ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

    

"24" квітня 2007 р.                                                                            Справа  № 14/125

за позовом          Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради  

до відповідача 1:    Управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Рівненської обласної державної адміністрації       

до відповідача 2: Головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації

         

про визнання недійсним пункту 4.1 договору пайової участі у будівництві житла

                                                                                                              Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :  Случук Л.Я.

Від відповідача 1:  Семенькін В.Є. (дов. № 03-355 від 02.04.2007 року)

від відповідача 2: Віра С.І. (дов. № 01-14-01/3625 від 14.02.2006 року)    

 

СУТЬ СПОРУ:     Позивач звернувся в господарський суд з позовною заявою в якій просить визнати недійсним  п.4.1 договору № 1 від 03.12.2004 року пайової участі в будівництві житла від 03.12.2004 року, укладений між ним та Головним управлінням праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації. Позивач стверджує, що даний   пункт   не відповідає  вимогам законодавства України.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним п.4.2.2 договору №1 від 03.12.2004 року, посилаючись на те, що в тексті позовної заяви помилково вказано п.4.1

Відповідач 1 надав відзив на позов, в якому проти вимог позивача заперечив, пославшись на те, що оспорюваний пункт договору укладений відповідно до вимог законодавства України, яке діяло на момент укладення договору.

Відповідач 2 письмового відзиву на позов суду не надав, представник його в судовому засіданні вимог позивача не оспорював та заявив, що він вже не є розпорядником коштів, які виділяються на виконання договору №1 від 03.12.2004 року на основі розпорядження голови Рівненської ОДА від 12.07.2005 р. № 303.

Розглянувши документи і матеріали, які надані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При  цьому суд керувався наступним.

03.12.2004 року   між Позивачем, як забудовником, та Відповідачем-2, як пайовиком укладено договір № 1 пайової участі у будівництві житла в  житловому  будинку в  м.Рівне,  вул.Макарова,56. Згідно вказаного договору Позивач взяв на себе зобов'язання по завершенню будівництва та введенню в експлуатацію    будинку м.Рівне, вул.Макарова, 56 передати у власність Відповідача готові для експлуатації квартири.                                                           

Пунктом 4.2.2  договору передбачено,  що  за порушення  пункту   1.4 договору, Забудовник сплачує Пайовику за кожний прострочений день пеню у розмірі подвійної  облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.        

У свою чергу п. 1.4 договору № 1 від 03.12.2004 року встановлює, що   планове   закінчення будівництва та введення його в експлуатацію - 01.12.2005 року.                            

Предметом   зобов'язання   визначеного   п.1.4   договору   є   планове   закінчення      будівництва та введення його в експлуатацію,   похідним від якого є зобов'язання про передачу у власність Пайовику квартир.

Згідно ч.З ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Встановлення відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне виконання не грошового зобов'язання, а зобов'язання в натурі, суперечить ч.З ст.549 ЦК України.

Так в силу ст.533 ЦК України однією з ознак грошового зобов'язання, є його виконання у гривнях. Зобов'язання щодо планового закінчення будівництва та введення його в експлуатацію не могло бути виконане у гривнях, оскільки не є грошовим зобов'язанням.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. У відповідності до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Тобто у разі, якщо зміст правочину суперечить закону в силу статті 215 ЦК України такий правочин є недійсним.

Вказана позиція співпадає з правовою позицією Вищого господарського суду України у справі № 12/66 за позовом МО України до ТОВ „Рудана". Постановою Київського апеляційного суду по справі № 12/66 від 30.03.2006 року відмовлено Позивачу в стягненні пені за порушення строків поставки продукції у зв'язку з тим, що встановлення пені за несвоєчасну поставку продукції суперечить ч.З ст.549 ЦК України, оскільки зобов'язання про поставку, є зобов'язанням про виконання в натурі. Постановою ВГС України від 31.05.2006 року вказана постанова залишена без змін.

Отже, вимоги позивача є правомірними, грунтуються на законі, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача - 1, наведені у відзиві, є необгрунтованими та спростовуються всім вищенаведеним.   

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

      

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсним пункт 4.2.2 договору №1 від 03.12.2004 року пайової участі у будівництві житла, укладеного між Управлінням капітального будівництва Рівненського  міськвиконкому та Головним Управлінням праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації.

   Суддя                                                                Марач В.В.

Рішення   підписано "04" травня 2007 р.