ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2017 рокусправа № 398/1561/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

позивачів: - ОСОБА_1,

ОСОБА_2 - не з'явився,

представників:

позивачів: - ОСОБА_3 (довіреності від 09 квітня 2016 року),

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2

на ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2017 року з питань забезпечення адміністративного позову

у справі №398/1561/17

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Олександрійської міської виборчої комісії

про визнання протиправними та скасування рішень міської виборчої комісії,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області з позовом до Олександрійської міської виборчої комісії про визнання протиправними та скасування постанов від 26 квітня 2017 року №1 та №2 щодо залучення правоохоронних органів та органів ведення Державного реєстру виборців у здійсненні перевірки підписів та відомостей про громадян у підписних листах.

Разом з адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанов від 26 квітня 2017 року №1 та №2.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що підставами забезпечення позову є очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі. Крім того, оскаржувані постанови мають очевидні ознаки протиправності з огляду на їх явну невідповідність Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

15 травня 2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від позивачів надійшла заява про доповнення апеляційної скарги, в якій вони просили, також, заборонити Олександрійській міській виборчій комісії приймати рішення про звернення до вищого керівного органу політичної партії «Українське об'єднання патріотів-Укроп», місцева організація якої висувала відповідних депутатів, щодо відкликання депутатів Олександрійської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою до закінчення розгляду даної справи по суті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримують в повному обсязі.

Представник Олександрійської міської виборчої комісії та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, заслухавши пояснення позивача та представника позивачів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимоги про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують тим, що після винесення оскаржуваних постанов, відповідач по закінченню двадцятиденного строку з дня отримання матеріалів може прийняти рішення про звернення до керівного органу партії щодо відкликання депутатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за народною ініціативою, що призведе не лише до заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів, але й унеможливить виконання ймовірного судового рішення у даній справі. Крім того, оскаржувані постанови мають очевидні ознаки протиправності з огляду на їх явну невідповідність Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Також зазначають про те, що у разі відкликання депутата та обрання депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації чинним законодавством не передбачено порядку поновлення раніше відкликаного депутата, у зв'язку з чим у разі звернення відповідача, за наслідками проведеної перевірки, до вищого керівного органу партії щодо відкликання позивачів, такі дії відповідача не дадуть змоги позивачам, у випадку ухвалення рішення на їх користь, реалізувати їх права.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з доводів, викладених у клопотанні, неможливо зробити висновок про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

За змістом статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Позивачами не доведені та документально не підтверджені обставини, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди правам заявників або в подальшому унеможливить захист їх інтересів.

Як вбачається з відокремлених матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування постанов Олександрійської міської виборчої комісії від 26 квітня 2017 року №1 «Про залучення правоохоронних органів здійснити перевірку підписів громадян, що міститься у підписних листа» та №2 «Про залучення органів ведення Державного реєстру виборців здійснити перевірку достовірності відомостей про громадян, що міститься у підписних листах». Разом з тим, оскаржувані постанови не містять очевидності ознак неправомірності.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що питання неправомірності рішень відповідача має встановлюватися під час розгляду справи по суті шляхом повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи.

При цьому слід зазначити, що в обґрунтування клопотання про забезпечення адміністративного позову позивачами не надано жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Зокрема, позивачами не надано доказів того, що перевірка проведена, оформлена документально та за її результатами складені відповідні висновки.

Отже, обраний та запропонований заявниками захід забезпечення позову не відповідає призначенню інституту забезпечення адміністративного позову, оскільки таке забезпечення позову фактично є вирішенням справи по суті позовних вимог.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно досліджені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції з питань забезпечення адміністративного позову окремо не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Указана позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя І.Ю. Богданенко

суддя С.А. Уханенко

суддя Ю.М. Дадим