Справа 22ц-992                                  Головуючий у першій інстанції- Сова Т.Г.

Доповідач - Бойко О. В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 липня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого -судді - Бойко О.В. суддів - Горобець Т.В., Школьного В.В. при секретарі - Мехед Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я,

встановив:

Ухвалою судді Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року було визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров"я.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і розглянути позовну заяву по суті, посилаючись на те, що суд, не прийнявши рішення про звільнення його від сплати державного мита та повернувши позовну заяву, позбавив його конституційного права на захист.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суддя виходив з того, що позивачем не було в строк усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 12 квітня 2006 року, а саме не сплачено судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, а тому відповідно до положень ст.. 121 ЦПК України позовна заява має бути повернута.

Проте, з таким висновком не може погодитись апеляційний суд.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно з позовною заявою, ОСОБА_1 до суду була направлена заява про звільнення його від сплати державного мита в зв"язку з тяжким матеріальним становищем через відбування покарання, відсутністю коштів на особовому рахунку та неможливістю працювати у виправному закладі через стан здоров"я (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України суд, враховуючи, майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк. З підстав, визначених у цій же статті, суд може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов"язаних з розглядом справи або звільнити від їх сплати.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 відбуває покарання у Менській виправні колонії НОМЕР_1, не працює в зв"язку з погіршенням стану здоров"я, а тому не має коштів для сплати державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, суддя безпідставно не розглянув заяву позивача про звільнення його від сплати судових витрат.

За таких обставин, ухвала судді місцевого суду суперечить вимогам Цивільного процесуального кодексу України, тому вона не може вважатися законною і обгрунтованою, і підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.303, 307,   ч.1 п.3 ст.312, 313-315,317,319,324 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Ухвалу судді Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2006 року -скасувати, а матеріали справи направити на новий розгляд.                                                       Ухвала оскарженню не підлягає.