЖмакаВ.Г.
УХВАЛА іменем України
2006 року липня 11 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Маслова В.О.
суддів Білецького О.М.
Жмаки В.Г.
з участю секретаря
судового засідання Кияненко Н.М.
та осіб, які приймають участь у справі -
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 20 квітня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_4 та Ковпаківський ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, -
встановила:
В своїй апеляційній скарзі апелянти просять скасувати рішення місцевого суду, яким вони зобов'язані не чинити ОСОБА_5 перешкод в користуванні 1/2 частиною домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою до 20.05.06 року. В разі не зняття з реєстраційного обліку Ковпаківський відділ міліції зобов'язаний судом зняти апелянтів з реєстраційного обліку. Крім того, апелянти просять ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні її вимог.
Свої вимоги апелянти мотивують тим, що ухвалюючи рішення місцевий суд допустив порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. На думку апелянта спірні правовідносини врегульовуються не тільки Законом "Про власність", як це вважав суд, а і ЖК України, зокрема ст. 156, відповідно з якою члени сім'ї власника житлового будинку користуються приміщенням нарівні з власником, а припинення сімейних стосунків не позбавляє їх права користування житлом. Суд не врахував те, що вона, - ОСОБА_1 до 1991 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_7, але і після розірвання шлюбу продовжувала проживати в частині будинку, що належала бувшому чоловікові, з нею проживали діти, всі троє були прописані, а після визнання будинку аварійним були поставлені на облік для отримання житла. Скасування реєстрації їх в спірному будинку потягне зняття їх з квартирного обліку для отримання житла, а іншого житла вони не мають.
Позивачка ОСОБА_5 вважала апеляційну скаргу необгрунтованою і просила відмовити в її задоволенні.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні домоволодінням місцевий суд вважав встановленим і виходив з того, що власником частини спірного домоволодіння є позивачка, відповідачі не проживають за місцем реєстрації з 1999-2001 року, але залишаються зареєстрованими, чим обмежують права власника будинку.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду ухвалене у відповідності з вимогами законодавства та обставинами справи.
Встановивши, що ОСОБА_1 продала свою половину спірного будинку в 1994 році, а в частині будинку, що належить позивачці не проживає з 2001 року, а ОСОБА_3 - з 1999 року і ОСОБА_6 з 2001 року, що вони з позивачкою не перебувають ні в яких родинних чи сімейних відносинах, хоч перебувають зареєстрованими в частині будинку позивачки, місцевий суд прийшов до вірного висновку про порушення прав позивачки, як власника, а тому обґрунтовано зобов'язав відповідачів знятися з реєстраційного обліку.
Таке рішення суду відповідає не тільки вимогам закону про власність, а і Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", в ст. 6 якого зазначено, що громадяни України, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом 10 днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання, а при зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці зареєстрована особа повинна письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів. Відповідачі порушують зазначені вимоги закону.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянтів і в тій частині, що зняття їх з реєстрації в частині будинку, де вони проживали і були взяті на квартирний облік, потягне їх зняття з квартирного обліку.
По-перше, в ч.2 ст.2 закону про свободу пересування закріплене положення про те, що реєстрація місця проживання та місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
По-друге, відповідно до ст.40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, окрім випадків, визначених в ч.2 зазначеної статті. Зняття з реєстрації за конкретним місцем проживання не є підставою для зняття з обліку.
З урахуванням правовідносин, що склалися між сторонами, місцевий суд обґрунтовано вирішував спір на підставі норм Закону України "Про власність".
Виходячи з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 20 квітня 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили, а набирає законної сили з моменту її проголошення.