Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1746/17 Головуючий у 1 інстанції: Голубкова М.А.

Є.У. № 336/4319/16 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2017 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Чернової Людмили Володимирівни, заінтересована особа Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 січня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищевказаною скаргою, в якій зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2015 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 22.07.2015р., з ПАТ КБ «ПриватБанк» на її користь стягнуто вклад у розмірі 60 000 грн. та відсотки у розмірі 12 347 грн. 40 коп. На виконання судового рішення 13.08.2015 р. видано виконавчий лист, за яким Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ було відкрито виконавче провадження за № 48687208. Вказане провадження об'єднано у зведене виконавче провадження щодо боржника ПАТ КБ «ПриватБанк». 03.07.2016 р. вона звернулася до державного виконавця із заявою про виділення її виконавчого провадження в окреме провадження, проте до теперішнього часу вказані дії виконавцем не вчинені, судове рішення не виконано. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Чернової Л.В. в частині невинесення постанови про виділення із зведеного виконавчого провадження № 48687208 матеріалів за виконавчим листом у справі № 336/8161/14-ц(2/336/148/2015 стягувач ОСОБА_3), а також зобов'язати винести постанову, якою виділити із зведеного виконавчого провадження № 48687208 матеріали за виконавчим листом у справі № 336/8161/14-ц.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2017 року скаргу залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою скаргу задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Суд першої інстанції, вірно застосувавши положення ст.ст. 383-387 ЦПК України, норми Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин), дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги. Фактичні обставини встановлені судом повно та об'єктивно, підтверджуються матеріалами справи. Встановленим обставинам та зібраним у справі доказам суд першої інстанції надав належний правовий аналіз, що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи, мають право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що у Жовтневому відділі ДВС Дніпропетровського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження ВП№ 11355726 щодо боржника ПАТ КБ «ПриватБанк», до складу якого станом на 27.12.2016 року входило 461 виконавче провадження на загальну суму стягнення 102 769 819,54грн., які відносяться до третьої, четвертої, п'ятої, шостої черги задоволення вимог стягувачів.

16.09.2015 року на підставі заяви ОСОБА_3, державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ Черновою Л.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 336/8161/14-ц , яке було приєднано 14.01.2016 року до зведеного ВП № 11355726, про що винесена відповідна постанова.

Всі виконавчі дії щодо примусового виконання виконавчого листа державним виконавцем проводяться в рамках зведеного виконавчого провадження ВП№ 11355726 відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ураховуючи черговість задоволення вимог стягувачів встановлену ст.ст. 43, 44 вказаного Закону .

Вимоги виконавчого документа ОСОБА_3 відносяться до п'ятої черги ( до 05.10.2016р - шоста черга) задоволення вимог стягувачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі, якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Згідно до ч,2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає виділення виконавчого провадження зі зведеного. Виконавче провадження виділяється зі зведеного у разі завершення окремого виконавчого провадження.

Державний виконавець як суб'єкт владних повноважень, що повинен здійснювати власну діяльність на підставі чинного законодавства та у спосіб передбачений законом, не може на власний розсуд вивести виконавче провадження № 48687208 з примусового виконання виконавчого листа ОСОБА_3 із складу зведеного виконавчого провадження за умови відсутності відповідного законодавства.

За вказаних обставин суд пер9шої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3

Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням підстав скарги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції.

Статтею 387 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: