Справа № 22-а-380 Головуючий у першій інстанції -Білокур В.І.
Категорія-адміністративна Доповідач - Бойко О.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - Бойко О.В.
суддів - Горобець Т.В., Школьного В.В.
при секретарі - Приймачок Ю.М. за участі позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини Л-4245 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4245 про визнання незаконними дій по відмові у нарахуванні та виплаті надбавки за безперервну службу, про її стягнення та компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення,
встановив:
В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А-4245, в якому просив зобов'язати відповідача провести доплату 8906 грн. 50 коп. - різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу, яка встановлена у відповідному розмірі до грошового забезпечення згідно Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону України та Управління державної охорони України за безперервну службу"/ надалі - Указ Президента /, а також зобов"язати виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату цього грошового забезпечення в сумі 1932 грн. 16 коп. Свої вимоги позивач мотивував тим, що вказана надбавка була встановлена Указом Президента до виплати з 01 травня 2003 року і мала бути визначена та виплачена йому у розмірі 50 % до грошового забезпечення, а з серпня 2004 року при наявності у нього вже більше 20 років стажу служби, -у розмірі 70 % до грошового забезпечення, але у такому максимальному розмірі надбавку виплатили тільки в листопаді та грудні 2003 року, решту часу відповідач відповідно до розпорядження Міністра оборони України виплачував її не в повному розмірі, чим порушив його законні права та інтереси та завдав матеріальної шкоди.
Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2006 року задоволено позов ОСОБА_1. Визнано дії командування військової частини А-4245 по нарахуванню та виплаті надбавки за безперервну службу у заниженому розмірі незаконними. Забов"язано військову частину провести доплату 8906 грн.50 коп. як різницю між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою 50% за період з 05.05.2003 року по 05.08.2004 року і 70% -за період з серпня 2004 року та 1932 грн. 16 коп. суми компенсації за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення. Всього стягнуто 10838 грн.66 коп.
В апеляційній скарзі відповідач військова частина А-4245 просить постанову місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд при дослідженні доказів врахував їх не в повному обсязі. Вказує, що Указом Президента України №389 від 05.05.2003 року визначено, що право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України надано Міністру оборони України, який визначає порядок її виплати. Також зазначеним Указом встановлено граничний розмір надбавки залежно від стажу роботи, і граничний розмір не є обов'язковим, а залежить від розміру асигнувань, які затверджуються законами України про Державний бюджет України на відповідний рік на утримання Збройних Сил України. Той факт, що позивач добросовісно проходив військову службу не є підставою для виплати надбавки за безперервну службу у максимальних розмірах, він залежав від розміру асигнувань та наявного фонду грошового забезпечення.. Апелянт зазначає, що конкретний розмір виплат встановлював Міністр оборони України . Діючи в межах повноважень , наданих Указом Президента наказом № 149 від 26.05.2003 року було затверджено Інструкцію Про порядок та умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України. 50% та 70 % - це граничні максимальні розміри , який може бути виплачено військовослужбовцю зі стажем служби понад 15 років та понад 20 років відповідно. Але , виходячи із наявності коштів, Міністр Оборони України в конкретних випадках визначав той розмір надбавки, який був забезпечений наявним фінансуванням і доводив їх до військових частин телеграмними розпорядженнями. Отже, порушень діючого законодавства при визначенні розміру надбавки відносно ОСОБА_1. допущено не було .
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що Указом Президента України від 05.05.2003 року передбачена виплата щомісячної надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби понад 15 років-50 %, понад 20 років-70%, а телеграми Міністра оборони України, якими встановлені конкретні розмірі надбавок за безперервну службу не можуть братися до уваги, оскільки порушують конституційні права позивача.
Проте, такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить Указу Президента України від 05.05.2003 року та наказу Міністра оборони України від 26.05.2003 року №149, яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України./ надалі - Інструкція/
Пунктом 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року Міністру Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 15 років - до 50 %, понад 20 років - до 70 %.
Відповідно до Указу Президента №389 від 05.05.2003 року наказом Міністра оборони України №149 від 26.05.2003 року була затверджена Інструкція „Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України". Пунктом 2.4 зазначеної інструкції передбачено, що виплату надбавки слід здійснювати в межах грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин.
Ні Указом Президента, ні Інструкцією не встановлено точний фіксований розмір надбавки, про що свідчить приписка „до" перед зазначенням безпосередньо розміру в відсотках. Конкретний розмір виплат встановлює Міністр Оборони України, виходячи із наявності коштів та фінансування. Порядок доведення визначеного Міністром оборони розміру надбавки до військових частин законодавством не передбачено.
Як встановлено в суді першої інстанції до в/ч А-4245 такі розміри доводились телеграмами.
Міністр Оборони України встановив, що за період з травня по жовтень 2003 року та, починаючи з 01 січня 2004 року виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу на 2004 рік проводити в відсотках: понад 15 років - 10 %., з 01 вересня 2004 року - при наявності стажу понад 20 років - 50 % ; у листопаді та грудні 2003 року за відповідним рішенням Міністра оборони України, ця надбавка виплачувалась у максимальних розмірах.
Грошове забезпечення позивачу ОСОБА_1 виплачувалось в повному обсязі за встановленими нормами, заборгованості по виплатам грошового забезпечення, в тому числі і по виплатам надбавки за безперервну службу у відповідача перед позивачем не було.
Отже суд першої інстанції неправильно застосував Указ Президента і прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, постанову суду не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 199, 202 ч.1 п.4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", п.1 Указу Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 05.05.2003 року № 389, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу військової частини А-4245- задовольнити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 травня 2006 року- скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А-4245 про зобов'язання доплатити грошове утримання та стягнення компенсації - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може
бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду
України протягом одного місяця.