Справа №484/3837/16-ц 01.06.2017 01.06.2017 01.06.2017

Провадження №22-ц/784/1304/17

Справа № 484/3837/16-ц Головуючий першої інстанції: Мєдвєдєва Н.А.

Провадження № 22-ц/784/1304/17 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 р. ПАТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 07 березня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 124, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 42 916 грн. під 15% річних строком на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 06 березня 2015 р., на споживчі цілі. 01 листопада 2008 р. між банком та відповідачем було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 124 від 07 березня 2008 р., за яким процентна ставка за користування кредитом була збільшена до 16 процентів річних.

Як вказав позивач, внаслідок невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та процентів за користування кредитом станом на 21 вересня 2016 р. утворилася заборгованість на загальну суму 73238 грн. 41коп., яка складається із заборгованості: за основним боргом - 34907 грн. 94коп., за процентами - 24574 грн. 51 грн., за пенею - 13755 грн. 96 коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ «Ощадбанк» просив стягнути з ОСОБА_3 вказану заборгованість, а також на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних в сумі 5136грн.53коп. та інфляційні витрати в сумі 33621грн.11коп.

Відповідач просив відмовити в його задоволенні, вказуючи, що Договір №124 з позивачем він уклав як фізична особа - підприємець. У 2013р. він визнаний банкрутом та під час ліквідаційної процедури його майна не вистачило для погашення заборгованості за Договором №124, отже його заборгованість за договором вважається погашеною. Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2017 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління заборгованість за кредитним договором № 124 від 07 березня 2008р. станом на 21 вересня 2016р. в загальному розмірі 111996 грн. 05 коп. та судові витрати в розмірі 2099 грн. 94 коп., всього 114 095грн.99коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом не врахований факт визнання його як фізичної особи-підприємця -банкрутом, та припиненням в зв'язку з цим зобов'язань за кредитним договором, а також на пропуск Банком позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , а вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також и проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вставлений договором або законом

У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 березня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 124, за яким банк надав останньому кредит у розмірі 42 916 грн. зі сплатою процентів в розмірі 15% річних строком на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 06 березня 2015 р., на споживчі цілі. 01 листопада 2008 р. між банком та відповідачем було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору № 124 від 07 березня 2008 р., за яким процентна ставка за користування кредитом була збільшена до 16 процентів річних.

У забезпечення кредитного договору 07 березня 2008 року між сторонами укладений договір застави майна - автомобіля CHERY AMULET A 15, 2007 року випуску, на придбання якого надався відповідачу даний кредит.

Пунктом 3.3.4 кредитного договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 1 лиопада 2008 року) визначено обов'язок відповідача здійснювати погашення кредиту та сплату нарахованих процентів рівними частинами в сумі 840 грн. до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі Кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 06 березня 2015 року.

Відповідно до п.5.2 Договору №124 за порушення взятих на себе зобовязань зо Договором Позичальник зобовязався сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,41% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що свої обов'язки за кредитним договором ОСОБА_3 виконував неналежним чином. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 21 вересня 2016 року заборгованість відповідача складає: 34907,94грн. - за основним боргом, 24574,51грн. - за відсотками, 13755,96 грн. - пеня. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по погашенню кредиту та процентів відповідач було нараховано 3% річних в сумі 5136грн.53коп. та інфляційні витрати в сумі 33621грн.11коп. (а.с. 4-9).

Суми, вказані у даному розрахунку Банку, відповідач не оспорював.

Встановивши викладені обставини, відповідно до ст.ст. 526, 549, 552, 625, 629, 1054 ЦК України суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ПАТ «Ощадбанк» щодо стягнення вищевказаної кредитної заборгованості з відповідача, а тому задовольнив позов у повному обсязі.

Проте, не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності ПАТ «Ощадбанк» не пропущений, оскільки 19 лютого 2014р. він переривався та після цієї дати перебіг позовної давності розпочався заново. Висновок про переривання позовної давності суд обґрунтовував тим, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24 жовтня 2013 року був затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, припинено його підприємницьку діяльність та зобов'язано приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу Кіровоградської області перерахувати кошти кредиторам та ліквідатору банкрута з депозитного рахунку, на який були зараховані грошові кошти, отримані від продажу майна банкрута у загальному розмірі 363 478рн. 43коп., в тому числі, отримані від реалізації автомобіля, що був предметом застави за укладеним сторонами 07 березня 2008 року договором. На виконання вказаної ухвали 19 лютого 2014р. на рахунок ПАТ «Ощадбанк» були перераховані 2244,39грн. в рахунок погашення простроченого основного боргу відповідача за Кредитним договором та 2926,41грн. в рахунок погашення прострочених відсотків за Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Отже, часткове погашення кредитної заборгованості шляхом надходження на рахунок ПАТ «Ощадбанк» коштів в процесі ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_3 не можна вважати вчиненням відповідачем дій з добровільного виконання зобов'язання.

