Справа № 2-а-1117/09/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 21» вересня 2009 року
12год.09хв
Зала судових засідань №210
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Бєлогуб М.В.
За участю сторін:
Від позивача: Малімонов М.І. – за довіреністю №7257/01 від 30.07.2009р.
Від відповідача: Назаренко О.П. – за довіреністю №140 від 10.02.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Іллічівськ про зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області, в якому позивач просить суд зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Іллічівськ прийняти до заліку витрати по виплаті та доставці пенсії ОСОБА_3 за період з березня по листопад 2008р. у розмірі 4414,42грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність відмови відповідача у підписанні актів звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з урахуванням осіб, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах на території колишнього СРСР, та незаконність не прийняття до заліку та не включення відповідних витрат Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 4414,42грн. громадянину ОСОБА_3 за період з березня по листопад 2008р.
Відповідач з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначаючи, що вимоги Управління Пенсійного фонду України у м.Іллічівськ Одеської області не ґрунтуються на нормах права; правомірною та законною є відмова у підписанні актів звірки з урахуванням осіб, яким призначена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах на території колишнього СРСР, неприйняття до заліку та невідшкодування Управлінню Пенсійного фонду України у м.Іллічівськ Одеської області суми витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з березня по листопад 2008р. з урахуванням такого. Особа, відносно якої виставляються вимоги позивача, не є застрахованою особою в Україні відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (із змінами та доповненнями), підприємство, на якому було заподіяне каліцтво, знаходиться за межами України. Таким чином, за потерпілих, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, не сплачувались Фонду страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням. У відділення Фонду відсутні будь-які документи, що підтверджують право працівників, які отримали травми за межами території України, на страхові виплати - пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві. Відповідно до ст.2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, відшкодування потерпілому шкоди, вчиненої внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держава, де стався страховий випадок. Також УПФУ з позовною заявою були надані матеріали, в яких зазначається, що причиною розбіжностей в таблицях до актів щомісячної звірки є сума щомісячної адресної допомоги, тоді як відшкодування вказаної допомоги не передбачено нормами чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 заподіяно каліцтво на підприємстві в місті Богородськ Нижегородської області колишньої Російської РФСР , що вбачається з відповідного Акту №2 від 29.01.1983 про нещасний випадок на виробництві та не заперечується відповідачем.
Управлінням Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області (надалі — УПФУ) відповідно до пункту «а», ч. 1 ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1999р.), призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання громадянину ОСОБА_3. За спірний період часу — з березня по листопад 2008 року витрати УПФУ на виплату та доставку ОСОБА_3 пенсії по інвалідності склали 4414,42грн., що підтверджується довідкою №599 від 12.12.2008р. та списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності (додаток 1 до пункту 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4 (надалі — Порядок №5-4/4), наявними в матеріалах справи.
Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м.Іллічівськ Одеської області (надалі - Відділення) не прийнято до заліку суми витрат УПФУ по виплаті та доставці пенсій особі, яка отримала каліцтво на території Російської Федерації (колишня країна СРСР), та якій призначена пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або трудового захворювання, а саме: ОСОБА_3, каліцтво якому заподіяне 28.01.1983р. на території Російської РСР, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня по листопад 2008р. (Акти звірки) , списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня по листопад 2008р. , таблицями розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
При складанні та узгодженні вказаних актів в березні - листопаді 2008 року Відділенням не прийняті до заліку та були занесені до таблиці розбіжностей наступні суми: в березні - 186,46 грн., в квітні - 93,23 грн., в травні - 883,78 грн., в червні - 488,50 грн., в липні - 552,49 грн., в серпні - 552,49 грн., в вересні - 552,49 грн., в жовтні -552.49 грн., в листопаді - 552,49 грн. стосовно пенсіонера ОСОБА_3
Вказані дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства України виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Основи) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до ст.ст.10, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XI (зі змінами та доповненнями) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
За ст.8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсійний фонд поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування.
Згідно ст.23 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно з п.11. ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (зі змінами та доповненнями) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, у тому числі, особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року №2272-III Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Положення ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до п.п. г, д ст. 21 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, у тому числі, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Частиною 2 статті 2 Закону Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.91 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року, передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року №1906-IV (зі змінами та доповненнями) та ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно п.5. ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний, зокрема, співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат;
Відповідно до п.2 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 04.03.2003р. №5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за №376/7697, вказаний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Згідно з п.5. вказаного Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до п.п.6,7 зазначеного вище Порядку Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Таким чином, в спірних правовідносинах страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який в разі виплати вказаної пенсії органами Пенсійного фонду України повинен відшкодувати останньому витрати з виплати та доставки цих пенсій.
Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України. Отже, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.
Дія Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, яка набула чинності для України 06.10.95 року, не може поширюватись на вищезазначені випадки, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди працівникам роботодавцем Сторони, законодавство якої поширюється на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Жодне законодавство з країн-учасниць СНД, які підписали дану Угоду, не могло поширюватися на зазначених громадянин, оскільки останні отримали каліцтво в період дії законодавства СРСР.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник на стадії проведення сторонами звірки витрат по виплаті та доставці пенсій УПФУ по особовим справам потерпілих, в результаті чого Відділення відмовилось від прийняття до заліку витрат позивача по виплаті пенсії ОСОБА_3 у березні-листопаді 2008р.
Аналіз положень п.п.5, 6, 7 Порядку №5-4/4 надає підстави для висновку, що відшкодування витрат органів ПФУ відбувається виключно на централізованому рівні (на рівні Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України) за наслідками та результатами складання територіальними органами ПФУ та відділеннями виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих (перший етап) з наступним узгодженням головними управліннями ПФУ в областях та виконавчими дирекціями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України довідок про відшкодування (другий етап).
Довідки про відшкодування витрат органів ПФУ, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок, зокрема, нещасного випадку на виробництві, подаються до ПФУ та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і на підставі довідки про відшкодування відбувається перерахування відповідних коштів на централізованому рівні Пенсійному Фонду України.
Таким чином, невключення до актів щомісячної звірки витрат УПФУ по виплаті та доставці пенсії ОСОБА_3 унеможливлює відображення цих витрат в довідці про відшкодування, яка подається Головним Управлінням ПФУ в Одеській області та виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області до ПФУ та Фонду соціального страхування, та їх подальше відшкодування на централізованому рівні.
Викладеним спростовуються доводи відповідача, викладені в запереченнях на позов, стосовно відсутності підстав для зобов'язання Відділення прийняти до заліку спірні суми витрат позивача з виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_3
Не приймаються до уваги твердження відповідача, що до позовної заяви були надані матеріали, в яких зазначається, що причиною розбіжностей в таблицях до актів щомісячної звірки є сума щомісячної адресної допомоги, з урахуванням наступного. Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за березень-листопад 2008р., сума 4414,42грн., не врахована відповідачем саме з причини того, що це витрати на виплату пенсії ОСОБА_3 як інваліду, який отримав каліцтво в державі СНД та переїхав на постійне місце проживання в Україні. Таким чином адресна допомога, яка відокремлена окремим рядком в таблиці розбіжностей, не була включена до спірної суми 4414,42грн., і не стосується предмету спору у справі.
Помилковість тверджень відповідача щодо перевищення повноважень УПФУ та відсутності компетенції у зв'язку з заявленням УПФУ позовних вимог відповідного змісту випливає з положень п.3 ч.1 ст.17 КАС України, відповідно до якої спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції в сфері управління підвідомчі адміністративним судам. Водночас зміст заявлених УПФУ позовних вимог відповідає приписам ч.ч.3, 4 ст.105 КАС України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Іллічівськ про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.
Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Іллічівськ прийняти до заліку витрати Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ Одеської області по виплаті та доставці пенсії ОСОБА_3 за період з березня по листопад 2008р. у розмірі 4414,42грн.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано «28» вересня 2009р.
Суддя М.М. Аракелян