У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з оплати послуг теплопостачання за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (далі - ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго») звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником1/3 частки квартири АДРЕСА_1йспоживачем послуг з централізованого теплопостачання. Проте відповідач не здійснює оплату наданих їй послуг, внаслідок чого за період з 9 жовтня 2009 року до 1 лютого 2014 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат становить 2 352 грн 65 коп.

Ураховуючи викладене, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» просило суд стягнути з ОСОБА_3 на його користьзаборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачанняв розмірі 2 045 грн 01 коп., три проценти річних у розмірі 190 грн 56 коп. та інфляційні втрати в розмірі 117 грн 08 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року у задоволенні позову ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 2 045 грн 01 коп. заборгованості з оплати послуг з теплопостачання. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не вказано на підставі чого розраховано та затверджено тарифи на надані ним послуги, не обґрунтовано їх розміри, розраховано розмір загальної заборгованості та не вказано конкретні періоди, за які виникла заборгованість відповідача, оскільки саме по собі нарахування заборгованості не є безумовною підставою вважати, що її розмір є безспірним.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», виходив із того, що неукладення договору про надання послуг теплопостачання до 1 грудня 2011 року не звільняє ОСОБА_3 від обв'язку оплачувати фактично надані та спожиті послуги. Належних та допустимих доказів того, що відповідач приймала участь в оплаті послуг з теплопостачання остання суду не надала. Разом з тим відсутніпідстави для застосування положень ст. 625 ЦК України, оскільки заборгованість утворилась у зв'язку із перерахунком сплачених коштів при розділі особових рахунків.

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1.

29 березня 2010 року між ПОКВПТГ «Полтаваенерго» та ОСОБА_4 укладено договір пронадання послуг на всю площу квартири АДРЕСА_1 та відкрито особовий рахунок.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2011 року визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співвласниками: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визначено площу співвласників для розрахунку платежів за комунальні послуги, виділено ОСОБА_3, частину квартири загальною площею 27 кв. м; виділено ОСОБА_4 частину квартири загальною площею 54,1 кв. м.

На підставі вказаного рішення, позивач відкрив окремий особовий рахунок на: ОСОБА_4 (2/3 у праві спільної часткової власності) та ОСОБА_3 (1/3 у праві спільної часткової власності).

За заявою ОСОБА_4 зроблено перерахунок оплати за теплопостачання і повернуто йому зайво сплачені грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені у п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому ОСОБА_3 заявлено про застосування строку позовної давності (а.с. 97).

Проте апеляційний суд на зазначені вимоги законууваги не звернув, стягуючи з відповідача заборгованість з оплати за послуги з теплопостачання згідно з розрахунком за період з 9 жовтня 2009 року до 1 лютого 2014 року, не врахував, що стягнення заборгованості обмежується трирічним строком та стягнув заборгованість, яка склалась до 1 лютого 2014 року, включивши її до зазначеного періоду. При цьому ОСОБА_3 зобов'язувалась сплачувати комунальні платежі щомісячно.

При цьому апеляційний суд зазначив, що з наданих відповідачем квитанцій, поточної заборгованості з оплаті послуг з теплопостачання з 1 грудня 2011 року немає.

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог,які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості та не з'ясував, чи не вимагає ПОКВПТГ «Полтаваенерго» стягнення заборгованості поза межами встановленого законодавством строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І.Журавель

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик