У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Шеремет А.М., Бондаренко Н.В.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

з участю: позивачки - ОСОБА_2,

представника позивачки - адвоката Войтюк Т.Л.,

представника відповідача ­- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скарга ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Торкунова Тетяна Анатоліївна, про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року вказаний позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування частки квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т.А., рішення про державну реєстрацію 12082277. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551,20 грн..

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що місцевий суд дійшов хибного висновку щодо правової природи заявленої позовної вимоги, оскільки договір дарування укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а позивачка ОСОБА_2 не є стороною оскаржуваного правочину. Додає, що судом не з'ясовано, в чому саме полягає порушення прав та інтересів позивачки. Заперечує висновок суду про те, що оскільки рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року, яким визнано право власності ОСОБА_7 на ? спірної квартири, було скасовано судом апеляційної інстанції, то остання вчинила правочин щодо майна, яке їй не належить. Додає, що в даному випадку оскаржуваний договір дарування був укладений 01.04.2014р., а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року було скасоване лише 05 грудня 2014 року. У зв'язку з цим стверджує, що визнання правочину недійсним за ч.1 ст. 215 ЦК України не може мати місця, оскільки його сторони на момент укладення договору дотримали вимоги, встановлені ст. 203 ЦК України. Зауважує, що на момент вчинення договору дарування сторони не знали та не могли знати про існування будь-яких спорів щодо майна, яке передавалося за договором. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

____________________________________________________________________________Справа № 569/10740/16-ц Головуючий в суді І інстанції - Рудика Л.Д.

Провадження № 22-ц 787/931/2017 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 01 квітня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, було укладено договір дарування частки квартири АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_7 відчужила, а ОСОБА_5 прийняв у дар ? частку у вищевказаній квартирі. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Торкуновою Т.А., рішення про державну реєстрацію 12082277.

Відповідно до ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарований) безоплатно майно у власність.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, позивачка ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги тим, що ОСОБА_7 було вчинено правочин щодо майна, яке їй не належало, адже рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року, яким визнано право власності ОСОБА_7 на ? спірної квартири, було скасовано судом апеляційної інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 215 ЦК України, яка регулює підстави недійсності правочину, та виходив з того, що рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року, яким визнано право власності ОСОБА_7 на ? спірної квартири АДРЕСА_1, було скасовано рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 грудня 2014 року, а відтак правочин було вчинено особою щодо майна, яке їй не належить.

На підтвердження даного висновку в рішенні містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, рішенням Рівненського міського суду від 10 липня 2007 року за ОСОБА_7 визнано право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та ? частину земельної ділянки НОМЕР_1, розташованої на території садівницького кооперативу «Городищенський» Городищенської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 05 грудня 2014 року вищевказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року скасовано, у задоволені позову ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання права власності на майно подружжя - ? частину квартири АДРЕСА_1 - відмовлено.

Таким чином, оскільки правовстановлюючий документ, на підставі якого за дарувальником у оспорюваному правочині було зареєстровано право власності на ? частку квартири, скасований в судовому порядку, то такий правочин щодо дарування цієї частки є недійсним, адже вчинений щодо майна, на яке відсутнє право власності у дарувальника.

Доводи апеляційної скарги про те, що оспорюваний правочин був вчинений правомірно з огляду на те, що був укладений 01.04.2014р., а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року було скасоване лише 05 грудня 2014 року колегією суддів суду відхиляються та не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги.

Так, згідно ст. 319 ЦПК України, рішення або ухвали апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 05 грудня 2014 року, яким було скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 липня 2007 року, набрало законної сили з моменту проголошення. З даним позовом про визнання недійсним договору дарування позивачка ОСОБА_2 звернулася в серпні 2016 року. Отже, місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення правомірно взяв до уваги наявність судового рішення, що набрало законної сили.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів , суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Решта доводів апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Шеремет А.М.

підпис Бондаренко Н.В.

Копія вірна: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.