Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 р. Справа №820/1771/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Молчановой О.М.,

представника позивача - Луньової Т.В.,

представника відповідача - Кобилінської О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд: зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, ви значену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою ВАСУ від 30.05.2016 р. скасована постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року в частині задоволення апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000121504 від 13.06.2012 р., що зменшувало від'ємне значення ПДВ на суму 1675487,00 грн. ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» на виконання норм п.56.18 Податкового кодексу України виконало рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року шляхом зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 675 487,00 грн. у рядку 21.3 Декларації з ПДВ за червень 2013 р. Таким чином, на дату ухвалення постанови ВАСУ, на особовому рахунку (інтегрованій картці) підприємства та в системі електронного адміністрування ПДВ враховувалося від'ємне значення ПДВ, зменшене на суму 1675487,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому та наданих письмових поясненнях. У судовому засіданні представником позивача наголошено на тих обставинах, що наявність даної суми в декларації за червень 2015 р. давало б підприємству позивача право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригувань в ЄРПН (Єдиному реєстрі податкових накладних) за правилами підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, якби не рішення апеляційного суду, яке було виконано позивачем в червні 2013 року.

Таким чином вважає, що позовні вимоги полягають в поверненні підприємству, що виконав рішення апеляційного суду, безпідставно не врахованої суми від'ємного значення ПДВ із метою збільшення реєстраційної суми в СЕА (системі електронного адміністрування) ПДВ до 31.07.2015 року.

Відповідач проти позову заперечував. В наданих письмових запереченнях в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що порядок заповнення уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ визначений розділом VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів україни від 28.01.2016 року № 21, пунктом 5 розділу VІ якого передбачено, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Отже, на думку податкового органу, у разі уточнення платником податку у 2016 році показників податкової звітності з ПДВ за липень 2015 року в частині збільшення відємного значення ПДВ, що підлягало включенню до складу податкового кредиту у декларації за липень 2015 року, результати такого уточнення підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ за формою, чинною на час подання уточненого розрахунку, відповідно до правил, визначених розділом VІ Порядку 21, зокрема пунктами 5 та 6 цього розділу.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов та наданих письмових поясненнях, зазначивши при цьому, що Законом України від 16.07.2015 року № 643-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» було змінено порядок обрахунку показників формули, визначеної пунктом 200-1.3 ст. 200-1 Кодексу для розрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Формула (всі її складові), яка визначає реєстраційну суму, була фактично «обнулена», за винятком окремих складових вказаної формули, що були сформовані, починаючи з 01.07.2015 року. Отже, фактично виконати вимоги постанови ВАСУ неможливо, оскільки відсутній механізм реалізації та відшкодування підприємству позивача зазначеної суми податку на додану вартість у розмірі 1675487,00 грн.

За таких обставин, просила прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Вивчивши доводи сторін по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром.Інвест" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником ПДВ.

Постановою ВАСУ від 30.05.2016 р. була скасована постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року в частині задоволення апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській обл. про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000121504 від 13.06.2012 р., що зменшувало від'ємне значення ПДВ на суму 1 675 487,00 грн.

Згідно рішення ВАСУ постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р. у справі 2а-12787/12/2070 скасована у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. №0000121504 у частині завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 1 675 487,00 грн. та залишити у силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Таким чином, ВАСУ підтвердило правомірність відображення Позивачем ТОВ компанією «Фінпром.Інвест» у податковій декларації з ПДВ від'ємного значення ПДВ у сумі 1675487,00 грн. у рядку 24 Декларації з ПДВ за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2011 р.

Судом з'ясовано, що станом на 30.05.2016 р. - дату винесення Постанови ВАСУ, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року в частині правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000121504 від 13.06.2012 р., про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 675 487,00 грн. підприємством позивача була фактично виконана.

Тобто, ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» на виконання норм п.56.18 Податкового кодексу України виконало рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року шляхом зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 675 487,00 грн. у рядку 21.3 Декларації з ПДВ за червень 2013 р.

Таким чином, на дату ухвалення постанови ВАСУ, на особовому рахунку (інтегрованій картці) підприємства та в системі електронного адміністрування ПДВ враховувалося від'ємне значення ПДВ, зменшене на суму 1 675 487,00 грн.

ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» вважає, що були порушені його права на застосування підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у частині автоматичного збільшення суми ПДВ, на яку підприємство має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), що визначено пунктом 2001.3 Податкового кодексу України, внаслідок відсутності суми від'ємного значення, яка включається до складу податкового кредиту, у розмірі 1 675 487,00 грн. у Декларації за червень 2015 року.

Наявність даної суми в декларації за червень 2015р. дало би ТОВ компанії «Фінпром.Інвест» право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коригувань в ЄРПН за правилами підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, якби не рішення апеляційного суду, яке було виконано ТОВ компанією «Фінпром.Інвест» в червні 2013р.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу щодо неможливості виконання Постанови ВАСУ від 30.05.2016 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Приписами п.31.1 ст. 31 Податкового Кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Статтею 38.1. Податкового Кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 49 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (стаття 46.1 ПК України).

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1. ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (п.57.1 ст. 57 ПК України).

Положеннями статті 200 Податкового кодексу України встановлюється єдиний порядок сплати узгоджених сум з податку на додану вартість. Податковий кодекс України не містить інших норм, які б встановлювати якісь особливості сплати узгоджених сум, зокрема, стосовно уточнюючих розрахунків.

Відповідно до п. 200-1.2 ст. 200 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником податків проводяться розрахунки із бюджетом у порядку, визначеному статями 200 та 209 цього Кодексу.

Згідно ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Так, система електронного адміністрування податку на додану вартість запроваджена поетапно відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України: з 1 січня до 1 липня 2015 року - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200.1 розділу V Кодексу.

Порядок електронного адміністрування ПДВ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість».

Електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - електронний рахунок) - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок. Для кожного платника податку Казначейством відкривається один електронний рахунок.

Судом встановлено, що ТОВ компанія «Фінпром.Інвест», отримавши Ухвалу ВАСУ 10.10.2016р., для запобігання питань з боку працівників Київської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області при здачі звітності з ПДВ, 21 жовтня 2016р. направило на адресу Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області лист (вих. № 81) з копією ухвали ВАСУ.

Також 17 листопада 2016р. ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» здало Податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2016р., в якій у рядку 16.3 відобразило суму 1 675 487 грн. та заповнило відповідну таблицю з номером повідомлення-рішення №0000121504 від 13.06.2012р., яке було скасовано ухвалою ВАСУ. Податкова декларація з ПДВ за жовтень 2016р. прийнята ДФС України (реєстраційний № 9221005636) та в квитанції про прийняття декларації зазначено, що сума Sнакл складає 131519,53 грн. (це сума, що обліковується в ЄРПН та на яку підприємство позивача мало право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування).

В Податковій декларації з ПДВ за жовтень 2016р. значення рядка 20 «Сума від?ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації» складала 131520 грн., значення рядка 21 «Сума від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» складала 1 705 150 грн.

Впродовж листопада-грудня 2016р. ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування перерахувало на рахунок в ЄРПН 900000 грн. При цьому, в Витязі з реєстру ЄРПН станом на 19.12.2016р. сума ПДВ, на яку підприємство мало право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, становило лише 51501,32 грн., хоча в Податковій декларації з ПДВ за листопад 2016р. значення рядка 19 «Від?ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» складала 710627 грн. Тобто, автоматично в ЕРПН відновлена сума не була зарахована.

Таким чином, до прийняття змін в Податковий кодекс України, коли підпункт 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПКУ був відсутній, ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» ще мало би змогу використати від?ємне значення рядка 19 в наступних податкових періодах.

Отже, наявність суми 1 675 487 грн. в декларації за червень 2015 р. давало би змогу підприємству позивача право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в ЄРПН за правилами підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, але рішення апеляційного суду було виконано ТОВ компанією «Фінпром.Інвест» ще в червні 2013 року.

Судом з'ясовано, що позовні вимоги ТОВ компанії «Фінпром.Інвест» полягають в поверненні підприємству безпідставно не врахованої суми від'ємного значення ПДВ із метою збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ та поверненні товариству права на застосування підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ в серпні 2015 року в частині автоматичного збільшення суми ПДВ, на яку підприємство має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, визначене пунктом 200-1.3 ПКУ у розмірі 1 675 487,00 грн.

Відповідно до вимог п. 200-1.3. статті 200-1, платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за відповідною формулою.

Отже, зазначеною нормою законодавства передбачена можливість такої реєстрації.

Крім того, приписами п. 200--1.4. ст. 200-1 передбачено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти:

а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кошти з електронного рахунка платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 ПК України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.

Відповідно до п.200-1.7. ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього. Згідно з п.200-1.5 ст. 200-1 з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 87.1. Податкового Кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі - Порядок), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, на підставі реєстрів платників податку, надісланих ДФС для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.07.2015 р. № 643-VIII у пункті 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлювалось, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» (03.08.2015 р.) зареєстрованим платникам податку значення суми ПДВ (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових S НаклОтр, S НаклВид та S Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Приписами частини 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, судом встановлено, що виконання скасованого рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року шляхом зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 675 487,00 грн. у рядку 21.3 Декларації з ПДВ за червень 2013 р., порушило права ТОВ компанії «Фінпром.Інвест» на застосування підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України в серпні 2015 року у частині автоматичного збільшення суми ПДВ, на яку такий платник мав право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, визначене пунктом 2001.3 Податкового кодексу України, внаслідок відсутності суми від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту, у розмірі 1 675 487,00 грн. у Декларації за червень 2015 року по суті збільшило би розмір суми податкового кредиту у липні 2015 року.

Між тим, із змісту відповіді ДФС України № 1603/6/99-99-12-03-01-15 від 27.01.17 р. (а.с. 7) на запит ТОВ компанії «Фінпром.Інвест» вбачається, що автоматичне виконання податковим органом норм підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в частині збільшення реєстраційної суми в Єдиному реєстрі податкових накладних (СЕА) ПДВ на суму від'ємного значення ПДВ, на яку підприємство має право зареєструвати податкові накладні або розрахунки коректувань в ЄРПН, неможливо, тому що у податкового органу відсутній механізм відновлення від'ємного значення ПДВ у звітності за червень та липень 2015 року, що формально дало б змогу застосувати норми пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів та обґрунтованих пояснень, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. Посилання відповідача на те, що позивач не наводить обставин, з яких підстав податковий орган повинен був збільшити позивачу суму ліміту на суму 1675487 грн., не може вважатися правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Суд не може погодитись з доводами податкового органу, що постанова Харківського Апеляційного адміністративного суду була виконана, а постанова ВАСУ тільки скасовує постанову Харківського Апеляційного адміністративного суду і визнає протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. № 0000121504 у сумі 1675487,00 грн., але не містить рішення про зобов'язання вчинення дій по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, яке торкається додаткових ознак порушених матеріальних прав ТОВ компанії «Фінпром.Інвест», що випливають із висновків скасованого судового рішення.

Суд з цього приводу зазначає, що на дату звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним на та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. № 0000121504 у частині завищення від'ємного значення ПДВ у сумі 1 675 487,00 грн., підпункт 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України був відсутній, тому питання про відновлення від'ємного значення ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ станом на 01.07.2015 року підприємством позивача в позові по справі № 12787/12/2070 не зазначалося.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на існування порушеного права позивача.

Таким чином, в даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому його бездіяльність стосовно відмови у збільшенні суми ПДВ підприємству позивача є протиправною, що дає суду підстави для задоволення позову шляхом зобов'язання Київську ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії по збільшенню ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ у розмірі 1 675 487,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного суду України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вчинити дії по збільшенню суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТОВ компанія «Фінпром.Інвест» має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, ви значену пунктом 200-1.3 Податкового кодексу України, на суму від'ємного значення, яке включається до складу податкового кредиту у розмірі 1675487,00 грн.

Стягнути із Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39893720, 61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 41) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Фінпром.Інвест" (код ЄДРПОУ 31498750, 61002, м. Харків, вул. Сумська, б. 50) у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.