Судове рішення #6434936

Справа № 2-913/09  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  


29 вересня 2009 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І.,  

при секретарі судового засідання –  Алманової І.Г.,  

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування,  -  


ВСТАНОВИВ:


Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, встановлення порядку користування квартирою, зазначаючи, що він є сином померлої ОСОБА_4, якій за життя належала зазначена  квартира на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі ЦОБ. У зв’язку з тим, що при укладенні зазначеного договору була порушена форма договору, а саме один з продавців діяв на підставі доручення, позивач позбавлений можливості оформити спадкові права на квартиру у нотаріальному порядку, що й стало причиною звернення до суду   (а.с. 3).   В процесі судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги, просив суд усунути перешкоди в користуванні Ѕ частини квартири з боку ОСОБА_2, зазначаючи, що відповідачка перешкоджає йому у вселенні до зазначеної квартири   (а.с. 73).   

Відповідачка за первісним, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги в остаточній редакції позову   (а.с. 152-153)  , просить суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування 1\2 частини  квартири, що є об’єктом спадкування, посилаючись на те, що ОСОБА_1 спадкодавцю не допомагав, тоді як вона потребувала на таку допомогу, просить визнати за нею право власності на 1\3 частину зазначеної квартири, а також встановити порядок користування нею.  

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 в остаточній редакції позову   (а.с. 143-144)   просить суд усунути ОСОБА_1 від права на спадкування, зазначаючи, що вона є онукою померлого спадкодавця, останнім часом проживала разом з нею,  систематично витрачала кошти на лікування та поховання,  тоді як ОСОБА_1 таких дій не вчиняв, незважаючи на поганий стан здоров’я матері, просила допустити до спадкування з першою чергою спадкоємців, посилаючись  на ч.2 ст. 1259 ЦК України,  а також  визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири в порядку спадкування за законом, встановити порядок користування квартирою, надавши їй у користування кімнату № 8, площею 13 кв.м., ОСОБА_2 кімнату № 5 площею 10,7 кв.м., ОСОБА_1 – кімнату № 4 площею 13,3 кв.м. та залишити у спільному користування балкон, кухню, коридор, суміжні туалет з ванною.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов не визнала, просила задовольнити зустрічний позов, позов ОСОБА_5 визнала.  

ОСОБА_5 позов ОСОБА_1 не визнала, зустрічний  позов ОСОБА_2 визнала, свій позов підтримала.  

Представник органу опіки та піклування надав пояснення та подав заяву в якій частково підтримав позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 та просив прийняти рішення з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини.  

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  первісний позов підлягає задоволенню, зустрічний позов, а також позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 підлягають  частковому задоволенню виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2  є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_4, що підтверджується копією Свідоцтва про народження ОСОБА_1, виданого 15.10.1957 Москворецьким районним бюро ЗАГС м. Москви, актовий запис № 3770, копією Свідоцтва про народження ОСОБА_2, виданого 14.01.46 року Свердловським бюро ЗАГС м. Санкт-Петербург,  (Ленінград),  РРФСР, актовий запис № 66   (а.с.47, 57).  З копії Свідоцтва про народження, виданого бюро ЗАГС Ленінського району м. Мінськ вбачається, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_7, ОСОБА_8, актовий запис № 1451   (а.с. 28).   

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 є дітьми, а  ОСОБА_9  онукою ОСОБА_4

З копії договору купівлі-продажу нерухомого майна, від 09.04.1998 року вбачається, що ОСОБА_10, яка діяла від імені ОСОБА_11 продала, а ОСОБА_4 купила квартиру АДРЕСА_2. Зазначений договір був зареєстрований у КП «ОМБТІ та РОН» за № 22670 стр. 127 кн. 220  14.04.1998 року   (а.с. 10-11, 20).   

Судом встановлено, що 16.10.2005 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, виданого Першим відділом РАЦС Приморського РУЮ м. Одеси 11.01.05 року, актовий запис № 9414   (а.с. 56).  

Після смерті ОСОБА_4  ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 29.03.06 року, за реєстром № 1-1382, копією заяви ОСОБА_2 від 14.03.06 року, за реєстром № 2-724   (а.с. 42, 55).   Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці  за  законом  одержують  право  на  спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує  право на  спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Сторони такої заяви не робили.  

З відповіді Сьомої одеської державної нотаріальної контори від 29.03.2006 року № 1275  вбачається, що у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено   (а.с.  54).  

Визначаючи обсяг спадкової маси суд, виходячи з презумпції законності правочинів,   вважає, що оскільки право власності на спірну квартиру було зареєстровано в ОМБТІ та РОН за спадкодавцем відповідно до чинного на той момент законодавства, то і в спадкову масу увійшла квартира АДРЕСА_3.  При цьому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині усунення від права на спадкування  ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Диспозиція ст.1224 ЦК України встановлює можливість усунення від права на спадкування повнолітніх дітей, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, тому для застосування зазначеної статті стороною повинні бути надані докази саме ухилення ОСОБА_1  від обов’язків щодо утримання спадкодавця.  