За такого, колегія суддів не може погодитись з висновком суду про переривання позовної давності 19 лютого 2014р.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Умовами укладеного сторонами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

ОСОБА_3 заявив про застосування строків позовної давності

У випадку встановлення умовами договору окремих самостійних зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.

З матеріалів справи вбачається, що порушення відповідачем зобов'язань із своєчасного погашення кредитної заборгованості перед Банком почалось з березня 2011 року, а з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості позивач звернувся лише 15 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 7.7. укладеного сторонами кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до 3 років для всіх грошових зобовязань позивальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), що передбачені умовами цього договору.

Враховуючи викладені обставини та вищезазначені вимоги закону, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем пропущена позовна давність щодо вимог про стягнення щомісячних платежів на погашення тіла кредиту та процентів, 3% річних та інфляційних витрат за період з березня 2011 року до 14 грудня 2013 року, а тому у задоволенні даних вимог ПАТ «Ощадбанк» за вказаний період необхідно відмовити згідно положень ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом, 3% річних та інфляційних витрат за період, починаючи з 15 грудня 2013 року по 21 вересня 2016 року (тобто, у межах позовних вимог), - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пеня розрахована позивачем за період з 7 березня 2015 року по 20 вересня 2016 року, тобто, у межах позовної давності, встановленої умовами договору, а тому вимоги Банку про стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, з ОСОБА_3. на користь ПАТ «Ощадбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 124 від 07 березня 2008 р. станом на 21 вересня 2016р., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 11986грн.92коп., заборгованості за відсотками - 6889грн.грн.67коп., пені - 13 755 грн. 96 коп., інфляційних витрат - 24946грн.41коп., 3% річних від прострочених сум заборгованості - 2906грн.64коп., а всього - 60 485грн.60коп. за процентами за користування кредитом в сумі 5533грн.40коп. та штраф в розмірі 250грн.00коп., а всього - 5783грн. 40коп.

Враховуючи часткове задоволення вимог позивача та часткове задоволення апеляційної скарги, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ «Ощадбанк» необхідно стягнути відшкодування судових витрат в сумі 1133грн.97коп. (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог), а з ПАТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 850грн.05коп. (пропорційно до розміру задоволеної частини апеляційної скарги).

З огляду на викладене, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 07 березня 2008 року позивачем укладено кредитний договір №124 з відповідачем ОСОБА_3 к фізичною особою, а не як з фізичною особою-підприємцем, що підтверджується змістом кредитної заявки, повідомлення про умови кредитування від 29.02.2008р., заяви індивідуального позичальника на видачу кредиту від 07.03.2008р. та змістом самого кредитного договору (а.с. 16-17, 18, 21, 22-27). За такого, суд дійшов обґрунтованого висновку, що зобов'язання за вказаним кредитним договором виникли у відповідача не як у суб'єкта підприємницької діяльності, а тому вони не є припиненими на підставі ч. 1 ст. 598 ЦК України та ч. 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла до 18.01.2013р.).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про припинення кредитних зобов'язань колегія суддів вважає безпідставними.

Посилання апеляційної скарги на те, що перебіг позовної давності за вимогами Банку про повернення кредиту почався з наступного дня після прийняття Господарським судом Миколаївської області постанови від 08 червня 2011 року про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 банкрутом, не можна прийняти до уваги, оскільки вони пов'язані із помилковим тлумаченням законодавства апелянтом.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що ПАТ «Ощадбанк», отримавши повідомлення від ліквідатора про банкрутство ФОП ОСОБА_3 та можливість пред'явлення до нього кредиторських вимог, звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання грошових вимог за чотирма кредитними договорами, у тому числі, за договором № 124 від 07 березня 2008 р., що, на думку апелянта, свідчить про зміну строку виконання зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України та початок перебігу позовної давності саме цього часу - колегія суддів також вважає необґрунтованими. Так, пред'явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почанається з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Між тим, подання Банком заяви до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання грошових вимог, навіть, із зазначенням у неї вимог за кредитним договором № 124 від 07 березня 2008 р., не можна вважати вимогою Банка про повне дострокове погашення заборгованості, оскільки вказаний кредитний договір укладався з відповідачем ОСОБА_3 як фізичною особою, а не як з фізичною особою-підприємцем.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення - про відмову у позові.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 квітня 2017 р. змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління - заборгованість за кредитним договором № 124 від 07 березня 2008 р. станом на 21 вересня 2016р., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 11986грн.92коп., заборгованості за відсотками - 6889грн.грн.67коп., пені - 13 755 грн. 96 коп., інфляційних витрат - 24946грн.41коп., 3% річних від прострочених сум заборгованості - 2906грн.64коп., а всього - 60 485грн.60коп. (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Миколаївське обласне управління - відшкодування судових витрат в сумі 1133грн.97коп. (одна сто тридцять три гривні дев'яносто сім копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_3 відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 850грн.05коп. (вісімсот п'ятдесят гривень п'ять копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський