ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – Джабурія О.В.
суддів – Крусян А.В.
– Шляхтицького О.І.
при секретарі – Косаренко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області на постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27.11.2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни»,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни».
В судове засідання позивач не з’явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов не визнав.
Постановою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27.11.2008 року позовні вимоги задоволено частково; визнано неповажною причину пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 рік і в поновленні зазначеного строку відмовлено. Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області, яка виразилася в невиплаті позивачу з 09 липня 2007 року підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової соціальної гарантії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій просило рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27.11.2008 року скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено наступне.
За змістом ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», «Дітям війни» пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, відповідно до п.1 р.4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» 323 5-ІУ від 20.12.2005р. ст. 110 було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача за 2006 рік не підлягають задоволенню.
Дія ст.6 вказаного Закону у 2007 році була зупинена п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, а ст. 111 цього Закону було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 по справі №1-29/2007 були визнані такими, що не відповідають конституції(є неконституційними) окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до вимог ст.152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Тому, положення ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема, положення п.12. ст.71, яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратили чинність 09.07.2007р., а норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з цієї ж дати, та вимоги позивача за 2007 рік підлягають задоволенню з зазначеної дати.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Судова колегія вважає цей висновок суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.
Судова колегія не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Березнегуватському районі Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 27.11.2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: