Справа № 22-Ц-1052 Головуючий у 1-й інстанції Бакланов Р.В.
Категорія 18 Суддя-доповідач Ведмедь Н.І.
УХВАЛА
іменем України
2006 року липня 11 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Данильченко Л.О.
суддів - Ведмедь Н.І., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприна В.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 16 травня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 19 лютого 2004 року недійсним,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 16 травня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в зв"язку з недоведеністю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в зв"язку з відсутністю предмету спору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким зодовільнити його позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 на свою користь, з врахуванням 20% річних - 79486 грн. 30 коп.
При цьому посилається на те, що рішення суду є необгрунтованим та незаконним, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, він надав суду письмовий доказ - договір позики, який містить інформацію про предмет спору, але суд при постановленні рішення не взяв цього до уваги і тому дійшов до невірного висновку , пославшись на ст. 58, 59 ЦПК України.
Крім цього суд не взяв до уваги, що відповідно до ст. 64 ЦПК України письмові докази можуть надаватись суду в копіях, ним було надано нотаріально засвідчену копію договору, укладеного між ним та відповідачем 19 лютого 2004 року, де зазначено, що копія договору відповідає оригіналу.
Також суд не врахував, що, згідно виписки з банківського рахунку ОСОБА_2 до 19 лютого 2004 року коштів в нього не було, а вже 25 лютого 2004 року він зробив проплати в сумі 37 900 грн.
Крім того, суд безпідставно відмовив йому в задаволенні клопотання про приєднання до справи висновків експертів Сумського відділення Харківського НДУ судових екпертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса від 12 січня 2006 року НОМЕР_1 та від 31 січня 2006 року НОМЕР_2, яким стверджується, що договір позики не є змонтованим, а підпис виконаний відповідачем ОСОБА_2 особисто.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що у відповідності зі ст. 1046 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов сторони не надали розписки або інших допустимих письмових доказів про одержання ОСОБА_2 від позивача грошей в сумі 55 000 гривень.
Фотокопію договору, посвідчену нотаріусом, суд не взяв до уваги в зв"язку з тим, що при вчиненні нотаріальної дії не могли бути визначені час виконання підписів і текст документу та фактичної передачі коштів позичальнику.
Крім того, в порушення ст. 207 ЦК України правочин вчинено в письмовій формі, а сторони договорами не обмінялися.
Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та взявши до уваги заперечення на доводи апеляційої скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно з"ясував правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи, дослідив всі наявні докази в справі і на підставі ст. 212 ч. 1 ЦПК України дав їм належну оцінку, а тому дійшов вірного висновку.
Доводи апелянта є безпідставними, оскільки не грунтуються на матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що як в суді першої інстанції так і апеляційному суді в підтвердження укладення договору , позивач не надав допустимих доказів, а саме - розписки про одержання позичальником ОСОБА_2 грошей в сумі 55 000 гривень і доказів про перерахування цих коштів з рахунку позивача ОСОБА_1 на рахунок відповідача ОСОБА_2, чи інших документів, які б свідчили про укладення договору позики.
Згідно ст. 1046 ЦК України визначається договір позики як реальний. Він не може вважатись укладеним, поки не відбулося передання позикодавцем позичальникові грошей або речей, визначених родовими ознаками, які передбачені договором позики.
З договору від 19.02.2004 року не зазначений факт передавання грошей позивачем відповідачу, а саме дата і час отримання грошей ОСОБА_2
Крім того, позивач ОСОБА_1 не надав оригіналу договору, як доказ по справі. Пропозицій згідно ст. 638 ч. 2 ЦК України, щодо укладення договору позики не було, оскільки проектом договору вони не обмінювались.
Посилання апелянта на безпідставну відмову суду в задоволенні його клопотання про приєднання до справи письмових доказів, як висновків експертів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст. 143 ч.І ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
В даному випадку позивач з такою заявою до суду не звертався. А тому, зазначені висновки носять загальний характер. За таких обставин суд першої інстанції у відповідності з діючим законодавством відмовив в приєднанні до справи зазначеного документу.
Всупереч ст. 60 ч.1 ЦПК України позивач не довів ті обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Рішення суду є законним, обгрунтованим, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Інші доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Лебединського районного суду Сумської області від 16 травня 2006 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала та рішення місцевого суду набрали законої сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.