ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2017 р.Справа № 916/3340/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Ліпчанської Н.В., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Іванов І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гребенніков О.Г., за довіреністю;

від відповідача - Бондаренко В.М., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер»

на рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2017 року

у справі №916/3340/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер»

про стягнення 161 387,17 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просила суд стягнути з Закритого акціонерного товариства "ОДЕСАКОНДИТЕР" заборгованість у розмірі 161387,17 грн., що складається з загальної суми несплаченої заборгованості у розмірі 80510,70грн., загальної суми процентів за користування грошовими коштами у розмірі 7089,30 грн. та загальної суми інфляційних збитків у розмірі 73787,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати вартості поставленої продукції за договором купівлі-продажу від 15.02.2013 року №15/02-2013, на основну заборгованість позивачем нараховано інфляційні втрати та відсотки за користування чужими коштами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 березня 2017 року у справі №916/3340/16 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "ОДЕСАКОНДИТЕР" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму основного боргу у розмірі 75480 грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 6311 грн. 93 коп., інфляційні витрати у розмірі 68337 грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2251 грн. 96 коп. В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач за видатковою накладною №ГР-0036 від 13.09.2013р., за якою рахується борг у розмірі 5030 грн., звернувся до суду після спливу строку позовної давності, тому суд відмовив у стягненні відповідної суми з відповідача, та задовольнив позов про стягнення основного боргу у розмірі 75480,70 грн. за видатковою накладною №ГР-0053 (ТТН №022) від 05.12.2013р. та за видатковою накладною №ГР-0017 (ТТН №005) від 02.04.2014р., а також частково задовольнив вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, здійснивши власний розрахунок вказаних нарахувань.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Закрите акціонерне товариство «Одесакондитер» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути з Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер» на користь ФОП ОСОБА_3 суму основного боргу 75480,40 грн., 3% річних у розмірі 120,40 грн., інфляційні витрати у розмірі 1387,74 грн. та відшкодувати судові витрати. В решті позову відмовити, а також розстрочити виконання у дійсній справі, починаючи з моменту ухвалення рішення на п'ять місяців рівними частинами.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вважає, що суд першої інстанції правильно застосував позовну давність до частини позовних вимог та відмовив у стягненні боргу у розмірі 5030 грн., нарахованих інфляційних витрат 5449,59 грн. та 3% річних у сумі 774,20 грн. на заборгованість за видатковою накладною №ГР-0036 від 13.09.2013 року.

При цьому суд не звернув уваги на те, що позивач знаходився на тимчасово окупованій території. Зважаючи на такий статус території, відповідач не мав змоги проводити оплату поставленого товару в силу особливості статусу території. Відомості про перереєстрацію позивача у відповідача були відсутні.

Про існування додаткової угоди №2 від 01.07.2014 року відповідач також не знав.

На свій ризик бухгалтером підприємства було сплачено грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача у жовтні 2014 року, однак жодних відомостей щодо отримання або неотримання вказаних коштів апелянт не отримав, у зв'язку з чим припинили розрахунки.

11.11.2016 року відповідачем отримано претензію від позивача, отже апелянт вважає, що саме з цієї дати вони дізнались про реквізити позивача , тому вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат та процентів до 11.11.2016 року.

Крім того, скаржник наголошує, що одночасне виконання рішення суду може призвести до посилення фінансової кризи підприємства, оскільки підприємство на даний час знаходиться у скрутному фінансовому стані, зменшились обсяги виробництва, збільшилась дебіторська заборгованість.

Зважаючи на викладене, апелянт просить задовольнити його скаргу, стягнути з нього на користь позивача 75480 грн. основного боргу, 1387,74 грн. інфляційних збитків, 120,40 грн. процентів, та розстрочити виконання рішення суду на п'ять місяців.

В судове засідання 30.05.2017 року не з'явився представник позивача, хоча повідомлявся належним чином про час, дату та місце судового засідання.

При цьому, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, зазначає, що інформацію про зміну розрахункового рахунку, а також про перереєстрацію і зміну юридичної адреси позивача було своєчасно доведено до відповідача відповідно до п.7.7 договору №15/02-13 від 15.02.2013 року - електронними та факсимільними засобами зв'язку.

25.03.2014 року між сторонами було підписано додаткову угоду №1 про зміну банківських реквізитів позивача.

22.10.2014 року відповідачем було перераховано 5 000 грн. за новими банківськими реквізитами, що доводить наявність у відповідача додаткової угоди.

Позивач також заперечує проти надання розстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, 15 лютого 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Продавець) та Закритим акціонерним товариством "ОДЕСАКОНДИТЕР" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу продукції №15/02-13 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідно до умов даного договору Продавець зобов'язується поставити продукцію „плоди та ягоди консервовані для кондитерської промисловості. ТУ У 15.3-2112809995-001:2006" у кількості, розмірах, асортименті та цінам, відповідно до специфікації, які підписана сторонами та є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець - прийняти та своєчасно сплатити в строки, зазначені у специфікації.

Відповідно до п. 1.2. Договору, в специфікації сторони погоджують асортимент, кількість, якість, вартість товару, тару, строк відвантаження та оплати.

Згідно до п. 1.3. Договору, загальна сума договору визначається по фактичній сумарній вартості партії товарних поставок, зазначених у накладних та прийнятих Покупцем в період строку дії даного Договору.

Згідно до п. 2.1. Договору, доставка товару здійснюється відповідно до замовлення-заявки та специфікації, транспортом Покупця за свій рахунок.

Строк поставки визначено відповідно до специфікації (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3. Договору, розрахунки по договору здійснюються в формі безготівкового розрахунку, шляхом переказу грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця. Строк оплати - відповідно до специфікації.

Відповідно до специфікації №1 до Договору купівлі-продажу продукції №15/02-13 від 15 лютого 2013 року визначені найменування продукції, а саме: вишня консерв. без кост. ТУ 15.3-2112809995-001:2006 кількістю 1000 кг, ціна за 1 кг без ПДВ - 38,80 грн. - загальна сума 38800 грн. та вишня консерв. з кост. ТУ 15.3-2112809995-001:2006 кількістю 3000 кг, ціна за 1 кг без ПДВ - 32,27 грн. - загальна сума 96810 грн.

Специфікацією визначено умови оплати, а саме протягом 15 банківських днів, з моменту отримання продукції.

Відповідно до специфікації зазначено, що строк поставки встановлюється по замовленню Покупця.

На виконання умов укладеного Договору купівлі-продажу продукції №15/02-13 від 15.02.2013р., та за умовами Специфікації №1, позивачем було здійснено поставку продукції, а відповідачем - Закритим акціонерним товариством "ОДЕСАКОНДИТЕР" отримано у період з 13.09.2013р. по 02.04.2014р. товар на загальну суму 115510,70 грн., що підтверджується видатковими накладними, товарно транспортними накладними, довіреностями відповідача, а саме:

- за видатковою накладною №ГР-0036 (ТТН №016) від 13.09.2013р., довіреністю №ААД 839467 від 10.09.2013р. було отримано товар відповідачем на суму 40030 грн.;

- за видатковою накладною №ГР-0053 (ТТН №022) від 05.12.2013р., довіреністю №ААД 839634 від 04.12.2013р. було отримано товар відповідачем на суму 42096,80 грн.;

- за видатковою накладною №ГР-0017 (ТТН №005) від 02.04.2014р., довіреністю №ААД 839806 від 01.04.2014р. було отримано товар відповідачем на суму 33383,90 грн.

Судом встановлено, що за видатковою накладною №ГР-0036 (ТТН №016) від 13.09.2013р., строк оплати якої настав 07.10.2013р., позивачем було частково здійснено оплату поставленого товару, а саме 04.12.2013р. на суму 30000 грн., 22.10.2014р. на суму 5000 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується борг за даної накладною в сумі 5030 грн.