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд вважає, що надання ОСОБА_3, ОСОБА_2 доказів щодо надання медичної та матеріальної допомоги померлій ОСОБА_4, хоч і може позитивно характеризувати останніх з  точки зору моралі, але не свідчать про навмисне ухилення ОСОБА_1 від обов’язку щодо утримання матері. Крім того, хоча Пленумом Верховного суду України «Про практику розгляду справ про спадкування» встановлено, що не подання позову щодо стягнення аліментів  не є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову щодо  усунення особи від права на спадщину, суд вважає, що не використання цієї встановленою законом можливості захисту права особи, що знаходилася у безпорадному стані, поряд з іншими обставинами справи, свідчить про відсутність ознак ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов’язків.  

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду справ про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування  може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з  її  позовом  про одержання  права  на  спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Таким чином,  зазначена норма може бути реалізована тільки у випадку усунення особи від спадкування. Відповідно суд відмовляє в позовних вимогах про усунення від спадкування позивача та про допуск до спадкування третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору. Суд вважає, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одній частині містять вимоги щодо усунення від права на спадщину ОСОБА_1, а в іншій частині  встановлення порядку користування квартирою, з виділенням ОСОБА_1 у користування кімнату № 4, площею 13.3 кв.м., а також те, що  ОСОБА_3 просить визнати право власності на 1/3 частину квартири,  хоча у випадку усунення ОСОБА_1 від права на спадкування мала б право на Ѕ частину квартири, свідчить про фактичну наявність  спору  щодо визначення розміру  часток у спадщині,  а не про усунення від права на спадщину. Крім того, в  позовних вимогах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  просять суд встановити порядок користування квартирою, при цьому розбіжностей щодо розділу квартири у учасників процесу немає, окрім визначення порядку користуванням балконом.  Так, ОСОБА_3, ОСОБА_2  просили залишити балкон у спільному користуванні, тоді як ОСОБА_1 просив надати йому виключне право користування балконом. Суд дослідивши технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1, встановив, що вихід до балкону здійснюється з кімнати площею 13,3 кв.м., яка фактично за згодою сторін надається ОСОБА_1, тому залишення балкону  у спільному користуванні буде суттєво обмежувати його права, як власника.

Вирішуючи позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору щодо визнання за неповнолітньою ОСОБА_12 та її матір’ю ОСОБА_3   право користування  частиною зазначеної  квартири, то суд з врахуванням положень ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 405, 406 ЦК України, ст. 156 ЖК УРСР  та відсутності заперечень інших учасників процесу визнає таке право за стороною ОСОБА_3  

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права. Загальними засадами цивільного законодавства згідно ст. 3 ЦК України є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.  

Враховуючи вищевикладене, суд  визнає право власності по 1\2 частині квартири за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_13, встановлює порядок користування квартирою,  а саме надає ОСОБА_1 в користування кімнату №  4 площею 13.3 кв.м., балкон площею 0.7. кв.м., в користування ОСОБА_2 суд надає житлову кімнату № 5 площею 10,7 кв.м. ОСОБА_12 та ОСОБА_3 надається житлова  кімната № 8, площею 13,1 кв.м., кухня, коридор, сумісні туалет з ванною залишаються у спільному користуванні.

Керуючись ст.ст.10 ,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 16, 392, 1222, 1224, 1261, 1268 ЦК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду справ про спадкування»,  суд –  


ВИРІШИВ:


Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_3, що раніше належала ОСОБА_4,  в порядку спадкування за законом.

Виділити ОСОБА_1 в користування кімнату  № 4 площею 13,3 кв.м., балкон площею 0,7 кв.м. в квартирі АДРЕСА_3; коридор, кухню, туалет з ванною залишити в спільному користуванні.  

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 користуватися житловою кімнатою № 4 площею 13,3 кв.м., балконом площею 0,7 кв.м., коридором, кухнею, туалетом з ванною в квартирі АДРЕСА_3.  

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадщину,  визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2  право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_4, що раніше належала ОСОБА_4,  в порядку спадкування за законом.

Виділити в користування ОСОБА_2 кімнату  № 5 площею 10,7 кв.м.  в квартирі АДРЕСА_4, коридор, кухню, туалет з ванною залишити в спільному користуванні, в решті позову - відмовити.  

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадщину,  визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Виділити в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_12 житлову кімнату № 8, площею 13,1 кв.м. в квартирі АДРЕСА_5, коридор, кухню, туалет з ванною залишити в спільному користуванні,  в решті позову - відмовити.  


Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через  суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.



ГОЛОВУЮЧИЙ                                                         А.І. ДРІШЛЮК  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація