Справа № 2-а-10417/08/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24» вересня 2009 року
11год.28хв.
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Бєлогуб М.В.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_4 – за довіреністю №214 від 26.01.2009р.
Від відповідачів:
Від Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики: Урсу І.М. – за довіреністю №27/17 від 08.09.2009р.
Від Головного управління Державного казначейства України в Одеській області: не з’явився.
Від 3-ї особи: не з’явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Перший Малиновський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання дій протиправними, недобросовісними, як прояв неповаги, такими, що нанесли матеріальну та моральну шкоду, визнання заяви незаконною, такою, що суперечить чинному законодавству, скасування постанов та розпорядження, стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла адміністративна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та заява про зміну позовних вимог, в якій позивачка просить суд визнати протиправними, що не відповідають чинному законодавству, недобросовісними та як прояв неповаги до позивачки та до суду дії Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики - звернення 18 вересня 2007 року з заявою «Про примусове виконання постанови про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726» до 1-го відділу виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі, в період коли постанова про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726 оскаржувалася в суді; визнати дії Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики такими, що нанесли позивачці матеріальну та моральну шкоду; визнати заяву Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики до 1-го відділу виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одесі «Про примусове виконання постанови про накладення стягнень від 25 червня 2007 року за № 726», яка подана відповідачем 18 вересня 2007 року незаконною, що суперечить чинному законодавства; скасувати постанову «Про відкриття виконавчого провадження» № В-12/844 від 20 вересня 2007 року, видану 1-им відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одеси; скасувати постанову «Про стягнення з боржника виконавчого збору» №В-12/844 від 27.09.2007 року, видану 1-им відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі; скасувати розпорядження № В-12/844 від 28.07.2008 року, видане 1-им відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі; стягнути з відповідачів на користь позивачки 8999,65 грн., як суму, що була безпідставно стягнута, як штраф на Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів, згідно з вимогами постанови №726; стягнути з 1-го відділу виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі, Головного управління Державного Казначейства України в Одеській області 899,07грн. як суму, що було безпідставно стягнуто, як виконавчий збір згідно з постановою В-12/844 від 28.07.2008 року; стягнути з Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики моральну шкоду в сумі 10000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на протиправність дій відповідача щодо звернення 18 вересня 2007 року з заявою «Про примусове виконання постанови про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726» до 1-го відділу виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі, з огляду на те, що в цей період постанова про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726 оскаржувалася в суді , та відповідно незаконність всіх наступних рішень та дій, які приймалися та вчинялися на підставі вказаної заяви. Також позивачка зазначає, що вказані дії завдали їй моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.
Також в ході розгляду справи ОСОБА_3 подала клопотання про відновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом про скасування постанов №В-12/844 від 20.09.2007р., №В-12/844 від 27.09.2007р., виданих Першим відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі, посилаючись на поважність причин пропуску строку.
Відповідач з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, на те, що на протязі встановленого законодавством строку позивач не повідомив Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів про сплату штрафу або про оскарження рішення, у зв’язку з чим Управлінням подано заяву про порушення виконавчого провадження № 2727/19ю до 1-го відділу державної виконавчої служби у Малиновському районі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 червня 2007 року Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (надалі - Управління) прийнята постанова №726 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 у сумі 8990,65грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2007 року відкрито провадження у справі № 2-а-51/07 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про скасування вищевказаної постанови від 25 червня 2007 року №726. Вказану ухвалу суду отримано У правлінням 16.07.2007р. Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2007р. по вказаній справі оскаржена ОСОБА_3 до Одеського апеляційного адміністративного суду та на час вирішення даної справи доказів набрання нею законної сили суду не представлено.
За скаргою позивачки на постанову від 25 червня 2007 року №726 листом начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів №2383/9 від 19.07.2007р. відмовлено у скасуванні вказаної постанови.
18 вересня 2007 року (вх. № 8465) до 1-го відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики було подано заяву про порушення виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726. Постановою №В-12/844 від 20.09.2007р. державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі відкрито виконавче провадження за вищезазначеною заявою Управління про примусове виконання постанови про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726 і стягнення з ОСОБА_3 штрафу у сумі 8990,65грн.
27.09.2007 року Першим відділом Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі прийнято Постанову № В-12/844 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 899,07грн.
Розпорядженням державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі № В-12/844 від 28.07.2008 року кошти, що були стягнуті з позивачки 28.12.2007 року, розподілено наступним чином: - 8999,65 грн. - штраф на користь (Держави) Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів, згідно з вимогами постанови № 726, виданої 25.06.2007р. Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів; - 899,07грн. - виконавчий збір згідно з постановою В-12/844 від 27.09.2007р.
Не погодившись з примусовим стягненням коштів згідно з постановою №726 від 25.06.2007р., ФОП ОСОБА_3 оскаржила дії Управління в судовому порядку, звернувшись до суду з відповідним позовом та клопотанням про відновлення пропущеного строку його подання.
Оцінивши доводи позивачки щодо поважності причин пропущення строку звернення до суду з уточненими позовними вимогами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення відповідного клопотання позивачки і поновлення вказаного строку на підставі ст.ст.99, 100 КАС України.
Правовий аналіз фактичних обставин справи, зокрема, вивчення змісту доводів позивачки та заявлених нею вимог призводить до висновку, що позивачкою оскаржуються дії відповідача з пред'явлення до примусового виконання постанови №726 від 25.06.2007р. до примусового виконання до Першого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі (надалі — Відділ ДВС) в період, коли вказана постанова оскаржувалась в суді, що на думку позивачки є незаконним. Усі інші заявлені позовні вимоги (згідно уточненої позовної заяви) є похідними від первинної за змістом вимоги визнати відповідні дії Управління незаконними, протиправними та такими, що є проявом неповаги до позивачки та суду.
Проте така правові позиція ФОП ОСОБА_3 не ґрунтується на нормах чинного законодавства з огляду наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є суб'єктом владних повноважень, у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про захист прав споживачів”, Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №1177, та іншими нормативними актами.
Згідно з п.п.6, 7 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002р. №1177, суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держстандарт або його територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення; у разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення. Постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності; у разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року №1023-XII у разі невиконання в добровільному порядку суб’єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, визначених у статті 26 цього Закону рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
У розумінні вимог ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” постанова Управління №726 від 25.06.2007р. є виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому цим Законом, у випадку невиконання боржником у добровільному порядку вимоги перерахувати накладений штраф до відповідного бюджету.
Чинним законодавством не встановлено заборону щодо неможливості звернення постанови про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», до примусового виконання, у зв’язку з оскарженням вказаної постанови, яка є рішенням Управління як суб'єкта владних повноважень.
Крім того, за п.3 ст.117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
Проте доказів забезпечення позову ФОП ОСОБА_3 та винесення відповідної ухвали в порядку ст.ст.117, 118 КАС України по справі №2-а-51/07 адміністративним судом шляхом зупинення дії постанови №726 від 25.06.2007р. або заборони пред’являти вказану постанову до виконання позивачкою суду не надано, на такі обставини ФОП ОСОБА_3 навіть не посилається.
Таким чином, в межах відкритого відділом ДВС виконавчого провадження №В-12/844 відбувалося примусове виконання рішення Управління (постанови №726) про стягнення штрафу, а посилання позивачки на характер такого виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження є помилковими, оскільки в даному випадку йдеться про примусове виконання рішень інших органів в розумінні ст.1 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.3 зазначеного Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Факт відкриття Постановою №В-12/844 від 20.09.2007р. державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м.Одесі виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови про накладення стягнення від 25 червня 2007 року за №726 дає можливість зробити висновок про відповідність виконавчого документу вимогам закону (ст.19). Виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” діє презумпція набрання чинності постановою №726 від 25.06.2007р. на момент її пред'явлення до примусового виконання органу Державної виконавчої служби, оскільки в іншому випадку у відкритті виконавчого провадження було б відмовлено.
Твердження боржника щодо невідповідності вимогам закону виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, може виступати підставою для оскарження дій органу Державної виконавчої служби з відкриття виконавчого провадження та оскарження відповідної постанови.
Суб'єктний склад спору, визначений ФОП ОСОБА_3, виключає задоволення позовних вимог про скасування постанови «Про відкриття виконавчого провадження» № В-12/844 від 20 вересня 2007 року, виданої 1-им відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі; скасування постанови «Про стягнення з боржника виконавчого збору» №В-12/844 від 27.09.2007 року, виданої 1-им відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі; скасування розпорядження № В-12/844 від 28.07.2008 року, виданого 1-им відділом виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі, з огляду на те, що Перший Малиновський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції є по справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та не є відповідачем за позовом ФОП ОСОБА_3
Крім того, незгода учасників виконавчого провадження з діями, рішеннями державного виконавця надає таким особам право звернутись до адміністративного суду з позовом до відповідного органу ДВС з дотриманням правил ст.181 КАС України, що в межах даної справи не було ініційовано ФОП ОСОБА_3
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку .
Виконуючи імперативні приписи ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що дії Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики відповідають зазначеним у цій статті вимогам. Головне Одеське обласне управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики діяло згідно з Законом, в межах повноважень, та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України, пред'явивши до виконання Першому відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції у м. Одесі постанову №726 від 25.06.2007р. про накладення на СПД ОСОБА_3 стягнень, передбачених ст.23 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Відтак, безпідставними є вимоги щодо стягнення з Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики моральної шкоди у сумі 10000грн. та інші похідні від вказаних обставин вимоги позивачки.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягають за їх безпідставністю та невідповідністю чинному законодавству.
Керуючись ст.ст.99, 100, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–
ПОСТАНОВИВ:
Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 строк звернення до суду з адміністративними позовом.
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Перший Малиновський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про визнання дій протиправними, недобросовісними, як прояв неповаги, такими, що нанесли матеріальну та моральну шкоду, визнання заяви незаконною, такою, що суперечить чинному законодавству, скасування постанов та розпорядження, та стягнення відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи .
Повний текст постанови складено та підписано «29» вересня 2009р.
Суддя М.М. Аракелян