За видатковою накладною №ГР-0053 (ТТН №022) від 05.12.2013р., строк оплати настав 26.12.2013р., за видатковою накладною №ГР-0017 (ТТН №005) від 02.04.2014р.- 23.04.2014р., однак, зазначені накладні є не сплаченими з боку відповідача.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що за видатковою накладною №ГР-0036, видатковою накладною №ГР-0053 та видатковою накладною №ГР-0017 за відповідачем рахується борг в загальному розмірі 80510,70 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується також і Актом звірки взаємних розрахунків між сторонами від 26 травня 2014 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, відповідного до якого борг Закритого акціонерного товариства "ОДЕСАКОНДИТЕР" перед позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 визначений в розмірі 85510,70 грн. (а.с. 33).

У зв'язку з неналежним виконанням прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору позивачем здійснено нарахування 7089,30 грн. 3% річних та 73787,17 грн. інфляційних збитків.

Зазначене і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія погоджується з висновками суду щодо встановлення факту неналежного виконання Закритим акціонерним товариством "Одесакондитер" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору купівлі-продажу продукції №15/02-13 від 15 лютого 2013 року, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 80510,70 грн.

Разом з тим, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення в судовому порядку про стягнення боргу за видатковою накладною №ГР-0036 (ТТН №016) від 13.09.2013р.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовну заяву подано до суду 05.12.2016 року, тоді як строк позовної давності сплив 13.09.2016 року.

Таким чином, в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 5030 грн. за вищевказаною видатковою накладною правомірно відмовлено судом першої інстанції.

Водночас, судова колегія доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 75480,70 грн. за видатковою накладною №ГР-0053 (ТТН №022) від 05.12.2013р. та за видатковою накладною №ГР-0017 (ТТН №005) від 02.04.2014р.

Доводи апелянта про те, що позивач знаходився на тимчасово окупованій території, тому відповідач не мав змоги проводити оплату поставленого товару в силу особливості статусу території, оскільки відомості про перереєстрацію позивача у відповідача були відсутні, судова колегія відхиляє, виходячи з такого.

В матеріалах справи наявна копія додаткової угоди №2 від 01.07.2014 року, відповідно до якої сторони погодили зміну реквізитів ФОП ОСОБА_3, із зазначенням нових реквізитів, адреси, розрахункового рахунку тощо (а.с.20).

Вказана додаткова угода підписана з обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Доказів визнання вказаної угоди недійсною, чи фальсифікації підпису або відбитку печатки на додатковій угоді з боку відповідача, матеріали справи не містять.

Отже, судова колегія доходить висновку про дійсність вказаної угоди, та відповідно, про обізнаність відповідача з новими реквізитами ФОП ОСОБА_3 з 01.07.2014 року.

Крім того, мала місце оплата поставленого товару (вишня), згідно призначення платежу «за договором №15/02 від 15.02.2013 року доп угод №2 від 01.07.2014», що беззаперечно свідчить про те, що відповідач знав про нові реквізити.

З тих же мотивів судова колегія відхиляє доводи апелянта про необхідність розрахунку нарахування інфляційних втрат та процентів з 11.11.2016 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що відповідач на власний ризик, на свій розсуд уклав договір з позивачкою, а згодом - погодив зміну реквізитів, отже, мав обов'язок належного та своєчасного виконання своїх грошових зобов'язань.

Зазначеного обов'язку відповідач не дотримався, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано нараховано на його заборгованість 3% річних та інфляційні втрати.

Судова колегія перевірила розрахунок вказаних нарахувань, та погодилась з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки місцевим господарським судом здійснено вірний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3% річних у розмірі 6311 грн. 93 коп., та інфляційні витрати у розмірі 68337, 58 грн.

Не підлягає задоволенню заява апелянта про надання розстрочки виконання рішення суду на 5 місяців, оскільки відповідач не надав суду апеляційної інстанції доказів знаходження у скрутному фінансовому стані, та неможливості виконання рішення.

Судова колегія зазначає, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик, та відповідно до ст.617 ЦК України, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, слід враховувати і матеріальні інтереси позивача у справі, позовні вимоги якого є цілком обґрунтованими.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Одесакондитер» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 17 березня 2017 року у справі №916/3340/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 02.06.2017 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.В. Ліпчанська